Карл Люціус

Карл Люціус (; 5 квітня 1958, Ціттау — 19 листопада 1927, Дрезден) — німецький штабний офіцер і воєначальник, генерал-лейтенант Саксонської армії.

Біографія

Після закінчення реальної школи в Лейпцигу в 1880 році вступив солдатом у Саксонську армію. 21 грудня 1880 року призначений у 1-й польовий артилерійський полк № 12 у Дрездені, 28 серпня 1881 року — в 5-й піхотний полк «Принц Фрідріх Август» № 104 в Хемніці, в 1885 році — в 6-й піхотний полк № 105 у Страсбурзі, 1 квітня 1887 року — знову в 5-й піхотний полк «Фрідріх Август» № 104 і того ж дня був відряджений в інженерний відділ саксонського Генштабу в Дрездені. З 1 жовтня 1889 по 1 жовтня 1892 року навчався в Прусській військовій академії в Берліні, після чого повернувся в свій полк. З 24 березня 1893 року служив в Генштабі 12-го (1-го Королівського Саксонського) армійського корпусу в Дрездені. 1 квітня 1895 року переведений в саксонський Генштаб і того ж дня відряджений в прусський Великий Генштаб в Берліні. З 24 березня 1897 року — командир роти 11-го піхотного полку № 139 у Дебельні. 25 травня 1899 року відряджений у залізничний відділ прусського Великого Генштабу. З 19 вересня 1900 року — залізничний комісар, з 24 вересня 1903 року — начальник центрального відділу саксонського Генштабу. З 23 квітня 1904 року — 1-й офіцер (начальник оперативного відділу) Генштабу 1-ї піхотної дивізії № 23 в Дрездені. З 22 квітня 1905 року — командир батальйону 8-го піхотного полку «Принц Йоганн Георг» № 107 у Лейпцигу. З 22 вересня 1906 року — директор землевпорядкування саксонського Генштабу. З 18 квітня 1910 року — командир 14-го піхотного полку № 179 у Вурцені.

З 1 жовтня 1913 року — командир 1-ї піхотної бригади № 45 у Дрездені. Після початку Першої світової війни він очолив свою бригаду в битві при Дінані та битві на Марні. 20 березня 1915 року він прийняв командування 7-ю піхотною дивізією № 123, очоливши її в битві на Соммі. В останні місяці війни 9 серпня 1918 року він змінив Адольфа фон Карловіца на посаді командувача-генерала 19-го (2-го Королівського Саксонського) армійського корпусу.

Сім'я 27 вересня 1887 року він одружився з Крістою Порціус, дочкою саксонського генерал-майора Августа Порціуса (1834—1912) та його дружини Клари Терези, уродженої фон Таш (1845—1898). У них було п'ятеро дітей: Ганс, Фріда, Гюнтер, Вернер та Вальтер.

Звання

Фенріх портупеї (21 грудня 1880) Другий лейтенант (12 жовтня 1881) Перший лейтенант (1 квітня 1887) Гауптман (24 березня 1893) Майор без патенту (19 вересня 1900; отримав патент 19 квітня 1901) Оберстлейтенант (22 вересня 1906) Оберст (23 березня 1910) Генерал-майор (23 вересня 1913; патент від 16 червня 1913) Генерал-лейтенант без патенту (19 березня 1915; отримав патент 21 травня 1917)

Нагороди Отримав численні нагороди, серед яких:

Орден Альберта (Саксонія) лицарський хрест 1-го класу (1903) офіцерський хрест (24 травня 1911) командорський хрест 2-го класу (13 вересня 1912) Орден Корони (Пруссія) 3-го класу (24 вересня 1903) 2-го класу (19 вересня 1912) Медаль «За вислугу років» (Саксонія) (1905) Орден Заслуг (Саксонія), лицарський хрест 1-го класу (24 травня 1907) Орден дому Ліппе, почесний хрест 3-го класу з дубовим листям (1908) Військовий орден Святого Генріха лицарський хрест (7 січня 1915) командорський хрест 2-го класу (28 серпня 1916)

Примітки

Посилання Люціус на сайті The Prussian Machine.