Нефрогенний нецукровий діабет, також відомий як резистентність до аргінін-вазопресину (АВП-Р), а раніше відомий як нирковий нецукровий діабет – рідкісне (орфанне) захворювання, яке є формою нецукрового діабету, що переважно зумовлена патологією нирок.

Він відрізняється від нейрогенного (центрального нецукрового діабету), який спричинений недостатнім рівнем вазопресину (також званого антидіуретичного гормону, АДГ). Нефрогенний нецукровий діабет спричинений неправильною реакцією нирок на АВП, що призводить до зниження здатності нирок концентрувати сечу шляхом видалення вільної води.

Національний день обізнаності про нефрогенний нецукровий діабет (ННД), заснований у 2026 році NDIAG – Групою захисту прав нефрогенного нецукрового діабету, щорічно відзначається у Сполучених Штатах 27 квітня для підвищення обізнаності громадськості та медичних працівників про нефрогенний нецукровий діабет, рідкісне захворювання нирок. Мета цього дня – покращити розпізнавання симптомів для сприяння ранній та точнішій діагностиці, навчити медичних працівників та висвітлити поточні медичні дослідження і досягнення у догляді та зусилля з захисту прав людей, пов'язані з ННД.

У вересні 2021 році для діагностики, диференціації та лікування нецукрового діабету в Україні опубліковано та затверджено: Клінічну настанову, засновану на доказах «Нецукровий діабет»; Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Нецукровий діабет».

Ознаки та симптоми Клінічні прояви подібні до центрального нецукрового діабету, що супроводжується полідипсією (надмірною спрагою) та поліурією (виділенням великої кількості розведеної сечі). Зневоднення є поширеним симптомом, а нетримання сечі може виникати внаслідок хронічного розтягнення сечового міхура. При обстеженні буде виявлено підвищену осмолярність плазми та знижену осмолярність сечі. Оскільки функція гіпофіза нормальна, рівень антидіуретичного гормону, ймовірно, буде аномальним або підвищеним (пацієнт матиме резистентність до його дії). Поліурія триватиме доти, доки пацієнт зможе пити воду. Якщо пацієнт не може пити і все ще не може сконцентрувати сечу, то настає гіпернатріємія з її неврологічними симптомами.

Причини

Набутий Нефрогенний нецукровий діабет найчастіше зустрічається у набутих формах, тобто при народженні дефект не був присутній. Ці набуті форми мають численні потенційні причини. Найбільш очевидною причиною є захворювання нирок або системне захворювання, включаючи амілоїдоз, полікістоз нирок, електролітний дисбаланс, або якесь інше пошкодження нирок.

Основними причинами набутого ННД, що викликає клінічні симптоми (наприклад, поліурію) у дорослих, є токсичність літію та високий рівень кальцію в крові. Близько 80% літію, що потрапляє всередину, впливає на проксимальні канальці, потрапляючи в клітини збірних трубочок через натрієві канальці. Він порушує внутрішньоклітинну сигналізацію, викликаючи порушення вироблення цАМФ і таким чином пригнічуючи шляхи, які зазвичай сприяють експресії та вбудовуванню аквапорину-2 (AQP2) в апікальну мембрану, тим самим перешкоджаючи нормальній реакції на антидіуретичний гормон. Високий рівень кальцію в крові викликає натрійурез (збільшення втрати натрію з сечею) та діурез води, частково завдяки своєму впливу через кальцій-чутливий рецептор.

Осмотичний Інші причини набутого ННД включають гіпокаліємію (низький рівень калію в крові), постобструктивну поліурію, серповидноклітинну анемію або її ознаку, амілоїдоз, синдром Шегрена, кістозну хворобу нирок, синдром Бартера та різні ліки (амфотерицин B, орлістат, іфосфамід, офлоксацин, цидофовір, ваптани).

Окрім ниркових та системних розладів, нефрогенний нецукровий діабет може проявлятися як побічний ефект деяких ліків. Найпоширенішим та найвідомішим з цих препаратів є літій, хоча існує багато інших препаратів, які викликають цей ефект з меншою частотою.

Спадковий Ця форма нецукрового діабету також може бути спадковою генетичною мутацією через дефекти в наступних генах: Тип ОМІМ Ген Локус NDI1 AVPR2 Зазвичай спадкова форма нефрогенного нецукрового діабету є результатом Х-зчепленого генетичного дефекту, який призводить до порушення правильного функціонування рецептора вазопресину (також званого рецептором V2) у нирках. NDI2 AQP2 У більш рідкісних випадках мутація в гені «аквапорину 2» перешкоджає нормальному функціонуванню водного каналу нирки, що призводить до нездатності нирки поглинати воду. Ця мутація часто успадковується аутосомно-рецесивним типом, хоча час від часу повідомляється про домінантні мутації

Діагностика Диференціальна діагностика включає нефрогенний нецукровий діабет (АВП-Р), центральний (нейрогенний) нецукровий діабет (АВП-Д) та первинну полідипсію. Їх можна диференціювати за допомогою тесту на водну депривацію. Останнім часом доступні лабораторні аналізи на антидіуретичний гормон (вазопресин), а також препрогормон копептин, які можуть допомогти в діагностиці. Якщо пацієнт здатний належним чином регідратуватися, концентрація натрію повинна бути ближчою до верхньої межі допустимих значень. Однак це не є діагностичною нормою, оскільки залежить від гідратації пацієнта.

Також можна використовувати десмопресин; якщо пацієнт здатний концентрувати сечу після введення десмопресину, то це центральний нецукровий діабет; якщо реакції на десмопресин немає, то причина, ймовірно, нефрогенна.

Лікування

Пацієнти з АВП-Р повинні споживати достатню кількість рідини, щоб замістити кількість виробленої сечі. Будь-яка супутня паталогія, така як високий рівень кальцію в крові, повинна бути усунена для лікування нефрогенного нецукрового діабету. Першою лінією лікування захворювання є гідрохлоротіазид та амілорид. Пацієнти також можуть розглянути дієту з низьким вмістом солі та білка.

Тіазидні діуретики викликають незначне зменшення об'єму позаклітинної рідини шляхом натрійурезу та діурезу, що, своєю чергою, збільшує проксимальне всмоктування натрію та води, знижуючи діурез.

Висока осмолярність сироватки крові стимулює надмірну спрагу (полідипсію), намагаючись розбавити сироватку до норми та забезпечити вільну воду для виведення надлишку розчинених речовин. Однак, оскільки пацієнт не в змозі концентрувати сечу для виведення надлишку розчинених речовин, отримана сеча не знижує осмолярність сироватки, і цикл повторюється, звідси виникає поліурія.

Див. також Тест на дефіцит рідини Нецукровий діабет

Посилання