«Жіночі проблеми» () — фільм режисера Джона Вотерса, знятий на студії New Line Cinema, чорна комедія. Прем'єра фільму відбулася 11 жовтня 1974 року у Балтиморі. Фільм є частиною так званої «Трилогії трешу», в яку також входять «Рожеві фламінго» (1972) і «Життя в розпачі» (1977). У США фільм має рейтинг NC-17.

Фільм розповідає історію Доун Девенпорт (Дівайн), яка із школярки-хуліганки стає королевою злочинного світу, а життя закінчує на електричному стільці у в'язниці.

Синопсис У 1960 році в Балтиморі старшокласницю Доун Девенпорт виключають за погану поведінку. Вона також влаштовує влаштовує розгардіяш вдома, коли батьки відмовлялися купити їй туфлі на підборах ча-ча-ча. Доун іде з дому та подорожує автостопом з огидним, розпусним Ерлом Петерсоном. Той везе її на смітник, де вони займаються сексом на викинутому матраці. Доун вагітніє, але Ерл відмовляється її утримувати. Зрештою вона народжує доньку, Теффі, яку часто б'є та переконує, що дівчинка розумово відстала.

Наступні роки проходять у підробітках офіціанткою, стрипитезеркою. Доун займається вуличними крадіжками та проституцією. Таке ж заняття знайшли її колишні шкільні подруги Кончетта та Чіклетт.

У 1968 році Доун часто відвідує салон краси «Помада» і зустрічається з Гейтером Нельсоном, своїм перукарем і сусідом. Тітка Гейтера, Айда Нельсон, хоче, щоб він зустрічався з чоловіками, а не з жінками. Зрештою, Дон і Гейтер одружуються в 1969 році, але їхній шлюб руйнується, бо Гейтер стає бабієм, а Доун та Айда постійно конфліктують.

Поворотним стає 1974 рік, коли власники салону краси, Дональд і Донна Дешери, намагаються довести, що «злочин і краса — це одне й те саме». Вони підмовляють Доун скоїти злочини, обіцяючи їй славу. Марнославна Доун негайно приймає пропозицію та переконує Дешерів звільнити Гейтера. За це Гейтер б'є Доун і, покинувши матір, переселяється до Детройта. Айда мститься, плюснувши кислоту їй в обличчя, що залишає Доун спотвореною. Дешери відмовляють Доун в операції, а замість цього забезпечують її химерним гримом, таким чином підпорядковуючи собі. Пізніше вони викрадають Айду та пропонують Доун відрубати руку її кривдниці.

Теффі, якій тепер 14 років, засмучена злочинним способом життя своєї матері та постійними приниженнями. Теффі вмовляє Доун розкрити особу свого батька. Коли Теффі знаходить його, то бачить, що це злиденний п'яниця. Вона зарізає його після того, як Ерл намагається до неї домагатися. Теффі повертається додому, каже, що не змогла знайти свого батька, і оголошує, що приєднується до руху Харе Крішна. Доун погрожує вбити її, якщо вона це зробить, і згодом задушує дочку.

Танцюючи в нічному клубі, Доун виконує гротескну виставу та починає стріляти в натовп з пістолета. Вона ранить і вбиває кількох глядачів. Поліція застрелює ще кількох глядачів, але Дошерам вдається втекти неушкодженими. Доун тікає в ліс, невдовзі її заарештовує поліція.

На суді Дошери вдають з себе невинних і покладають усю вину на Доун, замовчуючи, що це вони підштовхнули довести, що «злочин і краса — це одне й те саме». Вони також підкуповують Айду, щоб вона дала неправдиві свідчення. Хоча адвокат Доун намагається виправдати її через неосудність, присяжні визнають Доун винною та засуджують до смерті. У в'язниці, після того, як Доун прощається зі своєю співкамерницею та коханкою-лесбійкою Ернестиною, її супроводжують священик та двоє охоронців до електричного стільця. Доун уявляє, ніби це церемонія, де їй вручають нагороду.

У ролях

Критика Фільм отримав позитивні відгуки. Станом на квітень 2026 року на сайті-агрегаторі Rotten Tomatoes «Жіночі проблеми» мають рейтинг схвалення 90 % на основі 31 рецензії. Узагальнюючи думки критиків, сайт пише: «Пристрасть режисера Джона Вотерса до кітчу надає глибину порушення суспільного ладу у „Жіночих проблемах“ — зухвалому, підривному дослідженні світу знаменитостей і хаосу».

Примітки

Посилання