Лейтенант-командер Лайонел Кребб, OBE, GM (28 січня 1909 — визнаний померлим 19 квітня 1956), також відомий під прізвиськом «Бастер» Кребб, був бойовим плавцем (фроґменом) та водолазом Королівського військово-морського флоту Великої Британії. Зник безвісти у 1956 під час розвідувальної місії MI6 поблизу крейсера радянського флоту на військово-морській базі Портсмут.

Ранні роки Лайонел Кребб народився 1909 року в сім'ї Г'ю Александра Кребба та Беатріс Кребб (до шлюбу Ґудалл) в , що на південному заході Лондона. Родина була незаможною, Г'ю Кребб працював комівояжером у фірмі, яка торгувала фототоварами. У юності Кребб змінив багато робіт і врешті після дворічної підготовки на навчальному судні він ще до початку Другої світової війни приєднався до та Резерву Королівських ВМС.

Друга світова війна

На початку Другої світової війни Кребб спочатку служив у сухопутній артилерії, а у 1941 перейшов до Королівського флоту. Наступного року його направили на Гібралтар, де він працював у підрозділі зі знешкодження мін та бомб. Його завданням було знімати італійські магнітні міни, які ворожі диверсанти прикріплювали до корпусів кораблів Союзників. Спочатку робота Кребба полягала в роззброєнні мін, які діставали британські водолази, але зрештою він вирішив і сам навчитися пірнати.

Він входив до групи водолазів, які перевіряли гавань Гібралтару на наявність магнітних мін під час атак італійських бойових плавців та керованих торпед зі складу 10-ї флотилії MAS. Вони занурювалися з кисневими  — апаратами Девіса, які до того часу майже або зовсім не використовувалися для пірнання з поверхні. Спершу водолази плавали брасом без ласт.

8 грудня 1942 року, під час однієї з таких атак, загинули двоє італійських плавців (ймовірно, від вибухів невеликих глибинних зарядів, які скидали з патрульних катерів охорони гавані — кажуть, що цю тактику запровадив саме Кребб). Їхні тіла знайшли, а ласти та акваланги забрали, і відтоді їх використовували та Кребб.

Нагороди За свою службу Кребб був нагороджений медаллю Георга та отримав звання лейтенант-командер. У 1943 році він став головним офіцером з водолазних робіт у Північній Італії, отримавши завдання з очищення від мін портів Ліворно та Венеції; пізніше за ці заслуги він став офіцером ордена Британської імперії. Також він брав участь як водолаз-дослідник у розслідуванні генерала Владислава Сікорського, командувача Сухопутних військ Польщі, чий літак B-24 «Ліберейтор» упав у море поблизу Гібралтару в 1943 році. До того часу він уже отримав прізвисько «Бастер» — на честь американського актора та плавця Бастера Краббе. Після війни Кребб проходив службу в Палестині, де очолював групу зі знешкодження підводної вибухівки. Вони знімали міни, встановлені єврейськими плавцями з «» — морського підрозділу елітних ударних загонів «» у роки дії Британського мандату в Палестині. Після 1947 року він був демобілізований.

Після війни Звільнившись зі флоту, Кребб працював цивільним водолазом. На цій роботі він проводив дослідження залишків іспанського галеона з «Непереможної армади» 1588 року поблизу острова Малл. Згодом він визначив відповідне місце для зливного трубопроводу в Олдермастоні.

Пізніше Кребб повернувся у Королівський флот. Він двічі здійснював занурення для обстеження затонулих підводних човнів ВМС — HMS Truculent у січні 1950 та у 1951 — щоб з'ясувати, чи залишилися там вцілілі. Обидві спроби виявилися марними.

У 1952 році Кребб одружився з Маргарет Елейн Плеєр, але вже у 1953 році вони розійшлися і приблизно через два роки розлучилися.

У 1955 році Кребб разом із бойовим плавцем Сіднеєм Ноулзом обстежив корпус радянського крейсера класу «Свердлов», щоб з'ясувати причину його виняткової маневреності. За словами Ноулза, вони виявили в носовій частині корабля круглий отвір, а всередині нього — великий гвинт, який міг спрямовувати тягу на ніс судна.

У березні того ж року Кребба відправили у відставку через вік, але через рік його завербувала МІ6. На той час зловживання алкоголем і паління підірвали його здоров'я, і він уже не був тим водолазом, яким був під час Другої світової війни.

Справа Кребба

Зникнення

У 1956 році МІ6 залучила Кребба для обстеження радянського крейсера , який доставив до Британії з дипломатичною місією Першого секретаря ЦК КПРС Микиту Хрущова та голову Ради міністрів СРСР Миколу Булганіна. у своїй книзі (Spycatcher, 1987), Кребба відправили вивчити гвинти «Орджонікідзе» — нову конструкцію, яку прагнула дослідити військово-морська розвідка. 19 квітня 1956 року Кребб занурився у , і його куратор з МІ6 більше ніколи його не бачив. Він вилучив з готелю «Саллі Порт», де вони зупинилися, усі речі Кребба та навіть сторінку з готельного реєстру, куди вони вписали свої імена. Через десять днів британські газети опублікували матеріали про зникнення Кребба під час підводної місії.

МІ6 намагалася приховати цю шпигунську операцію. 29 квітня за вказівкою контрадмірала , директора , Адміралтейство оголосило, що Кребб зник під час випробувань секретного підводного апарата в затоці протоки Солент. Радянська сторона відповіла офіційною заявою, що екіпаж «Орджонікідзе» 19 квітня бачив поблизу крейсера бойового плавця.

повідомило, що Кремль надіслав Сполученому Королівству офіційну ноту щодо того, що газета «Правда» назвала «ганебним шпигунством». Міністерство закордонних справ Британії у відповідь заявило: «Командер Кребб проводив випробування спорядження для бойових плавців і, як припускається, загинув під час цих випробувань. Його перебування поблизу есмінців відбулося без будь-якого дозволу, і Уряд Її Величності висловлює жаль з приводу інциденту».

Британські газети припускали, що радянці захопили Кребба і вивезли його до СРСР. Прем'єр-міністр Британії Ентоні Іден був обурений тим, що МІ6 діяла без його згоди на території Великої Британії (що є сферою відповідальності Служби безпеки — МІ5). Існує помилкове твердження, ніби через цей інцидент Іден змусив генерального директора МІ6 піти у відставку, але насправді він вирішив замінити Сінклера (директором MI5) ще до цих подій. Прем'єр-міністр заявив у Палаті громад, що розкриття обставин, за яких Кребб, імовірно, зустрів свою смерть, не відповідає державним інтересам.

Виявлення тіла Трохи менше ніж через 14 місяців після зникнення Кребба, 9 червня 1957 року, двоє рибалок поблизу острова Пілсі в підняли сіткою на поверхню тіло у водолазному костюмі. Тіло доставили на берег десантним катером 1107-го загону морських суден Королівських ПС.

У тіла були відсутні голова та обидві кисті рук, що робило неможливою його ідентифікацію за тогочасними технологіями. За словами британського експерта з дайвінгу Роба Гула, тіло мало той самий зріст, що й Кребб, той самий колір волосся на тілі та було одягнене в такий самий одяг — двоскладовий гідрокостюм Pirelli та ласти зразка Адміралтейства, які були на Креббі під час його останньої місії. Гул писав, що з огляду на тривалість перебування тіла у воді, голова і ноги відвалилися самі собою. Колишня дружина Кребба не була достатньо впевнена, щоб опізнати тіло, як і його подруга Пет Роуз.

Невдовзі після виявлення тіла для ідентифікації запросили Сіднея Ноулза. Він описав тіло як одягнене в поблідлий зелений гумовий костюм того типу, що видавали водолазам Королівського флоту, та залишки білого светра. Костюм був розрізаний від шиї до паху та вздовж обох ніг, оголюючи дуже темне лобкове волосся. Ноулз уважно оглянув тіло, шукаючи Y-подібний шрам під лівим коліном і помітний шрам на лівому стегні. Він не знайшов жодних шрамів на тілі й заявив, що це не Кребб. Патологоанатом доктор Д. П. Кінг оглянув тіло і в короткому звіті для слідства зазначив, що ретельний огляд не виявив жодних шрамів або ідентифікаційних знаків.

Розслідування Слідство було відкрите 11 червня 1957 року коронером Бріджменом, який отримав звіт патологоанатома про неможливість встановлення особи. Оскільки ні Ноулз, ні колишня дружина Кребба, ні лейтенант Макланаган (офіцер з торпедного озброєння з корабля «Вернон») не змогли опізнати тіло, Бріджмен відклав засідання до 26 червня, щоб дати час на ідентифікацію. Слухання відновилися 26 червня. Патологоанатом Кінг дав свідчення, що 14 червня він повернувся до моргу і повторно оглянув тіло. Він повідомив, що знайшов шрам у формі перевернутої літери Y на лівій стороні лівого коліна, а також шрам на лівому стегні розміром приблизно з шестипенсову монету. Кінг заявив, що шрам був сфотографований у його присутності.

Подальші події Коли інформацію почали розсекречувати згідно з , на світ з'явилися нові факти про зникнення Кребба. 27 жовтня 2006 року оприлюднив документи, що стосувалися фатальної місії «Орджонікідзе». Колишній колега Кребба Сідней Ноулз у телевізійному інтерв'ю 19 січня 2007 року заявив, що Кребб під час тієї місії пірнав з якимось напарником. Крім того, документи, оприлюднені згідно із , вказують на те, що «Орджонікідзе» під час перебування в гавані Портсмута обстежували й інші водолази. 9 листопада 2007 року газета The Independent опублікувала матеріал про те, як уряд приховував обставини смерті Бастера Кребба.

Крейсер «Орджонікідзе» у 1962 році був переданий радянським урядом Індонезії, де він служив під назвою «Іріан» (KRI Irian). Корабель брав участь у конфлікті проти Нідерландів за Західне Папуа, а пізніше використовувався як плавучий центр утримання під вартою для підозрюваних у комунізмі під час масових вбивств в Індонезії у 1965—1966. У 1971 крейсер був утилізований на брухт.

У ретроспективному огляді справи за 1968 рік журнал Time повідомив, що на початку березня 1967 року на пляжі поблизу Портсмута було знайдено череп, який міг бути черепом Кребба.

Теорії та припущення

Смерть під час радянського допиту

Після звільнення з в'язниці шпигун написав книгу «Операція „Портленд“» (Operation Portland), у якій стверджував, що в липні 1956 року його радянський куратор, відомий йому як Роман, розповів йому, як саме загинув Кребб. Згідно з розповіддю Гаутона, радянський флот виставив шість підводних вартових для спостереження за днищем корабля. Коли з'явився Кребб, зав'язалася боротьба, під час якої йому перекрили подачу повітря, і він знепритомнів. Його підняли на борт і доставили до лазарету, де він знепритомнів вдруге, поки йому надавали медичну допомогу.

Коли Кребб достатньо одужав, радянці почали його допитувати. Він почав давати свідчення, але знову втратив свідомість і більше не прийшов до тями. Розуміючи, що їх можуть звинуватити в його смерті, радянці вирішили злегка закріпити його тіло на днищі корабля так, щоб воно від'єдналося, щойно судно вийде в море. Однак тіло за щось зачепилося під водою, і його виявили лише через чотирнадцять місяців.

Гаутон висунув теорію, що місія Кребба полягала у встановленні невеликої магнітної міни на «Орджонікідзе» з метою з'ясувати, чи використовує радянський флот новітні технології гідролокації — сонари. Якби це було так, міна мала здетонувати, і корабель би сповільнився; якщо ні — міна з часом мала від'єднатися і впасти на морське дно.

Вбитий радянцями У інтерв'ю 1990 року Йосип Зверкін, колишній співробітник радянської військово-морської розвідки, який переїхав до Ізраїлю після розпаду СРСР, стверджував, що радянці помітили Кребба у воді, і радянський снайпер застрелив його.

16 листопада 2007 року BBC та Daily Mirror повідомили, що Едуард Кольцов, колишній радянський бойовий плавець, заявив, що на кораблі знали про операцію від «крота» і тієї ночі чекали на Кребба. Кольцов нібито застав Кребба під час встановлення міни і перерізав йому горло. У інтерв'ю для російського документального фільму він продемонстрував кинджал, яким він нібито це зробив, а також орден Червоної Зірки, яким, за його словами, його нагородили за цей вчинок. Проте журналіст військової газети «Красная Звєзда» вважав історію Кольцова малоймовірною. Зокрема, архівні документи не підтвердили, що Кольцов (який 30 років пропрацював водієм автобуса в Ростові-на-Дону) був нагороджений орденом Червоної Зірки або взагалі служив бойовим плавцем у ВМФ СРСР.