Великодні сиві, сиві () — традиційна костюмована процесія, яка відбувається приблизно на Великдень, найчастіше у Великодню неділю, але також і у Великодній понеділок. Подібними до них є процесії під назвою Жандари та Мурадини.
Карта великодніх процесій, підготовлена професором Анджеєм Бренчем, показує, що процесії відбуваються у щільному скупченні міст у західній Великопольщі. Їх поширення простягається від Мендзихуда на півночі до Вольштина на півдні та Познані на сході (Непрушево, Познанський повіт)Brencz A., Siwki — zwyczajowe pochody przebierańców na Wielkanoc, mapa i komentarz nr 854, w: Atlas Języka i Kultury Ludowej Wielkopolski, t. 11, Poznań: Wydawnictwo Naukowe UAM, 2005, s. 95.. Сиві є вираженням нематеріальної культурної спадщини регіону.
Генезис явища та походження назви Весняна великодня процесія в Хобениці, з її народним характером, відома в польській народній традиції як «сівек» (процесія сірих коней). Її походження, як і багатьох традицій, до кінця невідоме. Назва натякає на процесію сірих коней. Процесія отримала свою назву від головної фігури — «сивого». У минулому попереду їхав вершник на сірому коні, а також є записи про двох білих сірих коней, які вели шляхBrencz A., Siwki — zwyczajowe pochody przebierańców na Wielkanoc, mapa i komentarz nr 854, w: Atlas Języka i Kultury Ludowej Wielkopolski, t. 11, Poznań: Wydawnictwo Naukowe UAM, 2005, s. 95..
Професор Станіслав Блащик розглядав коня та ведмедя як алегорію на кінець зими. Цю теорію спростував професор Анджей Бренч, який визнав, що паради сірих коней відбуваються навесні лише в результаті частого зсуву часу в ритуалах. Було задокументовано, що звичай кінних парадів (ШиммельрайтерBrencz A., Siwki — zwyczajowe pochody przebierańców na Wielkanoc, mapa i komentarz nr 854, w: Atlas Języka i Kultury Ludowej Wielkopolski, t. 11, Poznań: Wydawnictwo Naukowe UAM, 2005, s. 95.) із сірими кіньми існував у Померанії (явище було нанесено на карту доктором Зофією СтащакStaszczak Z. Pogranicze polsko-niemieckie jako pogranicze etnograficzne, mapa nr. 16, Poznań: Wydawnictwo Uniwersytetu im. Adama Mickiewicza, 1978, s. 13-14.), Вармії та Мазурах, але він відбувався під час Різдвяного сезону, часто напередодні Різдва.
У наші дні процесія включає фігури, одягнені в білі шати та маски, що закривають їхні обличчя, крім очей та рота, з символічним штучним конем, прив'язаним до поясуЗапис етнографічного спостереження, проведеного 5 квітня 2015 року в селі Хобєніце.. Професор Анджей Бренч знаходить у них посилання на давні західнослов'янські ритуали, пов'язані з культом коня, спрямовані на принесення добрих врожаїв та забезпечення процвітанняBrencz A., Wielkopolski rok obrzędowy. Tradycja i zmiana. Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2006, s. 210..
Історія сірих коней породи Хобеніце Навіть найстаріші жителі села пам'ятають сіру процесію в Хобеницях: цю традицію знають з передвоєнних переказів, тому можна стверджувати, що вона існує вже протягом багатьох поколінь. Процесію зафіксували перші в регіоні чорно-білі фотоапарати. Хоча, як зазначає професор Анджей Бренч, це звичай, що має інше походження, ніж інші звичаї, відомі у західній та центральній Великій Полісі, де головним персонажем є ведмідьBrencz A., Siwki — zwyczajowe pochody przebierańców na Wielkanoc, mapa i komentarz nr 854, w: Atlas Języka i Kultury Ludowej Wielkopolski, t. 11, Poznań: Wydawnictwo Naukowe UAM, 2005, s. 91-95., легко можна помітити низку подібностей у складі групи чи функціях, які виконують окремі персонажі.
Сьогодні традиційний парад приваблює натовпи учасників, роззяв, мешканців та їхніх родин. Захід привертає увагу медіа. Так само, як і раніше, група збиралася навколо неформального лідера, так само вона потребує його й сьогодні. У Хобеницях організаторами є місцеві мешканці: вчителька та сільський голова. В інших містах це часто інші лідери сільської громади, які бачать сенс такого заходу, такі як рада солиства, культурний центр, добровільна пожежна команда або Асоціація сільських жінок.
Етнограф так описував візит до будинку господаря 5 квітня 2015 року: «Коли барвиста хода зустріне на своєму шляху твій будинок, а ти з дітьми вже не чекаєш на неї біля входу, до твоїх дверей постукає поліцейський. Він привітає тебе святковим штрафом, який ти спробуєш сплатити, а за браком готівки в гаманці покладеш у кошик шоколад. У твоєму саду грають на акордеоні та саксофоні, а сажотруси мурять тебе по обличчю, а також шмагають і бруднять дівчат, щоб ті швидше знайшли собі чоловіка. Вважається за належне пригостити гостей горілкою та чимось перекусити, тож ти дістаєш частину святкової випічки та пляшку алкоголю. Натомість за те, що тебе забруднили, ти можеш зробити кілька фотографій із переодягненими людьми та привітати з святами сусідів, які вже чекають зовні».Запис етнографічного спостереження, проведеного 5 квітня 2015 року в селі Хобєніце в рамках проєкту «Рік обрядів із Вікіпедією». — Джерельний матеріал зберігається у Відділі архівної, фото- та кінодокументації Польського музею етнографії у Варшаві.
Персонажі процесії
Хоча склад групи варіюється, певні фігури є ключовими для процесії та є обов'язковими для відвідування щовесни. Щороку це група сірих — зазвичай кілька — група сажотрусів, чоловік і жінка, ведмідь, поліцейські та музики.
Ведмідь Барвиста процесія натхненна подібними масляними парадами. Тут ми зустрічаємо ведмедя — колись прив'язаного мотузкою, скрученою з соломи, що було типово для «берської» традиції великопольських парадів «підкозьолек»Brencz A., Wielkopolski rok obrzędowy. Tradycja i zmiana. Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2006, s. 120—122.. Сьогодні його зовнішній вигляд характеризується коричневим, пухнастим вбранням та маскою, яка повністю закриває голову. Навколо його талії пов'язаний ланцюг, дзвін якого сповіщає про його прибуття.
Поліцейський
Синкретичний відбір учасників процесії також відображається в поліцейському, зовнішність якого нагадує ватажка парадів познанських жандарівJarmuż A., Poznań, Polska i świat usłyszą o żandarach, w: Głos Wielkopolski, 11.3.2014, s. 4.. Він є, так би мовити, лідером групи, адже виконує найбільше функцій у всьому кортежі. Як людина, що йде попереду, за винятком учасників, які біжать за дітьми, він вказує маршрут проходження ходи. Його завданням є зупиняти проїжджаючі автомобілі, вручати водіям «святкові штрафи», а також стукати у всі двері, повз які проходять, щоб прийняти та пригостити учасників групи. Крім того, саме він збирає пожертви на користь ходи, які йому дають перехожі, водії та мешканці будинків, до яких заходять. Поліцейським є енергійна, відкрита та балакуча людина, яка вміє як згуртувати групу, так і розвеселити господарів.
Сажотрус
Відомим елементом розваги є сажотруси, яких на щорічному заході збирається чимало. Їхня роль полягає в тому, щоб бруднити людей — колись сажею, а зараз дедалі частіше кремовою пастою для взуття або додатковими «інгредієнтами X», яких найбільше бояться ті, кого бруднять. Цей процес найчастіше відбувається шляхом нанесення голою долонею або рукавичкою чорних плям на обличчя перехожого, але може відбуватися також шляхом потиску руки або невеликої сутички. Останні кілька років сажотруси також готують батоги з мотузок і ременів, щоб бити перехожих, найчастіше по ногах. Ці персонажі виконують розважальну функцію, додають жвавості, ганяють дітей, які повертаються, щоб спостерігати за ходою та дражнити сажотрусів. Практика обмазування відома польській етнографії також у вигляді великопольських «смолярів», що з'являються на Трійцю. Як повідомляє Станіслав Блашчик, «цим брудом вони обкидають дітей, які йдуть за ними, а ті з криком тікають, але через мить знову повертаються до смолярів»Błaszczyk S., Wielkopolscy smolarze, w: LUD, Polskie Towarzystwo Ludoznawcze, t.74, 1991, s. 71-88..
Сірі
У Хобеницях щороку з'являється кілька «сивих». Ця постать вирізняється білим вбранням, яке часто виготовляють із простирадла. Їхні голови разом із шиєю приховані під спеціально пошитими масками у формі капюшона, з характерними вирізами для очей та рота. Найважливішим елементом є символічний кінь. Він представлений тут у вигляді корпусу лайконіка, збудованого з двох пластикових обручів, прикріплених в області пояса, одного спереду, іншого ззаду, накритих білою тканиною. Сьогодні обручі найчастіше вирізають із пластикових відер, колись це були справжні сита для просіювання борошна. Не всі персонажі, які виконують роль сивих, прив'язують до корпусу коня символічну голову, виготовлену з білого матеріалу, проте вона зустрічається в частині костюмів. Важливу роль у перевдяганні сірого коня відіграє кольорова гама червоних акцентів, які з'являються у вигляді шнурків, контурів вирізів маски, прикрашення верхівки голови червоними стрічками або символічного позначення голови та хвоста коня. Роль сивих полягає в тому, щоб ганяти дітей та бити глядачів батогами, що складаються з ручки та мотузок. Раніше замість батогів били вербовими гілками, що, безсумнівно, пов'язано з традицією дингусових побиття зеленою гілкою. Це явище вже описав Оскар Кольберг: «На другий і третій день Великодня на Хелмінській землі відзначають „дингус“, тобто б'ють вербовими гілками… На Міхаловській та Добринській землях роблять те саме, а ще обливають один одного водою. Кожен спільний пастух сільської худоби ходить по хатах і б'є вербовими гілками»Kolberg O., Dzieła wszystkie, t. 23, Pomorze, Wrocław-Poznań, 1962—1967, s. 66..
Бабуся та дідусь Нерозлучною парою є дід із бабою, які разом несуть великий кошик із двома ручками. Кошик виготовлений із лози, а його внутрішню частину вистелено соломою. Роль цих персонажів полягає в тому, щоб розважати господарів співом, танцями та збирати подарунки від людей, які їх приймають. Колись у кошику найчастіше опинялися яйця та алкоголь, а сьогодні там можна побачити переважно солодощі та горілку. Ці персонажі одягнені дуже стереотипно. Яскравий макіяж дівчини, переодягненої в бабу, пояснюється тим, що колись у бабу переодягалися виключно чоловіки, а макіяж мав жартівливо уподібнити їх до протилежної статі. Її вбрання характеризується кітчем, багатобарв'ям, фартухом та хусткою на голові. Дід одягає лише вільний одяг та капелюх. Як повідомляє авторитет у галузі етнології Познані, професор Анджей Бренч: «Ймовірно, звичай биття палицями на Великдень, а також згаданий, поширений у всій Великій Полісії звичай биття палицями у Страсну п'ятницю, пов'язані зі слідами давніх ритуалізованих магічних практик, що мали передати особі, яку били, життєву силу зеленої гілки»Brencz A., Wielkopolski rok obrzędowy. Tradycja i zmiana, Poznań: Wydawnictwo Poznańskie, 2006, s. 190..
Музики
Заключним елементом параду є пошук або запрошення музик з місцевої громади, які, одягнені в барвистий одяг, пройдуть увесь багатогодинний маршрут, граючи народні або просто знайомі мелодії. У параді взяли участь хлопчик, який грав на акордеоні, інструменті, дуже типовому для народних традицій, та дівчинка, яка грала на саксофоні, який був новим доповненням до параду в Хобеницях у 2015 році. Функція музики в параді багаторівнева. По-перше, вона забезпечує ритм вздовж доріг і тротуарів. По-друге, вона об'єднує учасників і мешканців; знайомі мелодії викликають відчуття спільноти. Вона також служить розвагою для господарів, які вітають сірих тварин на своїй території; вони можуть танцювати або співати разом.
Див. також
Великдень у Польщі
Примітки