В американському футболі та споріднених видах спорту пант () — це пробивання м'яча ногою у бік енд-зони суперника, що застосовується при передачі володіння м'ячем (зазвичай на останньому дауні) з метою збільшити відстань, з якої суперник починатиме розіграш.

У ширшому сенсі пант — це назва довгого удару по м'ячу, коли м'яч випускають з рук і б'ють його ногою до того, як він впаде на землю Такий прийом використовують в регбі, австралійському футболі, а також голкіпери «європейського» футболу.

Опис

Зазвичай пант виконують на останньому дауні, коли команда не вважає, що зможе вдало скористатися ним для набору необхідних 10 ярдів і не хоче ризикувати втратити м'яч без користі для себе, а пробити філд-гол не може чи не наважується.

Виконує пант гравець спецкоманди, який називається пантер. Команда нападу шикується на лінії сутички, пантер займає позицію позаду (на відстані 15 ярдів у професійному і коледжному футболі, 12 у шкільному), і лонг-снепер подає йому з лінії сутички довгий снеп. Пантер ловить м'яч і пробиває його якомога далі в бік енд-зони суперника, щоб змусити приймаючу пант команду починати гру звідти, але не в саму енд-зону чи далі неї — в такому випадку приймаюча команда починатиме гру ближче енд-зони, зі своєї 20-ярдової лінії (це називається тачбек).

Захисники команди суперника можуть намагатися завадити пантеру пробити пант, відразу після снепу починаючи прориватися до нього, щоб заблокувати удар, хоча це складно завдяки великій відстані до пантера і обороні з боку його товаришів по команді. У панті бере участь спеціальний гравець апбек, якого також називають «охоронець пантів» і «персональний охоронець [пантера]», що перебуває у глибині поля поблизу пантера і виступає його «останньою лінією захисту».

Пантові формації

Розгорнута пант-формація (spread punt formation) є найпоширенішою. Вона складається з лінії нападу та ганнерів, розташованих за вісім-десять ярдів з обох боків. Поруч з лінією нападу, трохи за нею, шикуються два додаткові гравці, а за п'ять ярдів позаду одного з гардів стоїть апбек. Пантер перебуває приблизно за п'ятнадцять ярдів позаду лонг-снепера. Ця формація вразлива до перевантаження з одного боку командою суперника.

Варіантом цієї формації є щільна пант-формація (tight punt formation). У ній ганнерів замінюють додаткові блокувальники, а пантер шикується лише приблизно за десять ярдів позаду лонг-снепера. Ця формація зазвичай використовується лише поблизу своєї енд-зони, оскільки тут раш розігрується більш агресивно через високу винагороду за блок (тачдаун або сейфті). Через те, що енд-зона має глибину лише десять ярдів, безпосередньо на лінії воріт не може бути використана жодна інша формація. Недоліком є значне нехтування покриттям панта, тобто перешкоджання пант-ретернеру.

У формації щитом (shield punt formation) лінія нападу з п'яти гравців розташовується на відстані двох-чотирьох ярдів один від одного, а по боках знаходиться по ганнеру. Приблизно за шість ярдів позаду них розташовані три апбеки, що формують «щит», а за ними — пантер. Середній гравець щита спочатку перебуває позаду одного з двох інших гравців, щоб снеп міг безперешкодно досягти пантера, після чого приєднується до інших двох. Гравці на лінії сутички ненадовго блокують своїх суперників, а потім біжать вперед по полю. Будь-яких суперників, які проходять лінію сутички, перехоплюють гравці в щиті, які утримують блоки значно довше. Оскільки гравцям у НФЛ не дозволено перетинати лінію сутички перед пантами, ця формація в основному зустрічається в NCAA. Перевагою цієї формації є те, що вона дозволяє швидше перехопити ретернера. Недоліком є те, що пантер зазвичай бачить суперників, що наближаються, лише коли вони вже пробили щит і блокують пант.

Повернення м'яча

Команда, що приймає пант, після отримання володіння м'ячем і переходу від захисту до нападу починатиме свій набір ярдів з того місця, де зупинився м'яч. Вона має право спробувати скоротити цю відстань. Для цього гравець її спецкоманди, пант-ретернер (зазвичай їх один або двоє), ловить м'яч в глибині поля й намагається пробігти з ним якомога далі в бік енд-зони команди, що пробила пант. В ідеалі це повернення панту може навіть закінчитися тим, що ретернер досягне енд-зони команди, що пробила пант, і заб'є тачдаун. Відомий випадок, коли такий тачдаун приніс команді ретернера перемогу — так зване «».

У певних ситуаціях пант-ретернер може і не намагатися бігти з м'ячем, а зробити фер-кетч (букв. «чесний лов [м'яча]») — просто зловити м'яч, попередньо просигналізувавши про це судді, піднявши руку вище шолома і помахавши нею. В такому випадку його команда починатиме розіграш з місця, де було спіймано м'яч. Атака на ретернера, що оголосив фер-кетч, заборонена і карається суворим штрафом, але й ретернер не має права бігти з м'ячем після оголошення фер-кетчу. Оголосивши фер-кетч, ретернер може навіть не ловити м'яч, просто дозволивши йому впасти і гра починатиметься з того місця, але якщо ретернер випустить м'яч, якого вже торкнувся, це вважатиметься фамблом, і обидві команди можуть його підібрати.

Команда, що пробивала пант, намагається зупинити ретернера. В першу чергу для цього вона має гравців спецкоманди, що називаються ганнерами. Двоє ганнерів шикуються на лінії сутички і відразу після снепу починають бігти до пант-ретернера, щоб зупинити його за допомогою теклінгу, витіснити за межі поля або підбігти достатньо близько, щоб він вирішив за краще не ризикувати намагатися просувати м'яч і зробив фер-кетч. Пантер спеціально б'є м'яч так, щоб він летів не тільки далеко, але й високо, тобто довго, даючи ганнерам час добігти до ретернера.

Для захисту ретернера команда захисту використовує гравців спецкоманди, що називаються джеммерами. Вони намагаються заблокувати ганнерів, щоб не дати їм дістатися ретернера або хоча б затримати їх. Часто джеммерів четверо, і вони атакують одного ганнера вдвох (подвійне прикриття).

Результат панту

В будь-якому разі після панту команда, в бік якої його пробивали, отримує володіння м'ячем і перший даун. Розіграш вона починає з місця, де: пант-ретернер прийняв м'яч фер-кетчем, був збитий з ніг, або вийшов за межі поля; м'яч вилетів, викотився або був винесений пант-ретернером за межі поля; відбулося «незаконне торкання» (illegal touch) — гравець команди, що пробивала пант, з якихось причин торкнувся м'яча, який був вибитий за лінію сутички, раніше, ніж гравець команди, яка приймає пант; команда захисту припустилася порушення правил, штраф за яке включає повернення володіння м'ячем команді, що пробивала пант — як-от, груба гра проти пантера або лонг-снепера. В цілому після того, як м'яч перетнув лінію сутички і торкнувся землі, його може підібрати і зупинити гру (сигналізуючи про це, ставши на коліно) гравець будь-якої команди з поправкою на те, що гравцям команди нападу забороняється торкатися м'яча до того, як його торкнувся гравець команди, що приймає пант

Деякі специфічні порушення правил під час пантів

Груба гра проти кікера (roughing the kicker). Захисники команди, що приймає удар, намагаючись заблокувати удар, не мають права збивати пантера або навмисне штовхати його, зокрема його вразливу витягнуту ногу, на яку він опирається при ударі. Команда захисту отримує штраф 15 ярдів, а команда, що пробивала пант, повертає собі володіння м'ячем, отримуючи перший даун. Набігання на кікера (running into the kicker). Якщо захисник врізається в пантера і очевидно, що ця дія була ненавмисною, команда захисту отримує штраф 5 ярдів. Груба гра проти лонг-снепера (roughing the snapper). Перш ніж взаємодіяти з лонг-снепером, команда захисту повинна дати йому відновити рівновагу та зайняти захисну позицію після снепу. Штраф аналогічний такому при грубій грі проти пантера. Обманний сигнал про фер-кетч (illegal fair catch signal) — пант-ретернер оголосив про намір здійснити фер-кетч, але, зловивши м'яч, побіг з ним. Команда захисту отримує штраф 5 ярдів з місця, де м'яч було спіймано. Аналогічно штрафується недійсний сигнал (invalid fair catch signal) — наприклад, коли ретернер підняв руку, але не помахав нею, чи помахав перед грудьми, а не над головою) Контакт команди захисту з ретернером після того, як він оголосив про фер-кетч — 15-ярдовий штраф.

Цікаво, що в деяких випадках команді нападу може бути вигідно допуститися навмисного порушення певного правила, щоб отримати п'ятиярдовий штраф — наприклад, здійснити фальстарт, рухаючись до снепу або затримати м'яч, не здійснивши снеп вчасно. Це робиться, щоб здвинути лінію сутички на п'ять ярдів назад, щоб дати пантеру більше простору для влучного удару в межі «червоної зони».

Особливості у канадському футболі

У канадському футболі гравці команди, що виконує удар, не можуть наближатися до пантера ближче ніж на 5 ярдів, перш ніж він торкнеться м'яча. Фер-кетчів у канадському футболі немає. Якщо м'яч перетне лінію в енд-зоні суперника, команда, що виконує удар, заробляє сингл, і команда, що його пропустила вводить м'яч у гру на своїй 35-ярдовій лінії (тому буває вигідніше, коли ретернер зловив пант, не ризикувати провести м'яч вперед, а прийняти сингл).

Фейк-пант

У дуже рідкісних випадках команда нападу замість пробивання панту пускається на хитрощі, коли тільки удає, що битиме пант, а насправді здійснює спробу все ж набрати ярди на останньому дауні. Пантер, отримавши снеп, раптом починає бігти з м'ячем чи віддає пас ресиверу, який бігтиме, або ж лонг-снепер подає снеп не пантеру, а іншому гравцю (часто апбеку), який пасує ресиверу чи біжить сам. Подібне є легальним і може бути використано, щоб захопити зненацька захист суперника, але застосовується рідко, наприклад коли команда програє і хоче швидко наздогнати рахунок, або ж коли ярдів для отримання першого раунду лишилося зовсім небагато, особливо коли лінія сутички знаходиться на половині поля суперника.

Один з найвідоміших фейк-пантів був виконаний лайнбекером команди «Нью-Йорк Джаєнтс» Гері Різонсом під час гри 1990 року проти «Сан-Франциско Фортинайнерс», в якій він пробіг 30 ярдів на четвертому дауні завдяки прямому снепу до нього замість пантера Шона Ландети, що стало вирішальним фактором у перемозі з рахунком 15–13.

Рекорди пантів

Численні рекорди у сфері пантів, що з того часу лишаються не побитими, встановили під час 11 листопада 1939 року, який називають «однією з найдивніших ігор в історії NCAA» та «днем, коли панти сипалися з неба». Через проливний дощ і вкрай брудне покриття поля як бігова, так і пасова гра була фактично неможливою, і команди при отриманні володіння м'ячем негайно здійснювали панти (67 з 77 пантів було пробито на першому ж дауні) у сподіванні підібрати фамбл на половині суперника і скористатися ним для набору очок. Гра так і закінчилася нічиєю 0-0, але протягом неї було поставлено ряд рекордів, зокрема рекорд за найбільшу кількість пантів за гру& (77 всього, з них 39 у Texas Tech і 38 Centenary) і рекорд за кількість повернення пантів — 42, з них 22 у Texas Tech. Пантер Texas Tech Чарлі Калхун побив індивідуальний рекорд пантів з гру (36) і набраних на пантах ярдах за гру (1318), ретернер Texas Tech Мілтон Гілл — рекорд найбільшої кількості повернень за гру (20). Навіть кількість поставлених за одну гру рекордів є рекордом — 13. Рекорди залишаються не повтореними, оскільки від їх повторення захищають кращі умови гри у сучасному футболі, такі як краще покриття поля, легші у використанні м'ячі, а також вдосконалені рукавички та взуття, що робить гру в подібних погодних умовах не такою складною і не змушує до постійного пантування замість традиційної гри.

Втім, відомі й ігри, протягом яких не було здійснено жодного панту. Першою такою грою в професійному футболі стала відома «» між «Баффало Біллс» та «Сан-Франциско Фортинайнерс» 13 вересня 1992 року, останньою на момент написання статті — «Сіетл Сіхокс» проти «Даллас Ковбойз» 30 листопада 2023 року.

Див. також Кік-офф — подібний розіграш з вибиванням м'яча ногою.

Примітки