Фелікс Миколайович Сумароков-Ельстон, до 1856 р. Ельстон (, , м. Санкт-Петербург — †, м. Харків) — генерал-лейтенант російської імператорської армії, генерал-ад'ютант, граф (08.09.1856), начальник Кубанської області та наказний отаман Кубанського козачого війська, командувач військ Харківського військового округу.

Життєпис 1 лютого 1836 року вступив феєрверкером до артилерійського училища, після виходу з якого в 1840 р. отримав військове звання прапорщика і залишений був при артилерійській академії для здобуття вищої освіти. У 1842 р. був переведений у лейб-гвардії кінну артилерію, і продовжував службу до 1849 р. частиною на фронті, а частину служив у штабі генерал-фельдцейхмейстера великого князя Михайла Павловича.

У 1849 р. маючи чин капітана, призначений був на посаду ад'ютанта до військового міністра , а потім перебував для особливих доручень при ньому ж.

У 1854 р., з розпочатими військовими діями в Азійській Туреччині, він був відправлений на Кавказ, де тимчасово командував батальйоном , у складі Гурійського загону, і брав участь у діях на кавказько-турецькому кордоні у складі корпусу, який перебував під командою , з яким у травні того ж року переправився через Карс-Чой. Під час облоги Севастополя брав участь у його обороні, і після закінчення кампанії 22 серпня 1855 р. отримав звання полковника, а 17 квітня 1855 р. удостоєний звання флігель-ад'ютанта.

5 вересня 1856 р. іменним Найвищим указом йому було наказано приєднати до свого прізвища прізвище і титул тестя, який не мав синів графа С. П. Сумарокова, і іменуватися надалі графом Сумароковим-Ельстоном.

У 1857 р. графа Сумарокова-Ельстона було призначено віце-директором канцелярії військового міністерства. Через рік він знову переведений на Кавказ, де командував спочатку , а потім командував .

28 січня 1860 р. за відмінність у справах проти горян отримав звання генерал-майора з призначенням у Свиту Його Імператорської Величності.

1861 р. виконував обов'язки помічника начальника .

У 1863—1869 — начальник Кубанської області.

У 1863 р. був призначений на посаду наказного отамана Кубанського козачого війська Биографический словарь. «Высшие чины Российской империи (22.10.1721-2.03.1917)», Т.IV (С-Я). В 4-х томах / Сост. кин. Е. Л. Потёмкин. — : : Б.и., 2019. — 672 с. — С.194 (Сумароков-Эльстон Феликс Николаевич). З цього часу, командуючи самостійними загонами, брав активну участь у підкоренні західного Кавказу. Його бойова діяльність збіглася з часом остаточного підкорення Кавказу та полонення Шаміля. За бойову відмінність кавказького періоду своєї служби Сумароков був нагороджений орденами.

А 5 червня 1864 р. отримав чин генерал-лейтенанта, ще отримав два іменних найвищих благовоління і п'ять тисяч десятин землі у вічне володіння.

У 1865 р. призначений був бути начальником та командувачем військами Кубанської області.

17 квітня 1866 р. отримав звання генерал-ад'ютанта.

З 1868 р. до 1874 р. через погіршення здоров'я тимчасово вийшов у відставку. Жив головним чином за кордоном Російської імперії. За цей час він був відряджений до м. Белграда для присутності при одруженні князя Мілана Сербського. У 1875 р. супроводжував шведського короля Оскара II під час його відвідин Російської імперії. І того ж року був при відкритті в Норвегії пам'ятника покійному шведському королю Оскару I. Крім того, їздив до м. Відня з дипломатичним дорученням. У 1875 р. призначений був на посаду командувача військ Харківського військового округу.

Помер у м. Харкові 30 жовтня 1877 р. (за помилковими даними Милорадовича Г. О. — 30 жовтня 1878).

Нагороди

Золота шабля «За хоробрість» (1854) «Список генералам по старшинству». , 1877 г.; Орден Святого Станіслава 2 ст. (1856); Орден Святого Володимира 4 ст. (1857); Орден Святої Анни 2 ст. з Імператорською короною (1858); Орден Святого Володимира 3 ст. з мечами (1859); Орден Святого Станіслава 1 ст. з мечами (1861); Орден Святої Анни 1 ст. (1862), імператорська корона та мечі до ордена (1863); Орден Святого Володимира 2 ст. з мечами (1865); Орден Святого Володимира 1 ст. з мечами; Орден Білого Орла (1869); Орден Святого Олександра Невського (1873); австрійський Орден Леопольда, кавалерський хрест (1852); баварський Орден Святого Михайла, кавалерський хрест (1854); гесен-касельський , кавалерський хрест (1855); пруський Орден Червоного орла 1 ст. (1870); шведський Орден Святого Олафа 1 ст. (1873); алмазні знаки до шведського Ордену Святого Олафа 1 ст. (1873); пруський Орден Червоного орла, великий хрест (1873).

Родина Дружина — графиня Олена Сергіївна Сумарокова (05.09.1829—1901). Діти: Сергій (06.10.1853—08.05.1881), Павло (1855—1938), Фелікс (1856—1928), Єлизавета (1858—1940), Гавриїл (1859—1879), Микола (1861—1908), Олександра (1863—1936).

Примітки

Джерела

Милорадович Г. А., «Список лиц свиты их величеств с царствования императора Петра I по 1886 год». , 1886 г. Федорченко В. Н., «Свита российских императоров». Кн.2, , 2005 г. Биографический словарь. «Высшие чины Российской империи (22.10.1721-2.03.1917)», Т.IV (С-Я). В 4-х томах / Сост. кин. Е. Л. Потёмкин. — : : Б.и., 2019. — 672 с. — С.194 (Сумароков-Эльстон Феликс Николаевич).