Матюк Василь Васильович (23 квітня 1975, с. Березичі, Любешівського району, Волинської області — 29 квітня 2024, с. Новодаріка, Запорізької області) — український військовий, підполковник, ветеран війни та військової служби, заступник командина з МПЗ 417 окремого стрілецького батальйону 33 окремої механізована бригади Збройних сил України, учасник антитерористичної операції на сході України, російського вторгнення в Україну (з 2022).

Життєпис

Народився 23 квітня 1975 року у селі Березичі, Любешівського району, нині Камінь-Каширського району Волинської області.

У 1992 році завершує середню школу, після чого вирішує поєднати своє життя з військовою справою та у 1993 році вступив у «Київський інститут Сухопутних військ» на факультеті «Інженер механік», після завершення та отримання диплому бакалавра вступає у військовий інститут при державному університеті «Львівська політехніка» де проходить повний курс «Автомобілі та автомобільне господарство».

У 1998 році після отримання вищої освіти, за направленням пішов працювати у навчальний центр «Десна» де був командиром навчального взводу та викладачем. Наступним етапом служби стала військова частина на Одещині, де він працював заступником командира з навчальної роти з виховної роботи у 1999—2000 роках. У 2000 році він з дружиною повернувся на Волинь, до рідної Любешівщини, де наступні три роки обіймав посаду помічника військового комісара. Згодом переводиться та переїзджає з сімєю у Луцьк де починає працювати заступником начальника відділення комплектування та призову Волинського військового комісаріату (з перервами на війну на сході України).

29 травня 2018 року Василь Васильович Матюк був призначений військовим комісаром Ківерцівського районного військового комісаріату. Він працював на цій посаді до виходу на пенсію у 2019 році.

У мирний час на пенсії Василь Матюк працював у Державному комунальному підприємстві «Луцьктепло». Він очолював службу охорони та цивільного захисту, де відповідав за безпеку стратегічно важливого об'єкта критичної інфраструктури міста та координацію заходів цивільної оборони.

Серед колективу підприємства Василь Васильович мав репутацію надзвичайно врівноваженого, щирого та глибоко порядного керівника. Колеги згадують його як «людину з великої літери» — приклад витримки, внутрішнього спокою та професіоналізму. Попри цивільну спеціальність, він залишався вірним військовому обов'язку: маючи досвід війни у 2014—2017 роках, він без вагань мобілізувався до лав Збройних Сил України у перший же день повномасштабного вторгнення — 24 лютого 2022 року.

Російсько-українська війна

У 2014—2017 роках бере участь у антитерористичній операції на Донецькому напрямку, за що нагороджений відзнакою Президента України за участь в АТО та нагрудним знаком «Учасник АТО».

Повномасштабне вторгнення

У перший день російського вторгнення Василь з пенсії повертається на військову службу, та протягом перших місяців повномасштабки займається підготовкою та комплектування підрозділів та розвезенням їх по всій лінії фронту.

У лютому 2023 року відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України, з метою оперативного реагування на загрози національній безпеці держави, прийнято рішення про формування в складі Збройних Сил України 417 окремого стрілецького батальйону.

З січня-лютого 2023 займається формуванням даного батальйону, і вже в березні стає заступником командира 417 окремого стрілецького батальйону з МПЗ 33-тьої окремої механізованої бригади.

Бойовий шлях батальйону

П'ятихатки: прорив оборони противника у складі механізованих підрозділів та закріплення на нових рубежах. Темирівка: посилення основних сил та відбиття контратак противника. Новодарівка: бої за лісосмуги та переправу через річку. Утримання позицій під щільним вогнем (під час боїв загинув підполковник Матюк). Рівнопіль: зачистка території та розмінування після контрнаступу. Новопіль: забезпечення флангового прикриття під час наступу та закріплення на захоплених об'єктах. Приютне: тривала оборона позицій на березі річки під масованими артилерійськими та авіаційними ударами.

29 квітня підполковник Василь загинув від численних осколкових поранень під час наземної операції у населеному пункті Новодарівка. Зі слів побратимів перебуваючи пораненим в окопі за допомогою стрілецької зброї відвернув увагу ворога на себе та прийняв бій під час ворожого штурму на наші позиції, тим самим врятував поранених побратимів, які знаходились паралельно від нього у заваленій окопній споруді, що спричинили численні скиди та ФПВ дрони.

Вшанування пам'яті та поховання

2 травня 2024 року Луцьк прощався зі своїм захисником. Чин відспівування у Кафедральному соборі Святої Трійці зібрав сотні людей: рідних, бойових побратимів та мешканців міста. Митрополит Луцький і Волинський Михаїл у скорботній проповіді відзначив Василя Матюка як взірець офіцерської честі, людину, яка вела за собою сотні підлеглих і була для них прикладом мужності.

Після богослужіння траурна процесія пройшла центром міста. На Театральному майдані сотні лучан, схиливши коліна, утворили «живий коридор», віддаючи останню шану офіцеру. Біля пам'ятного фотостенду «Герої Небесної Сотні — Загинули за Єдність України» пролунав Державний Гімн.

Василя Матюка поховали з військовими почестями у секторі «Алея Слави» в селі Гаразджа, Луцького району, Волинської області.Про прощання у Луцьку та поховання.

18 березня 2026 року рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради було погоджено встановлення меморіальних дощок Василю Матюку на фасаді будинку, де він мешкав (вул. Конякіна, 29-б), а також на будівлі ДКП «Луцьктепло» (вул. Гулака-Артемовського, 20), де він працював до повномаштабки на посаді начальника служби охорони.

Родина та собисте життя Попри багаторічну військову службу, він завжди залишався міцно пов'язаним із рідним краєм та своєю родиною. Найбільшою цінністю у житті офіцера була його сім'я. Разом із дружиною він виховав сина та доньку, для яких був надійним оплотом і прикладом для наслідування.Біографічна довідка

Дружина Матюк Ольга Василівна, син Юрій та донька Ангеліна. Батько Матюк Василь Дорофійович та мама Матюк Надія Михайлівна. Рідний дідусь Василя — Махальчук Михайло був учасником Другої світової війни. Служачи артилеристом, він пройшов бойовий шлях до самої німецької столиці, де безпосередньо брав участь у Битві за Берлін навесні 1945 року".

Поза службовою та військовою діяльністю Василь Матюк вирізнявся активною життєвою позицією та любов'ю до спорту. Його головним захопленням протягом усього життя був футбол — він не лише палко вболівав, а й сам був активним гравцем. Навіть у зрілому віці Василь Васильович знаходив час для гри на полі, пропагуючи спортивний спосіб життя серед колег та друзів.

Нагороди та відзнаки Від 1 до 3 ступеня «Медалі за сумлінну службу». Нагороджений медаллю «Ветеран служби» у 2018 р. Нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни». Відзначений президентом України «За участь в антитерористичній операції» у лютому 2016 р. Нагородженний нагрудним знаком «Учасник АТО». За успішне планування і реалізацію завдань під час керування особовим складом в бою нагороджений почесний нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Срібний хрест» у жовтні 2023 р. Нагороджений орденом «Полеглого воїна» посмертно у листопаді 2024 р. За особливі заслуги у захисті державного суверенітету, територіальної цілісності, у зміцненні обороноздатності та безпеки України нагороджений «Орденом Богдана Хмельницького 3 ступеня» посмертно у червні 2024 р.

Вірші

Поезія, обпалена війною: «Страшна війна прийшла до нас в країну» Упорядн. Зоя Пасевич — Луцьк: Вежа-Друк, 2024

Примітки

Джерела У Луцьку попрощалися з Героєм підполковником Василем Матюком // Офіційний сайт Луцької міської ради. Матюк Василь Васильович // Книга пам'яті полеглих за Україну. Підполковник Василь Матюк, псевдо Дабл'ю // Меморіал - платформа пам'яті. Поранений герой // Новини Волині.

Посилання

Матюк Василь Васильович | Книга пам'яті полеглих за Україну