Ефект Блекетта або гравітаційний магнетизм — застаріла непідтверджена гіпотеза про генерування магнітного поля незарядженим обертовим тілом.
Історія Гравітаційний магнетизм вперше запропонував німецько-британський фізик Артур Шустер для пояснення магнітного поля Землі, але 1923 року експериментально спростував цю теоріюA Critical Examination of the Possible Causes of Terrestrial Magnetism, A. Schuster, Proceedings of the Physical Society of London 24 (1911–1912), pp. 121–137.An Experiment on the Origin of the Earth's Magnetic Field, H. A. Wilson, Proceedings of the Royal Society of London, Series A 104, #727 (November 1, 1923), pp. 451–455.. Гіпотезу відродив британський фізик Патрік Блекетт у 1947 році, припустивши, що обертове тіло має створювати магнітне поле, пропорційне його моменту імпульсу. Зокрема, на основі своєї гіпотези Блекетт передбачив сильні магнітні поля білих карликівThe magnetic field of massive rotating bodies, P. M. S. Blackett, Nature 159, #4046 (May 17, 1947), pp. 658–666., і це передбачення з часом підтвердилося, хоч механізм утворення їхніх магнітних полів і виявився зовсім іншим. Загалом же ідея Блекетта так і не стала загальноприйнятою, і вже в 1950-х роках навіть сам автор визнав, що її спростованоPatrick Maynard Stuart Blackett, Baron Blackett, of Chelsea, 18 November 1897-13 July 1974, Bernard Lovell, Biographical Memoirs of Fellows of the Royal Society 21 (November 1975), pp. 1–115., pp. 39–43.
У культурі Ефект Блекетта використав письменник-фантаст Джеймс Бліш у своїй серії (1955–1962) як основу вигаданого космічного двигунаCities in Flight, James Blish. New York: Avon, 1982. ..
Примітки