Прибутко́вий буди́нок Ле́рхе — пам'ятка архітектури та містобудування національного значення в Одесі, розташована на Приморському бульварі, 5 (кут Воронцовського провулка, 9). Збудований у 1823–1826 роках за проєктом архітектора Франца Боффо та кардинально перебудований у 1892–1895 роках архітектором Германом Шеврембрандтом.
Історія Будівництво особняка на новому Миколаївському (нині Приморському) бульварі тривало з 1823 по 1826 рік і було частиною масштабного плану забудови міста, ініційованого графом Михайлом Воронцовим. Автором проєкту був відомий одеський архітектор Франц Боффо. Щодо першого власника будівлі думки істориків розходяться, проте найбільш вірогідним замовником вважається генерал-майор Михайло Федорович Орлов.
Згодом будівля перейшла у власність фрейліни імператорського двору Марії Антонівни Наришкіної (колишньої фаворитки Олександра I) та її другого чоловіка, флігель-ад'ютанта Павла Івановича Брозіна. Задля розширення маєтку, у першій половині XIX століття Брозін прибудував з боку двору два флігелі.
Протягом наступного півстоліття особняк змінив кількох господарів (купець Порро, Віленц, Грінберг), але зберіг свій первісний вигляд. У середині 1880-х років в одному з флігелів розміщувалася канцелярія Одеського генерал-губернатора.
Перебудова Лерхе На початку 1890-х років будівлю придбав німецький комерсант Альвір Г. Лерхе з метою створення висококласного прибуткового будинку. Для модернізації він запросив архітектора Германа Карловича Шеврембрандта. Роботи з реконструкції тривали з 1892 по 1895 рік.
Шеврембрандт кардинально змінив головний фасад, надавши йому рис ренесансу з елементами еклектики. Класичний трикутний фронтон було розібрано, а на його місці надбудовано п'ятивіконний мезонін. З боку двору було прибудовано сходову клітку з вітражами. Фасад щедро прикрасили об'ємною ліпниною, маскаронами, пілястрами та балконами з колонами. На лізенах серед декору з'явилися літери «AL» (або «L» в медальйонах) — ініціали власника.
Особняк залишався у власності родини Лерхе до більшовицького перевороту 1917 року. Останньою власницею була донька комерсанта Лаура Альвірівна Заріфі-Лерхе.
Радянський та сучасний період
За радянських часів будівлю використовували під житло та державні установи, що призвело до знищення частини унікального інтер'єру. Будівля пустує з 1980 року. У 1979 році будинок отримав статус пам'ятки архітектури національного значення (охоронний номер 1458/5).
У 2000 році було проведено частковий ремонт фасаду. У 2012 році Одеська міська рада продала будівлю площею 2390 м² приватному підприємству ТОВ «Приморський бульвар XXI» за 19,4 млн гривень. Новий власник підписав охоронний договір, зобов'язавшись утримувати пам'ятку в належному стані, проте ремонтні роботи так і не розпочалися. Будівля роками стояла занедбаною і руйнувалася.
Через аварійний стан міська влада була змушена демонтувати частину ліпного декору фасаду (близько 150 кг), щоб уникнути його обвалення на перехожих.
У березні 2023 року Одеська обласна прокуратура подала позов до Господарського суду Одеської області про розірвання договору купівлі-продажу та повернення будівлі у комунальну власність через невиконання власником умов договору та доведення пам'ятки до занепаду. Суд наклав арешт на будівлю.
У ніч на 25 вересня 2023 року під час російського ракетного обстрілу Одеси Будинок Лерхе, як і низка інших історичних будівель на Приморському бульварі, зазнав пошкоджень від вибухової хвилі (були вибиті вікна та пошкоджено фасад).
Будівля входить до переліку пам'яток Одеси, на яких розміщується відмітний знак «Блакитного щита» для захисту культурних цінностей у разі збройного конфлікту.
Архітектура Будинок Лерхе являє собою П-подібну в плані будівлю, зведену з потинькованого каменю-черепашнику. Він складається з найстарішої триповерхової частини з мезоніном (головний фасад) та двох чотириповерхових бічних флігелів-прибудов з боку двору.
Головний фасад, перебудований Г. Шеврембрандтом, вирішений у стилі ренесансу з багатою еклектичною ліпниною. Центральна частина акцентована п'ятивіконним мезоніном та порталом головного входу. Фасад прикрашають балкони на масивних модильйонах з маскаронами, колони доричного ордера, русти із замковими каменями, сандрики, тригліфи, картуші, канелюровані пілястри композитного ордера, гірлянди та глибокий карниз.
Внутрішнє оформлення, що частково збереглося, відрізнялося розкішшю: позолочена ліпнина з горельєфами янголів, мармурові каміни, великі вітражні вікна, ковані сходи, дерев'яні різьблені двері та теракотові кахлі.
Примітки