18 листопада 1918 року анархістські повстанці штату Ріо-де-Жанейро здійснили спробу повалення федерального уряду Бразилії і встановлення самоврядного суспільства, що базувалося б на анархо-синдикалізмі. Повстання було натхнене подіями Російської революції 1917 року.

Передумови

У травні 1917 року був жорстоко придушений страйк робітників Корковадської тканинної фабрикиNÈBIAS, Wellington Barbosa. A greve geral e a insurreição anarquista de 1918 no Rio de Janeiro. Rio de Janeiro: Universidade Federal do Rio de Janeiro, 2009. (p. 75). Поліцейське свавілля призвело до загибелі десятків страйкуючих робітників; зростала ворожість з боку працівників (зокрема анархістів) до уряду й підприємців. Умови праці на заводах, особливо в районах Бахету, Санту-Алейшу, були вкрай поганими: не було нормального освітлення, вбиралень, практикувалася праця вагітних жінок і дітей. Дітям часом не платили зарплатню через виробничі помилки, подеколи застовувалося фізичне покарання. Наглядачі фабрик придушували будь-які форми протесту.

Новини про успіх Російської революції швидко поширились бразильськими містами. На тлі цього бразильські анархістські групи почали організовуватися з метіою повалення уряду.

У січні 1918 року був створений Анархістський Альянс Ріо-де-Жанейро (), чиїм завданням було ширити анархістські ідеї серед робітників різних галузей. 1 березня була заснована Загальна профспілка робітників (), що замінила попередній національний союз профспілок, який закрився під урядовим тискомSamis, Alexandre R. (2006). "Minha Pátria é o Mundo Inteiro": Neno Vasco, o anarquismo e as estratégias sindicais nas primeiras décadas do século XX (Thesis) (in Portuguese). Niterói: Fluminense Federal University. ISBN 989951148X. OCLC 382406472..

У липні 1917 року у Бразилії почався національний страйк робітників. У серпні робітники компаній Companhia Cantareira та Viação Fluminense також оголосили страйк. Їхніми вимогами було підвищення заробітної плати та восьмигодинного робочого дня. Їхня забастовка паралізувала пороми Ріо ​​– Нітерой і трамвайну систему. Реагуючи на страйк, бізнесмени активували державний репресивний апарат, спробувавши силою припинити забастовку. Після репресій страйк почав набувати характеру повстання. Після насильства з боку поліції значна кількість солдатів 58-го мисливського батальйону стала на бік страйкарів.

Підготовка Повстання планувалося на таємних зустрічах, які відвідували інтелігенти, на взірець професора Хосе Ойтісіки, та синдикалісти, зокрема Мануел Кампус, Астржилду Перейра, Карлос Діас, Альвару Палмейра, Хосе Еліас да Сілва, Жуан да Коста Пімента та Аґріпіно НазареJornal do Brasil, 19 de Novembro de 1918. (p. 5); Jornal do Brasil, 24 de Dezembro de 1918. (p. 7).

18 листопада Уранці 18 листопада робітники тканинної промисловості синхронно оголосили страйки на фабриках у Нітерої, Бахету, Петрополісі, Маже, Санту-Алейшу та Ріо-де-Жанейро. Незабаром до них долучилися працівники металургійної і будівельної галузей. Вже в другу половину дня біля 400 страйкарів зустрілися у палаці Сан-Крістован. Біля палацу чергувала поліція, якій було наказано протистояти повстанню. Розгорнулася битваNÈBIAS, Wellington Barbosa. A greve geral e a insurreição anarquista de 1918 no Rio de Janeiro. Rio de Janeiro: Universidade Federal do Rio de Janeiro, 2009. (p. 2).

За допомогою поліцейського інформатора, який проник до анархістської групи, було заарештовано організаторів повстання: десятьох бразильців, трьох португальських іммігрантів та одного іспанського іммігранта, яких у наступні дні депортували або вислали до інших штатів. Поліція також заарештувала близько 200 робітників, серед яких 78 були безпосередньо пов'язані з анархістськими профспілками.

Пам'ять Через 98 років після повстання анархістські колективи провели акцію на згадку про неї, намалювавши мурал на стіні фабрики перед технічною школою Енріке Лаґе.

Примітки