Заборона на подання позову – наказ, виданий судом або арбітражним трибуналом, який забороняє протилежній стороні розпочати або продовжити в іншій юрисдикції. Це один із засобів, доступних для вирішення проблеми паралельних проваджень або .
Судова практика У справі «Ангельська благодать» (1995) Високий суд Англії видав заборонну судову заборону, яка забороняла позивачу вести судовий процес в Італії, коли арбітражне провадження було узгоджено та вже розпочато в Англії та Уельсі.
В останні роки в багатьох юрисдикціях встановлено високі вимоги для отримання судової заборони на подання позову, зокрема у випадках, коли судове провадження є «утискним або зловживанням правом». Крім того, у судових процесах, що передували знаковому рішенню 2015 року у справі «Газпром» ОАО проти Літовської Республіки, яку часто називають справою «Газпром», заборони на судовий процес вважалися непридатними для застосування у судових або арбітражних розглядах між державами-членами ЄС. Питання, яке розглядалося, стосувалося того, чи застосовується це до арбітражу, який виключений з Брюссельської конвенції. Це було вирішено у справі «Газпром», а особливості такого виключення викладені у преамбулі 12 переглянутої версії Брюссельської конвенції; отже, на сьогоднішній день вважається, що арбітражні суди ЄС можуть виносити заборони на судові позови, а суди держав-членів ЄС можуть залишати такі рішення в силі.
Див. також
Примітки