Тривимірна панорама, VR-фотографія — різновид панорамного фото, проєкція серії фотографій на сферу, куб або циліндр, що надає віртуальну модель довкілля. Глядачі бачать лише частину такої панорами на екрані чи в VR-окулярах, і можуть керувати напрямком перегляду. Поширеним різновидом тривимірної панорами є сферична панорама.

Термінологія Тривимірна панорама є проєкцією серії зображень на віртуальну тривимірну фігуру, всередині якої перебуває глядач. Тривимірні панорами бувають сферичні (з кутом огляду 360° по горизонталі та 180° по вертикалі), циліндричні (з кутом огляду 360° по горизонталі та близько 150° по вертикалі), з обмеженням огляду по вертикалі (кут огляду менше ніж 360° по горизонталі та до 180° по вертикалі), кубічні. Під 360°-градусною панорамою розуміється така, що надає повне коло огляду по горизонталі. Однак часто вона не включає підлогу/землю і стелю/небо, на відміну від сферичної панорами, що фіксує все навколишнє середовище як по горизонтальній, так і по вертикальній осі.

Створення Тривимірна панорамна фотографія передбачає об'єднання серії зображень для створення фігури, на яку ці зображення проєктуються. Також можна пов'язати одну панораму з іншою, щоб створити віртуальний тур, додати музику, розповідь, відео, текст.

Хоча майже будь-який об'єктив можна використовувати для створення тривимірних панорам, об'єктиви з більшою фокусною відстанню вимагають більше зображень для їх склеювання. Найпростіший спосіб створити сферичну панораму на 360 градусів — це використовувати 8-міліметровий об'єктив «риб'яче око» на повнокадровій камері та зробити 4 фотографії під кутом 90 градусів одна до одної, потім одну фотографію прямо вгору (зеніт) і одну прямо вниз (надир). Фотографії зеніту та надира іноді не потрібні під час зйомки зовнішніх сцен, але вони необхідні для зйомки в приміщенні, якщо підлога та стеля містять важливі деталі. Задля того, щоб фотографування відбувалося з єдиної точки, фотоапарат встановлюють на монопод або штатив. Деякі фотографи використовують спеціальні штанги, які можна висунути на 3—4,5 метра або вище, щоб робити знімки «згори над натовпом» та створювати різні ракурси. Під час процесу фотозйомки робиться необхідна кількість фото, де кожне наступне відбувається з поворотом і/або нахилом камери. При цьому фотографії повинні на 20—25 % перекривати одна одну, щоб потім виконати їхнє «зшивання».

Процес зшивання відбувається в автоматичному чи напівавтоматичному режимі на комп'ютері. Він передбачає пошук контрольних точок на кожному фото, їхнє зіставлення, вирівнювання зображень, і нарешті змішування. Фінальне зображення є прямокутною розгорткою у поширених форматах зображень, як-от JPEG, TIFF, PNG, PSD.

Програми для зшивання зображень включають PTGui, Hugin, Autopano, EasyPano, VPIX. Google також популяризує сферичну візуалізацію та створив віртуальні тури, вбудовані у свої карти вулиць.

Історія Ідея панорами існувала в живописі, зокрема у фресках, ще принаймні з 20 року нашої ери, про що свідчать знахідки у Помпеях. Ірландець Роберт Баркер у 1792 році назвав «Панорамою» пейзаж Единбурга, розміщений на стінах циліндричної зали, який він виставляв у Лондоні. На початку XIX ст. з'явилася серія наслідувань по Європі. Глядачі могли рухатися по залах із панорамами, що були достатньо великі, аби доводилося дивитися вгору та навіть ходити всередині сходами.

Один з перших зареєстрованих патентів на панорамну фотокамеру подав австрієць Йозеф Пухбергер у 1843 році. У 1904 році була представлена ​​камера Kodak Cirkut, яка використовувалася для створення великих групових портретів та міських пейзажів. У ній використовувалася спеціальна плівка завширшки 5—16 дюймів і завдовжки 20 футів. Як камера, так і плівка оберталися, і кут огляду міг сягати 360°. За допомогою фотомонтажу можна було зшивати декілька фотографій, але це було складним тривалим процесом, тому 360-градусні панорами були рідкістю до появи цифрової фотографії.

Наприкінці 1990-х років серед лідерів програмного забезпечення для створення сферичних панорам були продукти IPIX. Але компанія стягувала ліцензійний збір за створення кожного фільму в розмірі 25—75 доларів США. У 2006 році IPIX оголосив про банкрутство, багато його патентів було продано, і це також дозволило іншим компаніям розробити альтернативне програмне забезпечення.

Інтерес до панорамних фото зріс у 2010-ті, коли на смартфонах, таких як iPhone, з'явилася функція їх створення.

Тривимірні панорами підтримуються у Facebook, YouTube, WhatsApp, Instagram, WeChat.

Див. також Панорамний живопис 360-градусне відео Стереографічна проєкція Комп'ютерна тривимірна графіка

Примітки