Леоні́д Анато́лійович Ка́рпов (, місто Томськ, тепер Російська Федерація — , місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський діяч залізничного транспорту, перший начальник Московської залізниці Міністерства шляхів сполучення СРСР. Депутат Верховної ради РРФСР 7—9-го скликань (у 1967—1979 роках). Герой Соціалістичної Праці (4.08.1966).

Життєпис Народився в багатодітній родині лікаря, який працював у Томській губернії. Мав двох братів та двох сестер. У 1917 році десятирічний Леонід залишився без матері.

У 1923 році закінчив дев'ятикласну середню школу, в 1926 році — Томський залізничний експлуатаційний технікум Народного комісаріату шляхів сполучення СРСР за спеціальністю техніка 1-го розряду експлуатаційної служби.

З 1926 до 1927 року працював черговим станції Бачати, з 1927 до 1929 року — черговим станції Бєлово. У 1929 році — диспетчер Топкинського відділення.

З 1929 до 1931 року служив у 9-му залізничному полку Забайкальського військового округу РСЧА.

У 1931 — травні 1932 року — старший диспетчер на станції Топки Томської залізниці.

З травня 1932 до серпня 1934 року — заступник начальника відділу експлуатації Топкинського відділення.

22 серпня 1934 року призначений начальником відділу руху, в 1936 році — заступником начальника станції Болотна, в 1937 році — начальником станції Тайга.

Член ВКП(б) з 1939 року.

Восени 1939 року призначений начальником служби руху Південно-Уральської залізниці.

З 15 серпня 1941 до листопада 1942 року — заступник начальника Південно-Уральської залізниці. У березні 1942 року призначений за сумісництвом начальником служби руху Південно-Уральської залізниці.

У листопаді 1942 року, у розпал Сталінградської битви, призначений начальником служби руху на фронтовій Московсько-Донбаській залізниці, незабаром став заступником начальника цієї залізниці.

У травні 1943 року знову призначений заступником начальника Південно-Уральської залізниці.

З квітня 1944 року — заступник начальника Свердловської дороги, а невдовзі переведений начальником служби руху на Московсько-Донбаську залізницю. 12 вересня 1945 року став заступником начальника Московсько-Донбаської залізниці.

У вересні 1948 — вересні 1952 року — начальник Московсько-Донбаської залізниці.

У вересні 1952 року призначений начальником Головного вантажного управління і введений до складу членів колегії Міністерства шляхів сполучення СРСР.

З 1953 до 1959 року — заступник міністра шляхів сполучення СРСР — начальник Головного управління руху Міністерства шляхів сполучення СРСР.

У 1959 році для поліпшення організації обслуговування залізничного транспорту Московсько-Рязанська, Московсько-Кільцева та Московсько-Курсько-Донбаська залізниці були об'єднані в Московську залізницю. Колектив дороги налічував тоді 350 тисяч чоловік.

У 1959 — грудні 1978 року — перший начальник Московської залізниці.

З 1979 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Довго хворів, помер 24 липня 1989 року в Москві. Похований на Кузьминському цвинтарі в Москві, поряд з дружиною Євгенією Федорівною (1907—1991).

Звання генерал-директор руху ІІІ рангу (10.1943)

Нагороди та відзнаки Герой Соціалістичної Праці (4.08.1966) три ордени Леніна (1.08.1953, 1.08.1959, 4.08.1966) орден Жовтневої Революції (28.02.1974) чотири ордени Трудового Червоного Прапора (30.07.1942, 11.06.1951, 4.05.1971, 25.01.1977) орден Червоної Зірки (29.07.1945) медаль «За трудову відзнаку» (23.11.1939) медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945) медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970) медаль «Ветеран праці» медалі двічі Почесний залізничник СРСР

Примітки

Джерела Карпов Леонид Анатольевич