«Наші дружини на дні морському» () — британський роман жахів 2022 року Джулії Армфілд. Це дебютний роман авторки. Історія роману розповідає про подружню лесбійську пару, яка віддаляється одне від одного після того, як одна з них повертається з невдалого глибоководного занурення. Роман отримав позитивні відгуки критиків.

Короткий зміст Роман розповідає історію подружжя, яке живе в Англії. Мірі — авторка грантів, а Лія — дослідниця глибоководних територій, яка працює в організації «Центр». Одного разу Лія виринає з експедиції на дно океану, але зазнає сильних фізичних та поведінкових змін: її шкіра має текстуру, ніби вона потонула, вона проводить більшу частину часу, сидячи у ванні, і здебільшого говорить про океан. Мірі щодня намагається телефонувати до «Центру», щоб отримати інформацію, але зазвичай не може ні з ким зв'язатися. Вона відчуває дедалі більший розрив з дружиною і записує їх обох на сімейну консультацію, де їхні сеанси закінчуються після того, як Лія не може прийти, бо проводить ще більше часу у ванні.

З плином днів симптоми Лії посилюються: вона починає блювати солоною водою, шари її шкіри лущаться у ванні, і вона втрачає відчуття в тілі. Мірі також починає розмірковувати про свою матір, яка померла, і про те, як вона покладалася на Ліїну підтримку під час горя. Мірі звертається на онлайн-форуми, щоб знайти людей, з якими вона відчуває спорідненість, і врешті-решт читає допис, в якому йдеться, що найважче в горі — це не втрата, а необхідність прийняти наслідки смерті партнера. Вона обговорює свої проблеми з подругою Кармен, а також з Джуною, сестрою померлої колеги Лії, Джелки. Коли тіло Лії деградує і починає набувати рідшої форми, Мірі та Джуна відвозять її до будинку матері Мірі, щоб закритися. Там Джуна радить Мірі, як пережити втрату: відпустити Лію. На прощання Мірі несе Лію в океан і дає їй вислизати крізь пальці у воду, приймаючи, що її дружина вже не є тією людиною, яку вона колись знала.

Роман — це подвійна розповідь, де історія подорожі Лії переплітається з подіями, що відбуваються в наші дні з Мірі. Лія потрапила на підводний човен разом з двома колегами: католичкою та шанувальницею святих Єлкою та колишнім рибалкою Маттео. Підводний човен опускається на порожнє місце на дні океану, а системи зв'язку відключені. Хоча трійця має достатньо їжі та води, щоб вижити, вони потерпають психологічно через ізоляцію та відсутність контакту зі світом на поверхні. Лія відчуває, що її спогади про Мірі поступово зникають, і розчаровується через відсутність можливих досліджень, тоді як Єлка стає одержимою голосами, які чує лише вона, і зрештою вчиняє самогубство, втікаючи через люк. Коли електрика раптово відновлюється, Маттео хоче повернутися на поверхню, але Лія вирішує керувати ним, поки вони не зроблять відкриття. Зрештою вона стикається з величезною, незнаною, непізнаваною, істотою, якою вона зачарована. Намагаючись поспілкуватися з нею, вона пише своє ім'я на аркуші паперу та показує його істоті. Коли підводний човен знову з'являється на поверхні, єдине, про що думає Лія, це возз'єднання з Мірі.

Теми Аїда Едемаріам відзначила теми «трансформації та повернення» в романі, назвавши його «своєрідною історією Орфея». Kirkus Reviews описав одне з головних питань роману як «Що відбувається зі шлюбом, коли один з подружжя більше не є тією людиною, з якою ви одружилися?»

В інтерв'ю із Сем Манцеллою з журналу «Them» Армфілд сказала, що роман частково був натхненний бажанням дослідити «перехресне поєднання жіночої квір-художньої літератури та моря», додавши, що океан часто використовується як символ «чогось забороненого», так і чогось, що «може бути багатьма речами одночасно». В інтерв'ю із Сем Франціні з журналу «Our Culture» вона зазначила, що роман частково «про передчуття горя та втрати когось», додавши, що частково жах походить від «громіздкої бюрократії, яка унеможливлює отримання відповіді».

Прийняття Кайла Кумарі Упадх'яя з видання Autostraddle оцінила його як «одночасно похмурий і прекрасний елегійний роман», додавши, що проза роману була «гротескною та прекрасною одночасно». Алісія Пірмогамед з видання The Big Issue оцінила роман подібним чином, назвавши його «рівною мірою вишукано гротескним, сюрреалістичним та елегійним», додавши, що він досяг успіху в «просторі повзучого жаху, саспенсу, тілесної особливості». Емілі Воткінс з видання i сказала, що роман «майстерно вплітає історію кохання в повзучий жах», додавши, що роман близький до того, «з чого складається життя… відображаючи похмуру монотонність існування, принижене та буденне, так само як і міфічну сторону історії Лії».

Роман «Наші дружини на дні морському» здобув книжкову премію Polari 2023 року, а суддя Джоел Тейлор описала його як книжку, яка «відкриває те, що, на нашу думку, можливо завдяки квір-письму».

Переклад українською

Примітки