Борбетомагус () — римське поселення у районі старого міста, Вормс, Німеччина.
Назва Окрім написання Borbetomagus, яке найчастіше використовується сьогодні, історично існували й інші варіанти:Greuel: Worms, S. 225.
Borbitomago (Ітинерарій Антоніна)Itinerarium Antonini 350–355. Βορβητόμαγος (Borbitomagos — Клавдій Птолемей, приблизно 90–168 рр. н. е.) [Borb]itomag(us) (, сьогодні: Тонгерен)CIL XIII, 9158; Greuel / Häussler: Worms, S. 228. Borgetomagi (Пейтингерова таблиця) Bormitomago (Ітинерарій Антоніна)
Походження назви
Borbeto- За однією з інтерпретацій, походить від кельтського кореня *borvo-, borbo-, який також зустрічається в імені бога купалень Борво або Бормо. Отже, місцевість могла бути названа на честь цілющого джерела або відповідного божества.Bernhard Maier: Kleines Lexikon der Namen und Wörter keltischen Ursprungs. C.H. Beck, München 2 Itinerarium Antonini003, 122. ISBN 3-406-49470-6. (Google Books). Цей корінь міг означати «рідина» або «тепле джерело»Xavier Delamarre: Dictionnaire de la langue gauloise. Errance 2003, S. 82–83.. Однак у Вормсі теплі джерела невідомі. Інша версія пов’язує назву з кельтським словом borba, що має значення «бруд» або «нечистоти».Johannes Kramer (Hrsg.): Etymologisches Wörterbuch des Dolomitenladinischen (EWD). Buske Verlag, 1988, ISBN 3-87118-991-X. S. 320. Це може вказувати на розташування міста в багатій на воду та болотистій місцевості між гирлами та Пфрімму, які впадають у Рейн. Ще одна інтерпретація виводить походження з індоєвропейського кореня bher- («вирувати», «кипіти»), до якого належить також bherm («джерельна, вируюча вода»). Таким чином, назва Borbetomagus спочатку могла означати «поле джерел». Проте джерела в межах міста також не зафіксовані.
-magus містить латинізоване кельтське слово, що означає «поле», «рівнина» або «ринок». Тому назву місцевості часто перекладали як «поле біля Борміти».
У XIX та першій половині XX століття існувала низка теорій щодо походження назви Borbetomagus, які сьогодні вже не підтримуються. Зокрема, назву виводили від нібито германської богині сонця Борбет і тлумачили Borbetomagus як «оселю сонця».Schöll: Borbetomagus, S. 106.
Від Борбетомагуса до Вормса Географ із Равенни у VII–VIII століттях використовує мовно пізнішу форму „Гормеція“.Grünewald: Die Römer in Worms, S. 25. Через подальшу звукову зміну початкове B перейшло в G, а згодом у W. Так назва „Борбетомагус“ у мові германських поселенців у ранньому середньовіччі зрештою перетворилася на „Вормс“. Те, що залишився лише перший склад, пояснюється наголосом на першому складі в германських мовах, на відміну від латини.
Географічне положення Борбетомагус розташовувався на високому березі й безпосередньо за уступом, що спадав до Рейну. Річки Гіссен і Воог також протікали перед цим уступом і впадали тут у Рейн під гострим кутом. Отже, територія на схід від Борбетомагуса була болотистою, тоді як поселення, розташоване вище, — за винятком екстремальних випадків — не зазнавало повеней.Grünewald: Die Römer in Worms, S. 13. Територію поселення перетинав Айсбах, а на півночі протікала Пфрімм, тож поселення було добре забезпечене прісною водою.
У період найбільшого розширення, в середині III століття н. е., міська територія охоплювала більшу частину площі, яку пізніше обмежував внутрішній середньовічний мур, а також ділянку на південь від нього. Вона простягалася приблизно на 78 гектарів.Bernhard: Die Situation, S. 84. Загалом це було приблизно на 50 % більше за середньовічну укріплену територію, з протяжністю з півночі на південь близько 1200 м.Grünewald: Worms. Borbetomagus, Hauptort der Civitas Vangionum, S. 675. На півночі Борбетомагус не досягав межі, яка згодом стала внутрішнім середньовічним міським муром, оскільки в районі Юденгассе вже знаходився римський цвинтар — поза межами римського міста.Grünewald: Die Römer in Worms, S. 25f.
Вздовж високого берега проходила римська дорога долиною Рейну, що вела від Альп до Північного моря. Найближчими більшими містами були Могонтіак (Майнц) на півночі та (Шпаєр) на півдні. Із заходу сюди підходили дороги з Діводурума-Медіоматрикорума (Мец) через — як сполучення із Галлією, — а також дорога з Альціайєнсіуму (Альцай). У районі Борбетомагуса ці шляхи перетинали Рейн і як торгові маршрути вели далі на схід, у території за межами імперського кордону.Grünewald: Die Römer in Worms, S. 32.
Кельти Кельтське поселення — не опідум — виявлено в районі на північ від місця, де вулиця Майнцер-штрассе перетинає річку Пфрімм. Інше кельтське поселення існувало у Вормс-Пфеддерсгаймі.Grünewald: Die Römer in Worms, S. 25 Кілька знахідок II століття до н. е. також виявлено в районі центральної частини міста Вормс.Grünewald: Worms von der vorgeschichtlichen Epoche bis in die Karolingerzeit, S. 60. Однак тут не існувало кельтського попереднього поселення.Grünewald: Worms in der Spätantike, S. 59.
Близько 80 року до н. е. кельтська цивілізація за короткий час занепала. Протягом наступного півстоліття в районі Вормса майже немає археологічних знахідок — ні поселень, ні поховань. Отже, заселення могло бути дуже рідкісним, якщо взагалі існувало. Раніше припущена безперервність заселення території міста Вормс не підтверджується — для цього немає жодних археологічних доказів.Grünewald: Worms von der vorgeschichtlichen Epoche bis in die Karolingerzeit, S. 61; Grünewald / Hahn: Zwischen Varusschlacht und Völkerwanderung, S. 17. Тому й твердження про Вормс як одне з найстаріших міст Німеччини з безперервним заселенням від часів кельтів також не може бути підтверджене. Борбетомагус мав римське заснування або розвинувся з вікуса, що виник навколо римського військового пункту.Grünewald / Hahn: Zwischen Varusschlacht und Völkerwanderung, S. 17.
Римський період
Заснування
Починаючи з 15 року до н. е., римський вплив сягнув Рейну. Через одне покоління у Вормсі могла з’явитися римська військова присутність. Стратегічне положення Борбетомагуса робить таке укріплення цілком логічним. Однак існує дуже мало датованих археологічних знахідок з часів Августа (31 р. до н. е. – 14 р. н. е.) та Тіберія (14–37 рр. н. е.), зокрема кераміки типу терра сигіллата і монет. Будівельних залишків каструму I століття н. е. у Вормсі ніколи не знаходили. Ймовірно, однак, існував невеликий військовий пункт для охорони дороги та переправи через Рейн. Чи це був міст, брід чи поромна переправа — також невідомо.Grünewald / Hahn: Zwischen Varusschlacht und Völkerwanderung, S. 16. На відміну від цього, у двох сусідніх містах — Майнці та Шпаєрі — археологічно досліджено кілька каструмів I століття н. е. Лише у Вормс-Горхгаймі були зафіксовані V-подібні рови каструму, але їх детально не досліджували; можливо, це був навчальний або тимчасовий табір.Grünewald: Die Römer in Worms, S. 15, 21. Знахідки терра сигіллата середнього та пізнього августівського періоду зосереджені в районі старого міста.Grünewald: Worms. Borbetomagus, Hauptort der Civitas Vangionum, S. 673.
Завдяки написам на римських надгробках встановлено, що приблизно з 40 року н. е. у Вормсі перебували римські допоміжні війська.Grünewald / Hahn: Zwischen Varusschlacht und Völkerwanderung, S. 16. Це були солдати, відряджені з підрозділів, розташованих у Майнці. Відомі кавалерійські підрозділи (али): , , та галлів, а також піхотні підрозділи: , , і Когорта ретів і вінделіків.Grünewald: Die Römer in Worms, S. 15.
Кельтське поселення, яке спочатку знаходилося далі на північ, перемістилося ближче до військового пункту.Grünewald: Die Römer in Worms, S. 25f. Населення Борбетомагуса швидко зростало.Grünewald: Worms von der vorgeschichtlichen Epoche bis in die Karolingerzeit, S. 67.
Римське поселення (сільського типу)
Наприкінці I століття н. е. Римська імперія перенесла кордон від Рейну до щойно створеного Неккар-Оденвальдського лімесу. Через це військова присутність у Борбетомагусі більше не була потрібна, і військо залишило місто.Grünewald: Die Römer in Worms, S. 15. Зовнішній кордон імперії тепер був достатньо віддалений, щоб навіть під час нападів германців на римські території місто не опинялося під безпосередньою загрозою.
Також наприкінці I століття н. е. зміцнилася цивільна адміністрація, коли було створено римську провінцію Верхня Германія (Germania superior). З Борбетомагуса та його околиць була утворена цивітас вангіонів — самоврядна територіальна одиниця. Назва походить від племені вангіонів, яке вперше згадував римський полководець Гай Юлій Цезар у своїх записах про війни в Галлії.Gaius Iulius Caesar: De bello Gallico 1, 51. До району Вормса вони були переселені спеціально близько початку нашої ери. До того часу сюди, у майже незаселену територію, вже переселялися кельти з Галлії.Grünewald: Worms von der vorgeschichtlichen Epoche bis in die Karolingerzeit, S. 62, 67.
Про вангіонів відомо небагато — навіть неясно, чи належали вони до кельтського чи германського культурного кола. Вважається, що вони жили в районі Вормса, однак археологічних доказів їхньої присутності майже немає.Grünewald: Die Römer in Worms, S. 13; Häussler: Worms. Eine kleine Stadtgeschichte, S. 16. Також лише небагато мешканців Борбетомагуса мали неконсервативні (не римські) імена. Аналіз особових імен, відомих з написів (без урахування військових, які були тут тимчасово), показав лише 14–20% не римських імен.Grünewald: Die Römer in Worms, S. 43. Для Шпаєра цей показник перевищував половину. Це свідчить про високий рівень романізації місцевої еліти, адже лише заможні люди могли дозволити собі кам’яні пам’ятники, що збереглися до наших днів.
З часом назви цивітас вангіонів і Борбетомагус дедалі частіше використовувалися як синоніми для позначення міста.
Економічна діяльність міста відома лише фрагментарно. Достеменно засвідчені: виробництво скла, робота каменярів, торгівля, найдавніше свідчення річкового перевізника (надгробний камінь)Grünewald: Worms von der vorgeschichtlichen Epoche bis in die Karolingerzeit, S. 74f. і гончарствоGrünewald: Die Römer in Worms, S. 55, 57.. Є лише небагато доказів виноробства, хоча саме римляни запровадили його в регіоні .Grünewald: Worms von der vorgeschichtlichen Epoche bis in die Karolingerzeit, S. 75. Відомі також так звані «вормські глечики з обличчям», на горловині яких зображено жіночу голову.Grünewald: Worms von der vorgeschichtlichen Epoche bis in die Karolingerzeit, S. 74.
Повернення кордону Уперше у 233 році алемани прорвали лімес і здійснили грабіжницькі набіги в Норіку, Реції та правобережній частині провінції Верхня Германія. Немає відомостей про те, що Борбетомагус безпосередньо постраждав від цього нападу.Bernhard: Die Situation, S. 69. Імовірніше це стосується вторгнення близько 260 року, коли алемани просунулися аж до Галлії. Однак і для цього випадку відсутні археологічні свідчення в районі Борбетомагуса та його околиць.Bernhard: Die Situation, S. 71.
Ці події призвели до того, що римляни фактично відступили з кордоном до лінії Рейну (так зване «падіння лімесу»). Борбетомагус знову став прикордонним містом.Grünewald: Die Römer in Worms, S. 82. Тут знову було розміщено військо — згідно з Notitia Dignitatum, підрозділ milites secundae Flaviae. Це мало парадоксальний ефект: економіка міста почала розквітати, що підтверджується багатими поховальними знахідками того часу.Grünewald: Die Römer in Worms, S. 80. Додатковим позитивним чинником могли бути переселенці з небезпечних правобережних територій, які оселялися в Борбетомагусі. Саме в цей період римське місто досягло найбільшого розміру.Grünewald: Worms von der vorgeschichtlichen Epoche bis in die Karolingerzeit, S. 77.