Парчів (або Парців, Парчев, ) — місто в східній Польщі. Адміністративний центр Парчівського повіту Люблінського воєводства.
Історія міста
1531 року вперше згадується православна церква в Парчеві.
За даними етнографічної експедиції 1869—1870 років під керівництвом Павла Чубинського, у місті переважно проживали римо-католики, меншою мірою — греко-католики, які розмовляли українською мовою.
У травні 1917 року в Парчеві дислокувалися частини 1-го Запорожського полку ім. Т. Шевченка Армії УНР.
У 1917—1918 роках у місті діяла українська школа, заснована 26 листопада 1917 року, у якій навчалося 62 учні, учителі — З. Деревяненко, А. Лукащук.
1 квітня 1929 р. межі міста розширені за рахунок приєднання села Совине з ґміни Дубова-Колода, поселень Королівський Двір, Сідлики, Горішнє, Шитки і Коква з млинським селищем Коква з ґміни Тисьмениця, ґрунтів Заслав'я (частина ґрунтів села Вербівка) та колишнього фільварку Безлі з ґміни (волость) МілянівRozporządzenie Rady Ministrów z dnia 16 marca 1929 r. o rozszerzeniu granic miasta Parczewa w powiecie włodawskim, województwie lubelskiem. У 1929 році польська влада в рамках великої акції Ревіндикації знищила місцеву православну церкву.
Населення Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:
Відомі люди
Парчівські старости Данилович Петро
Примітки
Джерела — S. 863—865.
Посилання
Гімнастичні вправи на площі м. Парчева (Підляшшя) 1-го Запорожського полку ім. Т.Шевченка