Чарльз Гарке ​​(; 29 серпня 1860, Форт-Веллі, США — 25 травня 1936) — німецький штабний офіцер, воєначальник, музикант, композитор та концертний організатор, генерал-лейтенант Саксонської армії.

Біографія Гарке ​​народився в сім'ї стоматолога та власника готелю. Його батько, очевидно, покинув медичну практику через проблеми зі спиною та купив готель з рестораном на залізничному вузлі. Під час Громадянської війни в Америці родина повернулася до Німеччини. Чарльз Гарке ​​виріс у Бланкенбурзі, де отримав свої перші уроки гри на фортепіано та, завдяки партитурі «Лоенгрін» Ріхарда Вагнера, розвинув ентузіазм до «музики майбутнього» Вагнера.

23 травня 1882 року вступив в 1-й польовий артилерійський полк № 12 в Дрездені, з 1885 року — ад'ютант дивізіону. 1 жовтня 1890 року вступив в Прусську військову академію в Берліні. Після завершення навчання повернувся в свій полк і 25 лютого 1894 року очолив батарею. 22 вересня 1897 року відряджений у відділ військових фінансів Саксонського військового міністерства, 1 жовтня 1899 року переведений в адміністративний відділ. 20 вересня 1901 року повернувся в свій полк, служив в штабі. З 23 квітня 1904 року — командир дивізіону 2-го польового артилерійського полку № 28 в Пірні. З 31 березня 1906 року — квартирмейстер і офіцер з артилерійського спорядження арсеналу польової і пішої артилерії, піонерських та телеграфних матеріалів в Дрездені. З 20 березня 1908 року — командир дивізіону 5-го польового артилерійського полку № 64 в Пірні.

1 лютого 1909 року відряджений у 8-й польовий артилерійський полк № 78 у Вурцені як тимчасовий командир, 23 квітня 1909 року затверджений тимчасовим, 23 вересня 1911 року — постійним командиром полку. Гарке ​​також написав «Трабмарш» для свого полку. Разом з 24-ю дивізією (2-ю Королівською Саксонською) полковник Гарке ​​та його полк брали участь у просуванні німецьких військ через нейтральну Бельгію до Франції. Він відзначився в битві поблизу Мурмелон-ле-Гран 3 вересня 1914 року. 21 вересня 1914 року він відмовився від командування своїм полком і був призначений командиром 1-ї польової артилерійської бригади № 23, якою ​​командував під час боїв на Ені. Він та його полк були підпорядковані 36-й дивізії під час битви на Соммі з 27 жовтня по 9 грудня 1916 року. Тут він надав цінну підтримку обложеній німецькій піхоті під Прессуар-Шольнем, оцінивши ситуацію, і таким чином зміг зупинити кілька ворожих атак. 26 липня 1917 року він передав командування своєму наступнику, оберсту Георгу Ріхтеру, а в жовтні того ж року був призначений командиром 19-ї резервної дивізії. Він очолював цю дивізію в боях під Верденом, поблизу Реймса і, нарешті, в Лотарингії. У жовтні 1918 року його було звільнено з посади. Після війни він вийшов у відставку з дійсної служби.

Ще в листопаді 1913 року Гарке ​​придбав віллу, яка зараз є пам'яткою архітектури, за адресою Кайзерштрассе 6 у містечку Нідерлесніц (нині частина Радебойля), на захід від королівської резиденції Дрездена, яку він займав зі своєю родиною. Як приватна особа, він присвятив себе музиці, граючи на фортепіано на своїх роялях Bechstein та Blüthner. Він брав уроки співу у сусіднього вчителя співу Августа Іфферта та вивчав гармонію та композицію у Йоганнеса Шреєра в Дрездені. У віллі проводилися домашні концерти, на яких виступали співачка Труде Габріель та тенор Горст Вольф,Ernst A. Chemnitz: Die Wolfserzählung. Lebenserinnerungen des Dessauer Heldentenors Dr. Horst Wolf, Kamprad, Altenburg 2020, ISBN 978-3-95755-657-8, S. 140–142. а також віолончеліст і концертмайстер Гмайндль. Там також відбувалися репетиції та підготовка до концертів, часто так звані «концерти пенсіонерів». Гарке ​​організовував ці концерти з 1923 по 1933 рік на численних майданчиках у Нідерлесніці, а також у Дрездені та Гроссенгайні. «Його метою було зробити високоякісну музику доступною за низькими цінами в економічно складні часи після гіперінфляції 1923 року».

У 1936 році Гарке ​​був похований на військовому цвинтарі саксонської столиці, нині відомому як Північний цвинтар. Його спадщина включає численні концертні програми, а також кілька власних композицій. Деякі з них були виконані його нащадками у 2012 році як домашній концерт на заході «Доми Радебойля та їхні власники: Дім Чарльза Гарке».

Сім'я Ймовірно, він приїхав до Дрездена у 1880-х роках та одружився з Ельзою Геденус (1870–1950), дочкою власника маєтку Цушендорф, від якої у нього було двоє дітей. Його син Курт (1891–1914) загинув у бою, будучи лейтенантом та ад'ютантом 5-го польового артилерійського полку № 64 на початку вересня 1914 року.

Звання

Фенріх портупеї (23 травня 1882) Другий лейтенант (24 січня 1883) Перший лейтенант (29 квітня 1890) Гауптман без патенту (25 лютого 1894; отримав патент 22 березня 1894) Майор без патенту (23 квітня 1904; отримав патент 22 квітня 1905) Оберстлейтенант (23 вересня 1911) Оберст (17 березня 1914) Генерал-майор (17 січня 1916) Генерал-лейтенант

Нагороди Отримав численні нагороди, серед яких:

Орден Червоного орла 4-го класу (1901) 2-го класу з мечами Орден Корони Італії, офіцерський хрест (1904) Орден Альберта (Саксонія) лицарський хрест 1-го класу (23 травня 1906) офіцерський хрест з мечами командорський хрест 2-го класу з мечами Медаль «За вислугу років» (Саксонія) (1906) Орден Корони (Пруссія) 3-го класу (19 вересня 1912) Залізний хрест 2-го і 1-го класу Військовий орден Святого Генріха лицарський хрест (15 жовтня 1914) командорський хрест 2-го класу (25 травня 1917) Орден «За військові заслуги» (Баварія) 2-го класу з мечами Почесний хрест ветерана війни з мечами

Примітки

Література

Silke Engelke: Ein Wagnerianer in Radebeul.

Посилання

Гарке на сайті The Prussian Machine. Silke Engelke: Aus dem Leben eines Hauses. Фотографія Герке та його дружини. Фотографія генерала Герке. Маєток Цушендорф.