Залізничний район (Львів)

Залізни́чний райо́н — один із районів Львова, що охоплює територію південно-західної частини міста: Левандівку, Білогорщу, Скнилівок, Сигнівку, частково Рясне, Клепарів, Богданівку та селище Рудно.

Назва Залізничний район разом із Шевченківським — один із двох районів, назву яких не міняли з радянських часів. Вочевидь, назва району пов'язана з тим, що його утворено навколо залізниці — на його території знаходиться головний залізничний вокзал міста, а також ряд невеликих станцій. Окрім того, саме в Залізничному районі, здебільшого на Левандівці традиційно мешкають працівники Львівської залізниці.

Населення

Чисельність У Залізничному районі спостерігається притаманна для Львова загалом тенденція до поступового скорочення наявного населення. Рік Чисельність 2002 131 8442010126 9312011126 020 Скорочення мешканців району відбувається як за рахунок вищого рівня смертності над народжуваністю, так і негативного сальдо міграції.

Рік Народилось Померло Сальдо 2010 1242 1533 −291 2002 1484 1801 −317 Щодо міграцій, то у січні-жовтні 2008 року за даними Держкомстату негативне сальдо становило 565 чоловік, у січні-жовтні 2011 року негативне сальдо склало лише 261 особу.

Етнічний та мовний склад району Національний склад Залізничного району за переписом населення 2001 р.: національність%українці89,0росіяни8,4поляки0,8білоруси0,4євреї0,2вірмени0,1інші0,5не вказали0,6 Розподіл національностей Залізничного району за рідною мовою: НаціональністьУсього, осібЧастка, %Рідна мовасвоєї національностіукраїнськаросійськаосіб%осіб%осіб%українці118 17989,0116 81998,9 - -1 3021,1росіяни11 1708,410 04289,91 11710,0 - -поляки1 0600,845643,055252,1494,6білоруси5830,414224,416127,627747,5євреї2390,2114,67330,514761,5вірмени1340,15238,83022,45238,8молдовани810,14049,42733,31417,3татари590,02339,01220,32440,7інші4750,414530,514129,716735,2не вказали8440,6 - -101,210,1

Прізвища На основі даних з телефонного довідника, який показував власників помешкань у ЛМР (орієнтовно станом на початок 2000х років) були визначені найчисельніші та найбільш типові групи прізвищ, які мали львів'яни. +Найчисельніші групи прізвищ Залізничного району ЛМРГрупа прізвищчастка, % -ов(а), -ев(а), -єв(а)12,31 -ський(а), -цький(а), -зький(а)12,00 -ук, -юк6,68 -ак, -як5,94 -ик, -ік5,06 -ко (без -е/єнко)4,78 -енко, -єнко4,75 -ич, -іч3,99 -ин(а), -ін(а), -їн(а)До цієї групи НЕ врахована "галицька" форма, яка не має відмінювання в залежності від статі (напр. Савчин, Турчин, Мончин тощо).3,93 -ий(а)3,19 -ів, -їв3,10 -ишин, -ішин, -їшинДо цієї групи НЕ враховані російські та зросійщені прізвища, які мають відмінювання в залежності від статі (напр. Грішин(а), Мішин(а) тощо).2,12

Історія Залізничний район утворився на територіях колишніх сіл Сигнівка, Скнилівок, німецької колонії Льовендорф (сучасна Левандівка), Білогорща, однак до складу Львова ці території увійшли відносно пізно — у XIX—ХХ століттях.

Найстарішою територією, яка розташована на межі Залізничного та Шевченківського районів, є Клепарів, який відомий ще з ХІІІ століття. 1419 року міщанин Андрій Кльоппер заснував тут маєток Кльоппергоф, який згодом трансформувався у Клепарів. У XVI столітті виникло село Скнилівок. Перша згадка про колонію Льовендорф датується 1778 роком.

Однак справжній розвиток цієї території розпочався з 1861 року після будівництва залізниці Перемишль — Львів, яка з'єднала місто зі столицею Австро-Угорщини Віднем. На місці сучасного головного вокзалу Львова постала перша будівля залізничної станції Львів. А вже у 1866 році було збудовано Чернівецький залізничний вокзал — на місці теперішнього приміського вокзалу. Також була прокладена друга гілка залізниці Львів — Чернівці, яка пройшла територією села Богданівка, що згодом увійшло до Львова.

У 1895 році головний залізничний вокзал Львова був з'єднаний із центральною частиною міста трамваєм, як на кінній тязі, так і електричним. Наступним кроком до розвитку Південно-західної околиці Львова стало зведення у 1904 році нової будівлі залізничного вокзалу — зараз це головний залізничний вокзал Львова. Свого часу це був найсучасніший вокзал Європи. У місті розвивається мережа трамвайних колій — у жовтні 1908 року розпочався рух електричного трамваю по вулиці Янівській (сучасна вулиця Шевченка). Спочатку він мав розворот за Янівським цвинтарем, однак згодом лінію подовжили, і вона набула сучасного вигляду. У 1914 році напередодні І світової війни на Левандівці було збудовано військовий аеропорт.

Будівля головного Львівського вокзалу дуже постраждала під час І світової війни — 20 червня 1915 року його підпалили російські війська, — а також внаслідок українсько-польської війни 1918—1919 років.

Уже в 1922 році летовище на Левандівці почало використовуватись як цивільне. 2 серпня 1922 року на аеропорт було здійснено перший регулярний пасажирський рейс. Літаки «Юнкерс Ф-13» акціонерного товариства «Польська повітряна лінія Авіаллойд», створеного спеціально для обслуговування цього маршруту, здійснювали рейси за маршрутом Гданськ — Варшава — Львів.

У 1920—1930-х роках проводилась інтенсивна забудова сіл, які згодом увійдуть до складу Львова. Також тут зводились храми, як греко-, так і римо-католицькі. Зокрема у 1923 році на вулиці Повітряній було збудовано Церкву святого Андрія, а на перетині сучасних вулиць Сяйво та Широкої було зведено дерев'яний костел Матері Божої Неустанної Помочі, а навпроти нього — Народний дім товариства «Просвіта». 1946 року костел перетворили на православну церкву Покрови Пресвятої Богородиці, яку розібрали у 1960 році. До 1926 року сучасна вулиця Широка мала назву вулиця Тараса Шевченка. 1927 року була прокладена трамвайна колія на Богданівку (після Другої світової війни її замінила тролейбусна лінія).

Левандівське летовище через малі розміри не задовольняло потреби міста, тому вже у 1925 році було вирішено збудувати нове летовище — поблизу села Скнилів. Будівництво завершилось у 1929 році з одночасним закриттям старого аеропорту. Летовище на Скнилові функціонує і досі як Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького.

У 1931 році село Левандівка було включено до складу Львова.

1 вересня 1939 року аеропорт у Скнилові зазнав авіанальоту 30 бомбардувальників 4 бомбового полку Люфтваффе. Їх прикривали бомбардувальники словацьких військово-повітряних сил. Авіанальоти на львівське летовище поновились на початку червня 1941 року, до офіційного початку радянсько-німецької війни. Внаслідок авіанальотів було повністю знищено льотне поле, а також 264 радянських літаки. Тож німцям довелось влаштувати тимчасовий військовий аеродром біля Рясного. 1944 року, після захоплення Львова Червоною армією, польоти розпочалися з Рясного, лише пізніше — зі Скнилова. Також під час війни потерпів Львівський вокзал — повністю його відновити вдалось лише у 1957 році.

З приходом радянської влади в околицях Львова почали діяти загони УПА, які домагались проголошення незалежності України та звільнення її від комуністичної влади. 5 березня 1950 року у селі Білогорща, де переховувався командувач УПА Роман Шухевич (генерал Чупринка), відбувся бій із загоном НКВД, внаслідок якого Шухевич загинув.

У повоєнні роки починається бурхливе промислове будівництво, окрім численних підприємств харчової промисловості, які існували тут ще з довоєнних років, та різноманітних майстерень, а часто на їхній базі, з'являються нові підприємства радіоелектронної та машинобудівної галузей, значна частина з них виконує військові замовлення. Найбільші підприємства: ВО «Електрон» (нині — Концерн «Електрон»), ВО імені Леніна (нині — ЛОРТА), Львівський державний авіаремонтний завод, ВО «Біофізприлад», ВО «Автонавантажувач» та ряд інших. На території району сформувались дві промислові зони — Сигнівка, розташована вздовж вулиці Городоцької на виїзді з міста, та Рясне (на території Залізничного та Шевченківського районів), де знаходяться значні виробничі потужності. На кожному з цих підприємств працювало по кілька тисяч працівників.

Водночас у 1944—1946 роках відбувалося масове перейменування вулиць, з'являються типові для радянських міст назви вулиць на честь комуністичних діячів. У районі закривають церкви, які залишились з довоєнних часів. Натомість у 1950-х роках на вулиці Повітряній з'являється кінотеатр імені Коцюбинського, згодом перейменований у «Супутник». Завдяки наявності Залізничного вокзалу вже у 1952 році в районі з'являється перша тролейбусна лінія, яка з'єднує львівський вокзал із центром міста, а у 1953 році тролейбусна лінія продовжена до Богданівки (вулиця Окружна), у 1955 році — до Льотного поля.

У 1955 році завершується будівництво нового приміщення Львівського аеропорту. Паралельно в районі ведеться масове житлове будівництво — у 1950-х роках ХХ століття з'являються малоповерхові будинки барачного типу на Левандівці, у 60-х роках починається масове зведення «хрущовок» на вулицях Виговського, Люблінської, Городоцької. На початку 1970-х років за адресою вулиця Виговського, 1 зводиться перший у Львові 9-поверховий будинок. У 1970—1980-х роках продовжується будівництво вздовж вулиць Виговського, Кульчицької, Кульпарківської, Патона, однак у 1990-х роках, через економічну кризу, воно практично припиняється. 1974 року закладено Скнилівський парк.

З проголошенням незалежності України в районі починається масове перейменування вулиць із суто радянськими назвами (наприклад, вулиця Валентини Терешкової, 1 травня, мікрорайон «Жовтневий»). Також у 1990-х роках в районі починається масове будівництво церков: на вулиці Широкій збудовано греко-католицьку церкву Вознесіння Господнього, також на Левандівці збудовано церкву Покрови Пресвятої Богородиці, яка належить до УПЦ КП, на вулиці Головатого — греко-католицьку церкву Положення Пояса Пресвятої Богородиці.

На початку 1990-х років більша частина підприємств, які працювали на території Залізничного району банкрутує, район втрачає своє промислове значення. Однак вже у 1996 році на вулиці Виговського виникає ринок «Південний», який за кілька років перетворюється на найбільший промтоварний ринок Львова. 1997 року відкрито новий Приміський вокзал, що дає змогу істотно розвантажити головний залізничний вокзал Львова.

27 липня 2002 року під час авіаційного свята в Львівському аеропорту зазнав катастрофи винищувач СУ-27УБ, загинуло 77 людей. Ця катастрофа вважається найбільшою під час авіашоу у світі.

У рамках підготовки Львова до Євро-2012 було проведено реконструкцію аеропорту — подовжено злітно-посадкову смугу, яка дає змогу приймати літаки всіх типів, збудовано новий аеровокзал. 6 лютого 2012 року аеропорт отримав нову назву — «Міжнародний аеропорт „Львів“ імені Данила Галицького». 13 квітня 2012 року Президент України Віктор Янукович та УЄФА Мішель Платіні урочисто відкрили новий термінал аеропорту.

Основні вулиці та місцевості

Залізничний район охоплює значну частину Привокзальної — району забудови кінця XIX — початку XX століття, який утворився навколо головного залізничного вокзалу. Окрім того до його складу входять такі місцевості Львова: Левандівка, Білогорща, Скнилівок, Сигнівка а також частково Богданівка, Рясне, Клепарів. До складу Залізничного району також входить селище Рудне, яке територіально відокремлене від Львова Львівським районом.

Головною вулицею Залізничного району є частина вулиці Городоцької — від церкви Святої Анни до межі міста. Межа району утворена вулицями Шевченка, яка відокремлює його від Шевченківського району та Кульпарківською, яка відокремлює від Франківського. Також серед найважливіших вулиць району Широка, Повітряна, Сяйво, Левандівська (усі на Левандівці) а також Любінська, Виговського, Патона, Ряшівська. Щодо останньої, то її заплановано подовжити — від вулиці Патона до Люблінської та Наукової.

Пам'ятники, пам'ятні місця У 1971 році у подвір'ї Львівської СШ № 75 імені Лесі Українки було відкрито пам'ятник поетесі. Його авторами є скульптор Лука Біганич та архітектор Володимир Блюсюк. Також на фасаді цієї ж школи встановлено меморіальну таблицю на честь Лесі Українки з цитатою із поеми «В катакомбах».