Симбіотичні нові — повільні нерегулярні еруптивні змінні зорі з дуже повільними спалахами, подібними до нової, з амплітудою від 9 до 11 зоряних величин. Симбіотична нова залишається на максимумі яскравості протягом одного або кількох десятиліть, а потім тьмянішає до своєї початкової світності. Змінні цього типу — це подвійні зоряні системи з одним червоним гігантом (який часто є міридою) та одним гарячим компактним об'єктом (зазвичай білим карликом) з дуже різними спектрами. Близькість компонентів вказуєть на симбіотичну подвійну зорю. Симбіотичні нові поділяють на D-тип (пилові) та S-тип (зоряні), залежно від того, чи є гігант змінною типу Міри чи ні.
Червоний гігант заповнює свою порожнину Роша, так що матерія переноситься до білого карлика та накопичується, доки не відбудеться спалах, подібний до нової, спричинений запалюванням термоядерного синтезу. За оцінками, температура в максимумі зростає до 200 000 K, що подібно до спалахів нових, але відрізняється від карликових нових.
Вважають, що білий карлик у симбіотичній новій залишається нижче межі Чандрасекара, тому після спалаху він так і залишається білим карликом.
Одним із прикладів симбіотичної нової є V1016 Cygni, спалах якої у 1971—2007 роках чітко вказував на термоядерний вибухPhotometric and Spectroscopic Evolution of the Symbiotic Nova … . Іншими прикладами є та .
Див. також
Симбіотична зоря Карликова нова Нова зоря Наднова
Примітки
Посилання