Бахчисара́йське каймакамство, Багчасара́йське (, ), Бакче-сара́йське — історична адміністративна одиниця Кримського ханства з центром у Бахчисараї.
Опис Знаходилося на території сучасних Бахчисарайського, Ялтинського, Сімферопольського та Євпаторійського районів Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна.
Попри спроби Шахіна Ґерая перенести столицю до Кафи, Бахчисарай залишався головним символом кримськотатарської державності. Бахчисарайське каймакамство охоплювало південно-західну частину півострова, включаючи передгір'я та гірські долини. Станом на 1783 рік каймакамом провінції був Мегмет Ага.
Ця провінція була найбільш «консервативною» за своїм устроєм, оскільки тут були родові маєтки старої знаті, а також ханські палаци Хансарай, Девлет-Сарай, Алма-Сарай, Ашлама-Сарай, Улакли-Сарай, Сюйрєн-Сарай, Толє-Сарай.
Історія У 1774 році, після приєднання османського санджака Кєфє, Кримське ханство досягло найбільшого територіального об'єднання. Наприкінці 1770-х років хан Шахін Ґерай провів реформу для централізації влади та подолання феодальної роздробленості, ліквідувавши автономні бейства. Замість них територію поділили на 6 каймакамств та 43 кадилики, підпорядковані безпосередньо хану. Ця система частково успадкувала межі колишніх бейликів, що залежали від ландшафту.
Така структура була покликана посилити контроль центру над периферією та впорядкувати збір податків. Кожне каймакамство очолював каймакам () — довірена особа хана, яка виконувала функції губернатора.
Після анексії Криму російською імперією у 1783 році цей устрій був короткочасно зафіксований у «Камеральному описі 1784 року», проте вже у 1784 році його замінили російським імперським повітовим поділом.
Адміністративний поділ Каймакамство поділялося на 6 кадиликів (), судових округів, що перебували у віданні духовного судді — кадія (). Всього налічувало 293 сіл. Бакчесарайський кадилик займав територію між рікою Бельбек на півдні та річкою Тобечокрак на півночі. Бельбек відділяв його від Мангупського кадилика, а Тобечокрак від Каракуртського. На заході, в межиріччі Качи та Альми, Бакчесарайський кадилик межував з кадиликом Качи-Бешпаресі, а на сході з арпаликом муфтія. Кадилик названо за його адміністративним центром — Бакчесараєм, столицею Кримського ханства і центром Бакчесарайського каймакамства. Налічував 85 сіл. Мангупський кадилик займав південно-західну частину Кримського півострова і західну частину Південного узбережжя. Він межував на півночі з Бакчесарайським кадиликом і по ріці Бельбек з Муфтія арпаликом; на Південному березі від Судакського кадилика його відділяла гора Кастель. Кадилик називався за своїм адміністративним центром — фортецею Мангуп, котра до османського завоювання Криму іменувалася Феодоро й була столицею однойменного князівства. Налічував 97 сіл (найбільший за кількістю поселень). Каракуртський кадилик містився в західній частині Криму і межував на півдні з Козловським і Шейхельським кадиликами, на півночі з кадиликом Самарчик та з кадиликами Караул, Ташликським і Акмечетським на сході. Називався за своїм центром — селом Каракурт. Включав 64 села. Салгирський кадилик знаходився у верхів'ї Салгиру і межував з Юкари-Ічкійським кадиликом на півдні, заході та півночі, з Муфтія арпаликом на півдні, Бакчесарайським кадиликом на заході, Акмечетським на півночі та Дайирським на сході. Налічував 11 (за іншими даними 18) сіл. В кадилик Муфтія арпалик входили 12 християнських сіл, розташованих в гірських долинах південно-західної частини Криму, між ріками Бельбек та Альма. Кадилик належав муфтію (müfti ~ müfü مفتى), котрий був вищим, релігійно-юридичним авторитетом в ханстві з питань застосування шаріату і висловлював свою думку у фетві. Arpalıq ارپلق значить «утримання, платня духовним особам», «феодальний маєток». Кадилик Качи-Бешпаресі знаходився в межиріччі Альми та Качи (Qaçı), з якою пов'язана його назва. Другий компонент назви перекладається як «п'ять часток» (beş pare) і входив до назв ще двох кадиликів — Ташли-Шейхелі-Бешпаресі та Чоюнчинський Бешпаре. Слово pare پاره значило «частина, частка», «шматочок», «турецька монета в чверть піастра», «гроші». Села кадилика містилися в пониззі Качи. На заході він примикав до Чорного моря, а з інших сторін був оточений територією Бакчесарайського кадилика. Включав 24 села.
Джерела Валерій Бушаков КАДИЛИКИ І КАЙМАКАМСТВА В КРИМСЬКОМУ ХАНСТВІ (XVIII ст.) Административно-территориальные преобразования в Крыму. 1783—1998 гг. Справочник. Симферополь, 1999. Ведомость, какие именно состоят в Крымском полуострове каймаканства, кто именно в котором каймаканстве состоит, сколько в каждом каймаканстве кадылыков, а во всяком кадылыке сколько деревень. Декабря 17-го дня 1783-го года // * * Известия Таврической ученой архивной комиссии. Симферополь, 1888, № 6. Книга путешествия. Турецкий автор Эвлия Челеби о Крыме (1666—1667 гг.). Перевод и комментарии Е. В. Бахревского. Симферополь, 1999. Занятие Крыма в 1783 году // Памятная книга Таврической губернии. Вып. 1. Симферополь, 1867. Тунманн. Крымское ханство. Перевод с немецкого издания 1784 г. Симферополь, 1936.
Примітки