Віктор Мануель Вусетіч

Віктор Мануель Вусетіч (, 25 червня 1955, Тампіко) — мексиканський футбольний тренер..

З тренерською кар'єрою, що тривала понад три десятиліття, Вусетіч став однією з найуспішніших постатей мексиканського футболу. Протягом багатьох років він очолював чотирнадцять різних мексиканських клубів, п'ять разів вигравши чемпіонат Мексики з чотирма різними клубами, а також з трьома іншими клубами вигравав Кубок Мексики. Крім того Вусетіч тричі поспіль вигравав Лігу чемпіонів КОНКАКАФ з «Монтерреєм». Загалом він провів 932 матчі у вищому дивізіоні, посідаючи третє місце в історії ліги за найбільшою кількістю проведених ігор як тренер.

Через численні досягнення у кількох клубах мексиканська преса, гравці та вболівальники прозвали Король Мідас (), бо «все, до чого він торкається, перетворюється на золото».

Кар'єра гравця Вусетіч народився в місті Тампіко, штат Тамауліпас, куди його батько, футболіст Хосе Антоніо Вусетіч, переїхав разом із сім'єю наприкінці своєї кар'єри, виступаючи за місцевий клуб «Тампіко Мадеро».

У п'ятнадцятирічному віці він переїхав до Мехіко, де вступив до молодіжної академії клубу «УНАМ Пумас». Спочатку грав на позиції нападника, але з часом змінив амплуа на півзахисника, а згодом і на опорного хавбека. Продовжив кар'єру в клубі «Америка», де провів чотири сезони в резервній команді разом із майбутніми зірками мексиканського футболу, такими як Крістобаль Ортега, Альфредо та Луїс Фернандо Тена, Педро Сото, Вінісіо Браво та Хав'єр Агірре. Однак закріпитися в основному складі йому не вдалося, тому його відправили до другого дивізіону в клуб «Куаутла».

Свою професійну кар'єру він розпочав у клубі «Атланте». Дебют Вусетіча у вищому дивізіоні відбувся під керівництвом тренера Ернесто Сіснероса 6 вересня 1978 року в матчі проти клубу «Уніон де Куртідорес», який завершився нічиєю 2:2. Він швидко став гравцем основного складу, де провів два роки. У середині 1981 року його перевели до «Оастепека» із другого дивізіону, з яким у сезоні 1981/82 він здобув підвищення до вищого дивізіону під керівництвом Едельміро Арнауди. Саме в цьому клубі він забив свій єдиний гол у вищому дивізіоні — 23 лютого 1983 року в матчі проти «Пуебли», що завершився з рахунком 1:1.

Загалом він провів 108 матчів у чемпіонаті без значних успіхів. Завершив кар'єру гравця у 28 років, частково вимушено після операції з приводу апендициту.

Кар'єра тренера

Ранній управлінський успіх (1988—1996) Він розпочав свою тренерську кар'єру у другому дивізіоні з командою «Потрос Неса», фарм-клубом «Атланте», і в сезоні 1988/89 зумів вивести «потрос» до найвищого дивізіону. Після підвищення керівництво «Атланте» продало франшизу клубу, не продовживши контракт із Вусетічем, і він повернувся до другого дивізіону, очоливши клуб «Леон», який нещодавно вилетів. У сезоні 1989/90 він повторив успіх і знову вивів команду до Прімери.

Свій перший матч у вищому дивізіоні як тренер він провів 29 вересня 1990 року проти «Монтеррея», яка завершилася перемогою монтеррейців 2:1. У своєму першому сезоні він показав хороші результати (16 перемог, 10 нічиїх і 12 поразок), але команда не змогла потрапити до плей-оф, а вже в наступному турнірі 1991/92, у віці 37 років, здобув свій перший чемпіонський титул: «Леон» у додатковий час переміг «Пуеблу», яким керував Мануель Лапуенте, із загальним рахунком 2:0. Ключовою фігурою команди став новачок бразилець Тіта, який став найкращим бомбардиром із 18 голами і нині вважається однією з легенд клубу. Наступного сезону Вусетіч вивів команду до півфіналу плей-оф, де вона поступилася майбутньому чемпіону «Атланте», після чого він вирішив залишити клуб після чотирьох років роботи.

Клуб «Текос» призначив Вусетіча головним тренером на сезон 1993/94. Саме з цією командою він здобув єдиний чемпіонський титул в історії клубу. У фіналі проти «Сантос Лагуни» перший матч виграла команда з Лагуни з рахунком 1:0, але у матчі-відповіді «Текос» здійснив камбек і переміг 2:0, здобувши трофей. Сезон 1994/95 не був таким успішним і команда дійшла лише до стадії чвертьфіналу, де поступилася «Некаксі» із загальним рахунком 1:4. Попри не надто вдалий сезон, Вусетіч отримав можливість очолити «УАНЛ Тигрес», який перебував під загрозою вильоту до другого дивізіону. Незважаючи на вихід до плей-оф, Вусетіч не зміг врятувати команду від вильоту, але все ж приніс клубу трофей, Кубок Мексики 1995/96. Це був четвертий титул клубу за 22 роки виступів у вищому дивізіоні.

Виклики та подальші досягнення (1997—2008) 1997 року Віктор Мануель повернувся до «Текоса», але команда набрала лише 16 очок, показавши один із найгірших результатів. Керівництво виявило терпіння, і він залишився на посаді у Верано 1998, де вивів команду до чвертьфіналу. У турнірі Інв'єрно 1998 Вусетіч був звільнений після двох поразок і нічиєї на старті турніру. Наступного року Вусетіч повернувся у «Леон», сподіваючись повторити успіхи минулих років. Однак команда провела слабкий сезон, набравши лише 16 очок, і керівництво звільнило його після завершення турніру Верано 1999.

У турнірі Інв'єрно 1999 Вусетіч повернувся до «УАНЛ Тигрес», замінивши в 6-му турі Мігеля Мехію Барона. Він завершив сезон із 22 очками (з яких 5 набрав попередній тренер), однак команда не змогла потрапити до плей-оф. Вусетіч залишився на посаді й у турнірі Верано 2000, де майже вивів команду до плей-оф, але шанс було втрачено в останньому матчі регулярного чемпіонату проти «Торос Неси». «Тигри» вели 3:0 на «Волкані», однак суперник зумів зрівняти рахунок 3:3 у своєму останньому матчі у вищому дивізіоні.

У турнірі Інв'єрно 2001 Вусетіча запросили очолити «Ла-П'єдад», але команда посіла передостаннє місце з 19 очками та опинилася під загрозою вильоту. Натомість турнір Верано 2002 став надзвичайно успішним і команда завершила регулярний сезон на першому місці з 37 очками. Найяскравішим результатом стала виїзна перемога 5:1 над «Крус Асулем». Однак у чвертьфіналі команда вибула, програвши «Америці» іпо 1:3 у кожному матчі. Вусетіч залишив посаду після продажу франшизи, яка була перетворена на клуб «Керетаро».

У турнірі Апертури 2002 Вусетіч очолив «Пуеблу» в 9-му турі, замінивши Густаво Варгаса. Команда не вийшла до плей-оф, але контракт із тренером було продовжено. Втім, у Клаусурі 2003 результати погіршилися, і після 8-го туру його звільнили. Того ж року Віктор Мануель очолив «Пачуку» і команда під його керівництвом стала чемпіоном Апертури 2003 року, перемігши у фіналі «УАНЛ Тигрес» із загальним рахунком 3:2. У Клаусурі 2004 він вивів команду до плей-оф, але вона програла «Крус Асулю» 1:4, після чого він залишив клуб.

У Клаусурі 2005 клуб «Веракрус» призначив Вусетіча в 8-му турі замість Вілсона Граніолатті. Команда завершила сезон із 14 очками (4 з яких набрав попередник), після чого тренера звільнили. Втім, у Клаусурі 2006 року він знову очолив «Веракрус» також із 8-го туру, замінивши Еміліо Гальєгоса, але знову був звільнений через слабкі результати. Згодом залишався в клубі як функціонер і повернувся на тренерську посаду в Апертурі 2006, однак пропрацював лише до 6-го туру (2 перемоги, 1 нічия, 3 поразки).

У Клаусурі 2007 клуб «Хагуарес Чьяпас» призначив Вусетіча головним тренером у 6-му турі замість Едуардо де ла Торре. Після 4 перемог, 3 нічиїх і 5 поразок він був звільнений уже в 7-му турі Апертури 2007. Після цього Вусетіч залишався у футбольній сфері як коментатор телеканалу Televisa.

Успіхи із Монтерреєм (2009—2013) Оскільки не вдалося досягти угоди з Рікардо Лавольпе, клуб «Монтеррей» надав Вусетічу можливість очолити команду в турнірі Клаусури 2009. Попри те, що він приєднався до команди лише за тиждень до початку турніру, початок чемпіонату був дуже вдалим і у перших шести матчах вони виглядали одними з фаворитів, однак наприкінці сезону результати дещо погіршилися, через що команда посіла 4-те місце й вийшла до чвертьфіналу, де несподівано вилетіла від «Пуебли». У цьому ж турнірі «Монтеррей» здобув право на участь у Південноамериканському кубку, однак не зміг там виступити через конфлікт між КОНКАКАФ і КОНМЕБОЛ.

У наступному турнірі, на тлі емоцій після раптової смерті Антоніо де Нігріса (брата Альдо де Нігріса) за тиждень до плей-оф, команда здобула чемпіонство, перемігши «Крус Асуль» у фіналі (4:3 і 2:1). Через кілька тижнів після чемпіонства команда виграла турнір Інтерліги й кваліфікувалася до Кубка Лібертадорес.

У турнірі Бівентенаріо 2010 «Монтеррей» став найкращою командою регулярного сезону (10 перемог, 6 нічиїх і лише 1 поразка), але в плей-оф несподівано вилетів у чвертьфіналі від «Пачуки». У Кубку Лібертадорес команда, попри хорошу гру, не вийшла з групи. Після чемпіонату світу 2010 року Вусетіч розглядався як один із кандидатів на посаду тренера збірної Мексики, але відмовився через особисті причини.

У турнірі Апертури 2010 до команди повернувся Умберто Суасо, а також приєднався Рікардо Осоріо (обидва після виступів у Європі) і команда провела 13 матчів без поразок, але наприкінці сезону зазнала трьох поразок і завершила регулярний чемпіонат на 2-му місці. У плей-оф «Монтеррей» взяв реванш у «Пачуки» (4:4 за сумою, але пройшов далі завдяки кращій позиції в таблиці), у півфіналі переміг «УНАМ Пумас» (2:0), а у фіналі здолав «Сантос Лагуну». Після поразки 2:3 у першому матчі команда виграла 3:0 у матчі-відповіді й здобула титул. Також «Монтеррей» взяв участь у Лізі чемпіонів КОНКАКАФ 2010/11, де пройшов груповий етап без поразок (5 перемог і 1 нічия). У плей-оф команда перемогла «Толуку» і «Крус Асуль» та вийшла до фіналу проти «Реал Солт-Лейка». Перший матч завершився 2:2, а у матчі-відповіді «Монтеррей» здобув перемогу завдяки голу Умберто Суасо й став чемпіоном. Це був перший міжнародний титул Вусетіча та його 11-та перемога у фіналах. Команда також отримала право виступити на Клубному чемпіонаті світу 2011 року. На цьому турнірі «Монтеррей» не пройшов далі після поразки в серії пенальті від японського «Касіва Рейсол,» але згодом переміг туніський «Есперанс» 3:2 і посів 5-те місце.

Наступний 2012 рік також став дуже успішним для Вусетіча і у Класуруі 2012 дійшла до фіналу, де поступилася «Сантос Сагуні». Водночас «Монтеррей» вдруге поспіль виграв виграв Лігу чемпіонів КОНКАКАФ і знову кваліфікувався на Клубний чемпіонат світу 2012 року. Там команда перемогла новозеландський «Окленд Сіті» (3:1), після чого програла англійському «Челсі» 1:3 у півфіналі, але виграла матч за 3-тє місце проти єгипетського «Аль-Аглі» (2:0), здобувши найкращий результат мексиканських клубів на цьому турнірі.

2013 року у національному чемпіонаті успіхів було менше, але в Лізі чемпіонів КОНКАКАФ 2012/13 Monterrey виграв усі матчі групового етапу, після чого у плей-оф переміг гватемальське «Шелаху», а в півфіналі здолав Ел-Ей Гелексі з Девідом Бекхемом і Лендоном Донованом. У фіналі проти «Сантос Лагуни» після нічиєї 0:0 у першому матчі команда програвала 0:2 у матчі-відповіді, але здійснила вражаючий камбек і перемогла 4:2, здобувши третій поспіль міжнародний титул і останній великий успіх Вусетіча з «Монтерреєм». Після невдалого початку Апертури 2013 (3 поразки, 3 нічиї, 1 перемога), а також змін у складі, Вусетіч залишив посаду головного тренера.

Збірна Мексики та «Керетаро» (2013—2020) 12 вересня 2013 року Вусетіча було призначено головним тренером збірної Мексики замість тимчасового наставника Луїса Фернандо Тени, щоб провести два останні матчі фінального раунду відбору до чемпіонату світу 2014 року на тлі однієї з найглибших криз збірної за останні роки. Він дебютував 11 жовтня у матчі проти Панами, який Мексика виграла 2:1 завдяки ефектному голу Рауля Хіменеса. 15 жовтня він провів другий матч, проти Коста-Рики, де команда програла 1:2. Хоча йому вдалося зберегти шанси на вихід на чемпіонат світу, ситуація залишалася складною як у медіа, так і на полі, а тренера активно критикували через невиразну гру та обмежений час роботи. Уже 17 жовтня він оголосив про відставку після лише двох ігор, а його замінив Мігель Еррера, який зрештою вивів збірну Мексики на чемпіонат світу в Бразилії.