Кристалоїдні розчини — це стерильні водні розчини, що містять низькомолекулярні компоненти (електроліти, солі, органічні кислоти та/або глюкозу), які в сухому вигляді утворюють кристалічну структуру. На відміну від колоїдів, молекули кристалоїдів вільно проходять через напівпроникні мембрани, розподіляючись між внутрішньосудинним, інтерстиціальним та (залежно від тонічності) внутрішньоклітинним просторами. Основна мета — відновлення об'єму рідини, корекція електролітних порушень та підтримка осмотичного балансу.
Класифікація кристалоїдних розчинів Кристалоїди класифікують за осмолярністю відносно плазми крові (275—295 мОсм/л):
Ізотонічні (осмолярність ≈ плазмі):
0,9 % розчин NaCl (фізіологічний розчин): Na⁺ 154 ммоль/л, Cl⁻ 154 ммоль/л, осмолярність 308 мОсм/л. Розчин Рінгера лактат: Na⁺ 130, Cl⁻ 109, K⁺ 4, Ca²⁺ 1,5, лактат 28 ммоль/л; осмолярність 273 мОсм/л. Плазмаліт (Plasma-Lyte), Стерофундин, Рінгер ацетат — збалансовані розчини з буферами (ацетат, глюконат).
Гіпотонічні (осмолярність < плазми):
0,45 % NaCl, 0,33 % NaCl. 5 % глюкоза (D5W) — початково ізотонічна, але після метаболізму глюкози стає гіпотонічною.
Гіпертонічні (осмолярність > плазми):
3 % NaCl, 7,5 % NaCl. 8,4 % розчин натрію гідрокарбонату.
За складом виділяють незбалансовані (0,9 % NaCl) та збалансовані (з вмістом лактату/ацетату, K⁺, Ca²⁺).
Механізм дії та фармакокінетика Після внутрішньовенного введення кристалоїди швидко розподіляються:
Ізотонічні — переважно в екстрацелюлярному просторі (≈20–25 % залишається в судинах, 75–80 % — в інтерстиції). Гіпотонічні — викликають перехід води в клітини. Гіпертонічні — витягують воду з клітин у позаклітинний простір.
Лактат/ацетат метаболізуються до бікарбонату, корегуючи метаболічний ацидоз. Глюкоза забезпечує калорійність (≈170 ккал/л у D5W). Виділення — нирками (електроліти) та легенями/нирками (метаболіти).
Інфузія кристалоїдних розчинів: показання Інфузія кристалоїдів — це внутрішньовенне введення розчинів для:
Ресусцитації (гіповолемічний/септичний шок, крововтрата): болюси 500—1000 мл або 30 мл/кг протягом 3 годин. Підтримки (неможливість ентерального харчування): 25–30 мл/кг/добу + електроліти. Заміщення втрат (діарея, блювання, опіки, післяопераційний період). Корекції специфічних порушень: гіпонатріємія (гіпертонічні), ацидоз (лактатні/бікарбонатні), гіпернатріємія (гіпотонічні).
Швидкість інфузії залежить від клінічної ситуації: швидкі болюси при шоку, повільна інфузія при підтримці.
Протипоказання та побічні ефекти Надмірне введення → гіперволемія, набряк легень, гостре пошкодження нирок, ГРДС. Незбалансовані (0,9 % NaCl) → гіперхлоремічний ацидоз, вазоконстрикція ниркових судин. Лактатні розчини → обережно при тяжкій печінковій недостатності. Гіпотонічні → ризик ятрогенної гіпонатріємії та набряку мозку. Гіпертонічні → гіпернатріємія, серцева недостатність.
Моніторинг: гемодинаміка, електроліти, кислотно-лужний стан, баланс рідини.
Порівняння з колоїдними розчинами Кристалоїди вимагають більших об'ємів (у 2–3 рази), ніж колоїди, для досягнення однакового гемодинамічного ефекту, але мають нижчу вартість і ризик алергії. Колоїди (альбумін, желатини, ГЕК) довше утримуються в судинах завдяки онкотичному тиску, але не показали переваги в смертності (дослідження CRISTAL, SAFE). Сучасні рекомендації віддають перевагу кристалоїдам як першій лінії, а колоїдам — лише при рефрактерній гіповолемії.
Сучасні рекомендації та доказова база Збалансовані кристалоїди (розчин Рінгера лактат, Плазмаліт) перевершують 0,9 % NaCl за профілактикою гострого пошкодження нирок (дослідження SMART, SALT-ED). British Consensus Guidelines та Surviving Sepsis Campaign рекомендують кристалоїди як основу інфузійної терапії. Персоналізований підхід з динамічним моніторингом (ехокардіографія, лактат, ScvO₂).
Примітки