Оптична астрономія охоплює широкий спектр астрономічних спостережень за допомогою телескопів, чутливих до фотонів видимого світла — оптичних телескопів. Оптична астрономія відрізняється від інших галузей спостережної астрономії, що використовують невидимі людському оку типи електромагнітного випромінювання (радіоастрономія, інфрачервона астрономія, ультрафіолетова астрономія, рентгенівська астрономія та гамма-астрономія) або інші типи частинок чи хвиль (дослідження космічних променів, нейтринна астрономія, гравітаційно-хвильова астрономія). Довжина хвилі видимого світла змінюється від 380 до 750 нанометрів.
Оптична астрономія існує відтоді, як люди почали спостерігати нічне небо, хоча її спостережні можливості покращилися з часів винайдення телескопа Гансом Ліпперсгеєм і його застосування до систематичних астрономічних спостережень Галілео Галілеєм.
Історія
До появи телескопів астрономія обмежувалася спостереженнями неозброєним оком. Люди спостерігали зорі та інші об'єкти у нічному небі протягом тисячоліть.
Винайдення першого оптичного телескопа зазвичай приписують німецько-голландському майстру окулярів Гансу Ліпперсгею. Він став першою людиною в історії, яка подала заявку на патент на телескоп, проте достеменно невідомо, чи був він першим, хто його сконструював. Спираючись лише на неточні описи приладу Ліпперсгея, Галілео Галілей наступного року створив власну модель із приблизно трикратним збільшенням. Згодом Галілей розробив вдосконалені версії зі збільшенням до 30 разів. Галілей застосував свої телескопи для вивчення неба і певний час залишався одним із небагатьох, хто міг виготовляти достатньо якісні для цієї мети телескопи. 25 серпня 1609 року він продемонстрував один зі своїх перших приладів зі збільшенням у 8 або 9 разів венеційським законодавцям. Виготовлення телескопів стало для нього також прибутковою справою: Галілей продавав їх купцям, які використовували прилади в морі або як товар для торгівлі. Результати своїх перших телескопічних астрономічних спостережень він опублікував у березні 1610 року в короткому трактаті під назвою «Зоряний вісник»Sharratt (1994, pp. 1–2).
Людське око, підсилене оптикою, залишалося єдиним приймачем зображення до появи астрофотографії у XIX столітті.
Сучасність Нині оптичною астрономією світлі займаються багато астрономів-аматорів, оскільки телескопи тепер стали набагато доступнішими для широкого загалу, ніж у часи Галілея. Державні агентства, як-от НАСА, беруть активну участь у сучасних дослідженнях і спостереженнях за видимими об'єктами та небесними тілами. Нині найякісніші знімки та дані отримують за допомогою космічних телескопів, розташованих за межами земної атмосфери. Це дозволяє проводити набагато чіткіші спостереження, оскільки атмосфера не викривлює зображення і не погіршує якість зображень. Завдяки цьому об'єкти можна вивчати значно детальніше, а також спостерігати дуже далекі або слабко освітлені тіла. Крім того, це дає можливість проводити дослідження у будь-який час, а не лише вночі.
Примітки