Прожектор для оборони каналів (, CDL) — британська «секретна зброя» часів Другої світової війни, що базувалася на використанні потужного прожектора з дуговою лампою, встановленого на танку. Він призначався для використання під час нічних атак, коли світло дозволяло б виявляти позиції противника. Другорядним завданням було засліплення та дезорієнтація ворожих військ, що ускладнювало б ведення прицільного вогню у відповідь. Назва «Прожектор для оборони каналів» використовувалася, щоб приховати справжнє призначення цих пристроїв; з цієї ж причини на озброєнні США вони мали позначення «T10 Shop Tractor».

Опис Ідея належить громадянину Греції Марселю Міцакісу, який розробив цю систему для Синдикату де Торена в 1930-х роках; розробку консультував Джон Фуллер. Пристрій було продемонстровано британському Воєнному офісу в 1937 році. Хоча для випробувань було замовлено три зразки, самі тести розпочалися лише в 1940 році, коли Воєнний офіс взяв проєкт під свій контроль та вже замовив 300 прожекторів для встановлення на танки.

Прототип був побудований на базі танка Matilda II. Штатну башту танка замінили на циліндричну, що містила прожектор із силою світла 12,8 млн кандел) та кулемет.

Башта прожектора передбачала місце для оператора, завданням якого було замінювати вугільні електроди ліхтаря, коли вони перегорали. Світло виходило з вертикальної щілини розміром лише 5 см завширшки та 61 см заввишки, що зменшувало ймовірність пошкодження оптичної системи в бою. Промінь розходився під кутом 19° по горизонталі та 1,9° по вертикалі, утворюючи світлову пляму розміром приблизно 30 × 310 м) на відстані до 1 кс. Башта могла обертатися на 360°, а світловий промінь можна було підіймати і опускати на 10° відносно горизонталі.

Сині та бурштинові фільтри дозволяли отримувати кольорове світло. Було виявлено, що синє світло змушувало танк CDL здаватися розташованим на більшій відстані, а сині та бурштинові промені світла від двох CDL могли поєднуватися, освітлюючи ціль білим кольором. Затвор міг вмикати та вимикати промінь до двох разів на секунду. Миготливий промінь ще більше засліплював і дезорієнтував неприятелів, не даючи їхнім очам можливості адаптуватися ні до світла, ні до темряви.

Пізніше «Матильду» замінили на американський танк M3 Grant, який перевершував його за кількома параметрами. Це був більший, просторіший, швидший та краще броньований танк. Він був озброєний 75-мм гарматою, встановленою в корпусі, та 37-мм гарматою в башті, тому міг зберігати певну боєздатність навіть після заміни башти на прожекторну. На башту встановили муляж гарматного ствола, щоб зробити танк схожим на звичайний M3. Оператор був єдиним пасажиром башти — командир машини мав місце ліворуч від водія.

У 1942 році CDL показали американським високопосадовцям, включаючи генералів Ейзенхауера та Кларка). США вирішили виробляти власні танки, використовуючи конструкцію CDL. Використовувалися кодові назви Leaflet для танка та Cassock для програми навчання екіпажів.

Задля секретності виробництво було розпорошене: переобладнанням M3 займалася American Locomotive Company (ALCO). Переобладнання M3 для CDL під назвою «Shop Tractor M10», здійснювала American Locomotive Company, башти виготовляла компанією Pressed Steel Car Company як «башти берегової оборони», дугові лампи закуповували через Інженерний корпус, а остаточне складання танка CDL здійснювали у Рок-Айлендському арсеналі. До кінця 1944 було випущено 497 танків. Американські екіпажі проходили навчання у Форт-Ноксі та в . Потім шість батальйонів танків перемістилися до Великої Британії, щоб приєднатися до британських танків CDL у Вельсі.

Бойове застосування Британські та американські підрозділи CDL потрапили до Франції лише в серпні 1944 року. Система була настільки секретною, що це заважало її використанню: командири часто не знали про її існування або не розуміли принципів роботи, тому не включали її в плани атак. Більшість спеціальних підрозділів згодом перекваліфікували на звичайні танкові частини або підрозділи для розчищення мінних полів.

Під час форсування Рейну в березні 1945 деякі підрозділи CDL все ж були задіяні у боях. Британська ескадрилья діяла на півночі, а 64 американські танки CDL були знову введені в стрій зі своїми колишніми екіпажами у складі Першої, Третьої та Дев'ятої армій США.

Союзники використовували CDL для захисту мосту Людендорфа після його захоплення під час . Німці намагалися знищити міст усіма засобами, включно зі спробою підірвати його за допомогою бойових плавців, які мали встановити плавучі міни. Американська військова поліція використала прожектори CDL, щоб виявити та засліпити плавців. Використання системи в цій ситуації повністю відповідало її назві («оборона каналів»), яка спочатку була лише прикриттям. Броня танків CDL робила їх більш придатними для цього завдання, ніж звичайні прожектори, оскільки німці вели інтенсивний обстріл зі східного берега. Пізніше CDL підсвічували міст для інженерів, оскільки звичайних прожекторів не було в наявності. Згодом їх замінили на трофейні німецькі прожектори.

Оператори 11-й королівський танковий полк був сформований у січні 1941 року та у травні того ж року призначений для використання CDL. Підрозділ тренувався у віддалених районах Камберленда. У 1942—1943 роках полк перебував на Близькому Сході, але не брав участі в боях. У серпні 1944 року він висадився в Нормандії, але лише у вересні отримав наказ передати обладнання 42-му та 49-му Королівським танковим полкам і перенавчитися на амфібії LVT-4 «Buffalo». У школі CDL його замінила 35-та танкова бригада 79-ї бронетанкової дивізії. Загалом у програмі було задіяно близько 6 000 осіб. У свою чергу, 42-й та 49-й танкові полки були переважно бездіяльними до кінця війни, і всі три частини були розформовані після закінчення бойових дій.

Батальйони американської 9-ї танкової групи, що використовували CDL на базі танка Grant, навчалися у в пустелі Аризони, а у 1944 році, перед розгортанням на Європейському театрі військових дій, — у Вельсі.

CDL 357-ї Прожекторної батареї (Searchlight Battery) Королівської артилерії під час на світанку 18 листопада 1944 року забезпечували непряме освітлення для , які здійснювали підтримку піхоти.

Пізніше використання Деякі британські танки CDL у 1945 були відправлені до Індії. Десята армія США запросила розгортання CDL для використання під час битви за Окінаву, але на момент їх прибуття бої там закінчилися.

Під час Корейської війни на полі бою існувала потреба в прожекторах, що викликало зацікавлення у відродженні CDL на базі конструкції M4 Sherman (T52), але було визнано, що за ціною одного танка CDL можна оснастити звичайними прожекторами чотири батальйони.

Збережені екземпляри

Єдиний збережений танк «Матильда» з CDL знаходиться в колекції в Музеї танків у , графство Дорсет, Англія. Один M3 «Грант» з CDL експонується в в Ахмеднагарі, Індія.

Примітки