Андрій Захарович Бондарчук (, Макарівка, Житомирська область — , Київ) — український прозаїк, автор творів для дітей. Член Національної спілки письменників України (з 1997).
Біографія Народився 6 жовтня 1918 року в селі Макарівка (тепер Житомирська область). Закінчив технікум (1939) і військове училище (1941). Брав участь у Другій світовій війні.
Після війни навчався в Казанському університеті на філологічному факультеті. Учасник літературної студії при видавництві «Молодь»* .
Після війни працював агрономом, згодом — інструктором Дарницького райкому партії (1946—1949). У 1949—1971 роках був начальником відділу кадрів, а також начальником загального та житлового відділів зеленого господарства на заводі хімікатів у Дарниці. У 1971—1976 роках працював інженером цивільної оборони та начальником житлово-експлуатаційної контори Подільського району Києва.
Інвалід по зору I групи. У 1976—1991 роках був головою бюро міжрайонної первинної організації Українського товариства сліпих (УТОС).
Творчість Збірки оповідань Березовий сік (1967) Червона зірка (1972) Як Оленка до школи збиралася (1972) Пушок-пастушок (1982) Птахи землю будять (1986) Зайва неділя (1988)
Повісті: Якщо хочете знати (1979) Жив собі хлопчик (1987)
Казки: Як борсучок Смугастик на полювання ходив (1984) Як Пантюжко спортсменом став (1991)
Андрій Бондарчук також зробив літературний запис спогадів двічі Героя Радянського Союзу Івана Бойка — На вістрі атак (1974).
Примітки
Посилання