Центральний нецукровий діабет, також відомий як дефіцит аргінін-вазопресину (АВП-Д) – це рідкісне (орфанне) захворювання, форма нецукрового діабету, що зумовлена недостатністю вироблення вазопресину (АДГ) у мозку. Вазопресин збільшує об’єм крові (внутрішньосудинно) та зменшує об’єм сечі. Тому його нестача призводить до збільшення вироблення сечі та зменшення об’єму крові.

Він також відомий як нейрогіпофізарний нецукровий діабет, що стосується задньої частки гіпофіза (нейрогіпофіза), яка отримує вазопресин з гіпоталамуса в мозку через гіпоталамо-гіпофізарний шлях у ніжці гіпофіза. Цей стан має лише поліурію, спільну з цукровим діабетом. Хоча це не взаємовиключно, у більшості типових випадків назва нецукровий діабет є оманливою.

У пацієнтів з центральним нецукровим діабетом, які не отримують лікування, часто спостерігається поліурія, ніктурія та полідипсія через початкове підвищення рівня натрію в сироватці крові та осмоляльності. Центральний нецукровий діабет може бути спричинений різними вродженими або набутими ураженнями, а коли причина невідома, його класифікують як ідіопатичний.

У вересні 2021 році для діагностики, диференціації та лікування нецукрового діабету в Україні опубліковано та затверджено: Клінічну настанову, засновану на доказах «Нецукровий діабет»; Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Нецукровий діабет».

Тест на водну депривацію (тест із сухоїдінням) – це поширений тест для діагностики нецукрового діабету, двоетапний процес, що включає парентеральне введення десмопресину після початкового 8-годинного водного голодування. Він диференціює первинну полідипсію від нецукрового діабету та центральний нецукровий діабет від нефрогенного нецукрового діабету. Нецукровий діабет лікується шляхом відновлення дефіциту вільної води, заміщення відсутнього гормону та усунення основного захворювання. Десмопресин, аналог аргінін-вазопресину, використовується для лікування центрального нецукрового діабету.

Ознаки та симптоми У пацієнтів з центральним нецукровим діабетом, які не отримують лікування, зазвичай спостерігається поліурія, ніктурія та полідипсія в результаті початкового підвищення рівня натрію в сироватці крові та її осмоляльності. Пацієнти також можуть відчувати неврологічні симптоми, пов'язані з основним захворюванням, такі як головний біль та диплопія, залежно від причини походження центрального нецукрового діабету.

Навіть за умови належного лікування поліурії та полідипсії, пацієнти з центральним нецукровим діабетом часто страждають від психологічних симптомів, таких як підвищена тривожність, соціальна ізоляція та загальне зниження якості життя.

Причини Клінічним проявом центрального нецукрового діабету є відсутність секреції аргінін-вазопресину в результаті руйнування нейронів гіпоталамуса / задньої осі гіпофіза. Цей стан також можуть спричинити різні вроджені або набуті ураження.

Ідіопатичний Коли причини центрального нецукрового діабету невідомі, стан класифікують як ідіопатичний.

Набутий Центральний нецукровий діабет зазвичай є набутим захворюванням. Наступні стани можуть призвести до появи центрального нецукрового діабету:

Хірургічне втручання – нейрохірургічне втручання, зазвичай у ділянці турецького сідла або супрасідального сідла, може спричинити центральний нецукровий діабет. У більшості випадків, пов’язаних із нейрохірургією, центральний нецукровий діабет є тимчасовим. Рідко трапляється стійкий післяопераційний центральний нецукровий діабет. Неопластичні стани — центральний нецукровий діабет може виникати внаслідок первинних або вторинних злоякісних новоутворень головного мозку, що вражають гіпоталамо-гіпофізарну ділянку; вторинні пухлини зазвичай спричинені метастазами раку легенів або молочної залози, лейкемії або лімфоми. Крім того, центральний нецукровий діабет спостерігається при мієлодиспластичному синдромі. Краніофарингіома, гермінома, пінеалома, гліома та менінгіома можуть спричиняти центральний нецукровий діабет. Травма – центральний нецукровий діабет може бути спричинений травмою голови, яка вражає задню частку гіпофіза та гіпоталамус. Судинні захворювання – відомо, що судинні захворювання, такі як субарахноїдальний крововилив, внутрішньочерепний крововилив та синдром Шихана, викликають центральний нецукровий діабет. Запалення/інфекція – центральний нецукровий діабет пов’язують із саркоїдозом, гістіоцитозом, гранулематозом з поліангіїтом, посттуберкульозним менінгітом, ВІЛ, COVID-19, постенцефалітом, токсоплазмозом, абсцесом та системним червоним вовчаком. Аутоімунне походження – вважається, що дегенерація гормонсекретуючих клітин у ядрах гіпоталамуса є причиною від 30 до 50 відсотків нетравматичних випадків центрального нецукрового діабету. Багато, якщо не більшість, з цих людей можуть бути уражені аутоімунним процесом. Лімфоцитарне запалення ніжки гіпофіза та задньої долі гіпофіза є ознакою аутоімунного процесу. Лімфоцитарний інфундибулонейрогіпофізит (ЛІНГ) – це назва хворобливого процесу, який, найімовірніше, пояснює аутоімунні випадки центрального нецукрового діабету. Вагітність – може спричинити центральний нецукровий діабет через фермент вазопресиназу. Такий тип називають гестаційним. Порок розвитку центральної нервової системи — такі пороки розвитку центральної нервової системи, як септооптична дисплазія, агенезія мозолистого тіла, синдром порожнього турецького сідла та гіпоплазія гіпофіза, можуть спричинити центральний нецукровий діабет. Смерть мозку — центральний нецукровий діабет спостерігається приблизно у половини пацієнтів зі смертю мозку і зумовлений інфарктом гіпофіза, спричиненим відсутністю кровопостачання гіпофіза з мозку через гіпоталамо-гіпофізарну портальну систему кровопостачання .

Генетичний Центральний нецукровий діабет пов'язаний з кількома вродженими та сімейними захворюваннями. До них належать вроджений гіпопітуїтаризм, септооптична дисплазія, сімейний дефіцит аргінін-вазопресину, синдром Вольфрама (мутація гена WFS1) та дефіцит гена пропротеїнконвертази субтилізину/кексину 1 типу (PCSK1). Основні мутації пов'язані з геном AVP.

Діагностика Встановлення наявності гіпотонічної поліурії є першим етапом діагностичного процесу. Утворення сечі понад 50 мл/кг маси тіла у дорослих характеризується як поліурія за даними добового збору сечі, а також умовно визначається як понад 3 л/добу.

Такі супутні захворювання, як цукровий діабет, порушення функції нирок, гіперглікемія, гіперкальціємія та гіпокаліємія, слід виключити за допомогою базових лабораторних досліджень після встановлення поліурії. Оскільки у осіб з центральним нецукровим діабетом концентрація натрію в плазмі крові частіше, ніж у осіб з первинною поліурією, перебуває на верхній межі нормального референтного діапазону, вимірювання амбулаторної концентрації натрію в плазмі є корисним.

Найчастіше використовуваним тестом на нецукровий діабет є тест на водну депривацію (ТВД). Це двоетапний тест, під час якого парентерально вводять десмопресин після початкового 8-годинного водного голодування. Перший крок призначений для диференціації первинної полідипсії від нецукрового діабету. Друга частина тесту допомагає диференціювати центральний нецукровий діабет від нефрогенного нецукрового діабету.

Вимірювання реакції аргінін-вазопресину під час внутрішньовенної інфузії гіпертонічного (3–5%) розчину натрію хлориду може допомогти в диференціації між центральним нецукровим діабетом та нефрогенним нецукровим діабетом або первинною полідипсією, якщо ТВД не може поставити остаточний діагноз.

Було запропоновано вимірювати копептин плазми як замінник вимірювання аргінін-вазопресину в плазмі. Вимірювання спраги за допомогою немаркованої, базової 10-сантиметрової візуальної аналогової шкали показало, що початок спраги відбувається на тому ж осмотичному порозі, що й секреція аргінін-вазопресину. У пацієнтів з центральним нецукровим діабетом реакції на спрагу демонструють фізіологічний характер лінійного зростання під час осмотичної стимуляції та зниження після споживання води.

Після встановлення діагнозу центрального нецукрового діабету необхідне МРТ-сканування гіпоталамо-гіпофізарної області, щоб визначити, чи спричинений центральний нецукровий діабет структурним ураженням.

Лікування

Для лікування нецукрового діабету необхідно відновити дефіцит вільної води, замістити відсутній гормон (якщо встановлено центральний нецукровий діабет) та усунути основне захворювання. Для лікування центрального нецукрового діабету використовується препарат десмопресин, аналог аргінін-вазопресину.

Див. також Тест на дефіцит рідини Нецукровий діабет

Посилання

Додаткова інформація

Зовнішні посилання Cleveland Clinic Merck Manual