«Потяг до глибини» — новела Патріка Зюскінда про мистецтво, творця і болісне прагнення знайти «справжню глибину» в художній творчості. У центрі твору — художниця, яку критика збиває з пантелику, бо вона не знаходить підтвердження цінності власних робіт.
Твір написано в постмодерністському стилі: для нього характерні іронія, психологічна напруга, гра з темою мистецтва та прихована критика мистецьких кліше. Зюскінд показує, як зовнішня оцінка може зруйнувати внутрішній світ митця.
Новела була написана 1980 року і згодом увійшла до збірки «Три оказії та одне спостереження» (1995). Її часто розглядають як текст про небезпечну залежність митця від чужого судження та про руйнівну силу нав'язаної «глибини».
Примітки