У юриспруденції об'єднання справ – об'єднання двох або більше правових питань. З процесуальної точки зору, об'єднання дозволяє розглянути кілька питань в одному слуханні або судовому процесі та відбувається, якщо питання або сторони, що беруть участь, достатньо перетинаються, щоб зробити процес ефективнішим або справедливішим. Це допомагає судам уникнути багаторазового розгляду тих самих фактів або окремого звернення тих самих сторін до суду для кожного з їхніх правових спору. Цей термін також використовується в сфері договорів для опису приєднання нових сторін до існуючої угоди.

Кримінальна процедура Об'єднання у кримінальному праві — це включення додаткових звинувачень або додаткових підсудних до обвинувального акту. В англійському праві звинувачення за будь-який злочин можуть бути об'єднані в одному обвинувальному акті, якщо ці звинувачення ґрунтуються на тих самих фактах або формі, або є частиною серії злочинів однакового або подібного характеру. Кілька підсудних можуть бути об'єднані в одному обвинувальному акті, навіть якщо жоден пункт звинувачення не застосовується до всіх них, якщо пункти звинувачення достатньо пов'язані між собою. Суддя зберігає за собою право призначити окремі судові розгляди.

Цивільне судочинство Об'єднання позовів у цивільному праві поділяється на дві категорії: об'єднання позовів та об'єднання сторін.

Об'єднання позовних вимог Об'єднання позовів означає об'єднання декількох судових позовів проти однієї й тієї ж сторони. У системі федеральних судів США об'єднання позовів регулюється Правилом 18 Федеральних правил цивільного судочинства. Це правило дозволяє позивачам об'єднати всі свої позови проти особи, яка вже є стороною у справі. Позивачі можуть подавати нові позови, навіть якщо вони не пов'язані з уже заявленими; наприклад, позивач, який подає позов проти когось за порушення договору, може також подати позов проти тієї самої особи за напад. Позови можуть бути непов'язаними, але їх можна об'єднати, якщо позивач цього бажає.

Об'єднання позовів вимагає, щоб суд мав юрисдикцію щодо предмета кожного з нових позовів, і ніколи не є обов'язковим. Сторона, яка подає позов про порушення договору, може подати свій позов про напад пізніше, якщо вона цього забажає. Однак, якщо позови стосуються одного й того ж набору фактів, позивачу може бути заборонено подавати позови пізніше на підставі доктрини res judicata. Наприклад, якщо позивач подає позов про напад, і справа завершена, він не може пізніше подати позов про щодо того самого випадку.

Об'єднання сторін Об'єднання сторін також поділяється на дві категорії: дозволильне об'єднання та примусове об'єднання.

Правило 20 Федеральних правил цивільного судочинства стосується дозвільного об’єднання, яке дозволяє кільком позивачам об’єднатися в одному судовому процесі, якщо кожна з їхніх позовів випливає з однієї й тієї ж угоди або події, а також якщо існує спільне питання права або факту, що стосується позовів усіх позивачів. Наприклад, кілька землевласників можуть об'єднатися, щоб подати позов проти заводу за забруднення навколишнього середовища на їхній території. Дозвільне об'єднання також доречне для об'єднання кількох відповідачів, якщо дотримано тих самих умов, що й для об'єднання кількох позивачів. Це часто трапляється в судових процесах щодо неякісних товарів; позивач подає позов проти виробника кінцевого продукту та виробників будь-яких складових частин. Суд повинен мати особисту юрисдикцію над кожним відповідачем, долученим до позову.

Обов'язкове об'єднання сторін регулюється Правилом 19 Федеральних правил цивільного процесу, яке передбачає обов'язкове об'єднання сторін. Сторони, які повинні бути об'єднані, - це ті, хто є необхідними та незамінними для судового розгляду. Це правило містить кілька причин, чому це може бути правдою, зокрема, якщо ця сторона має інтерес у спорі, який вона не зможе захистити, якщо їх не об'єднати. Наприклад, якщо три сторони претендують на частину майна, а перші дві подають позов одна на одну, третя не зможе захистити свій (передбачуваний) інтерес до майна, якщо їх не об'єднати. Інша обставина полягає в тому, що сторона може опинитися з суперечливими зобов'язаннями; наприклад, два різні суди можуть вимагати від неї надати двом різним сторонам виключні права на одну й ту саму частину майна. Цих та подібних проблем можна уникнути, об'єднавши сторони в одному позові. Однак, хоча "необхідні" сторони повинні бути об'єднані, якщо таке об'єднання можливе, судовий розгляд продовжиться без них, якщо об'єднання неможливе, наприклад, якщо суд не має юрисдикції щодо сторони. Навпаки, якщо "необхідні" сторони не можуть бути об'єднані, судовий розгляд не може продовжитися. Суди мають певні повноваження у визначенні того, які сторони є незамінними, але Федеральні правила містять деякі рекомендації.

Час Правила 18 та 20 мають різні наслідки залежно від того, коли вони застосовуються. Об'єднання може відбуватися як частина початкового позову. Після початкового подання існує дискреційний період, протягом якого початкові позови можуть бути змінені у звичайному порядку. Сторони або позовні заяви, або обидва можуть бути об'єднані протягом цього часу. Однак, якщо час для внесення змін до позовних заяв минув, позовні заяви можуть бути змінені з дозволу протилежної сторони або судді, хоча такий дозвіл часто надається. Правило 15 описує процедуру внесення змін до позову.

Згідно з Правилом 42 Федеральних правил цивільного процесу, суд, якщо позови стосуються спільного питання права або факту, може об'єднати будь-які або всі справи, об'єднати позови або видати будь-які інші накази, щоб уникнути непотрібних витрат або затримок. Суд також може призначити окремий розгляд одного або кількох окремих питань або позовів для зручності, щоб уникнути упередженості або для пришвидшення чи покращення економії.

Суд Справедливості Справи можуть бути об'єднані «через зв'язок між ними» президентом Суду Справедливості після заслуховування судді-доповідача та Генерального адвоката, а також (за винятком національних справ, що стосуються попереднього рішення) після заслуховування сторін. За потреби об'єднані справи можуть бути згодом розділені.EUR-Lex, Rules of Procedure of the Court of Justice, Article 54: Joinder, published 29 September 2012, accessed 12 May 2023

Договірне право та трастове право Угоди про приєднання зазвичай використовуються у злиттях та поглинаннях для зобов'язання окремих акціонерів дотримуватися умов існуючої угоди про злиття або угоди акціонерів, а також у практиці трастів для зобов'язання донора дотримуватися умов трасту.

Див. також

Примітки