Референдум щодо суверенітету Фолклендських островів проходив з 10 по 11 березня 2013 року. Жителі Фолклендських островів висловили своє ставлення щодо ідеї збереження їхнього статусу заморської території Великої Британії через заклики Аргентини до переговорів щодо правового статусу островів.
Явка на референдумі становила 92%, при цьому 1513 людей (99,8%) проголосували за те, щоб залишитися британською територією, і лише троє проголосували проти. У випадку відхилення ідеї збереження нинішнього статусу було б проведено другий референдум щодо можливих альтернатив. Бред Сміт, керівник міжнародної групи спостерігачів, оголосив, що референдум був вільним і справедливим, а також проведеним відповідно до міжнародних стандартів і міжнародного права.
Передумови
Передісторія Переговори між Аргентиною та Великою Британією щодо правового статусу островів періодично проходили у 1960-х та 1970-х роках, але жодного консенсусу так і не було досягнуто. У 1982 році Аргентина, де на той час при владі перебувала військова хунта, вторглася на острови та окупувала їх, проте незадовго після цього острови повернулися під контроль Великої Британії. Після війни Аргентина продовжувала закликати до відновлення переговорів, але Велика Британія відхиляла такі прохання, стверджуючи, що жителі Фолклендських островів мають право на самовизначення.
На четверті роковини війни Асоціація Фолклендських островів та Інститут Марплана провели опитування щодо статусу острова серед усіх його жителів. Результати показали, що 96,45% мешканців підтримали збереження статусу британської території.Falkland Islands, 2 April 1986: Status Direct Democracy Вісім років потому, в іншому опитуванні, 87% Фолклендців висловилися проти будь-яку переговорів щодо суверенітету за будь-яких обставин, вважаючи за краще залишатися британцями.
Зростання напруги Напруга щодо островів знову почала зростати напередодні 30-х роковин Фолклендської війни, та внаслідок рішення уряду Фолклендів розпочати розвідку нафти у своїх територіальних водах. У відповідь аргентинський уряд заборонив усім суднам під прапором Фолклендських островів та тим, що пов'язані з їхньою нафтовою промисловістю, швартуватися в аргентинських портах. Водночас Аргентина також розпочала дипломатичну кампанію, закликаючи кілька міжнародних груп підтримати відновлення переговорів. Їй вдалося отримати підтримку від Союзу південноамериканських націй та Групи Ріо.
2011 року міністр оборони Аргентини Артуро Пурічеллі заявив, що жителів Фолклендських островів «утримують як заручників», а пізніше також додав, що британські військові «є єдиним елементом, який дозволяє утримувати узурпацію цієї частини нашої національної території». Це спонукало губернатора Фолклендських островів Найджела Гейвуда запропонувати провести референдум, щоб з'ясувати, чи хочуть жителі острова залишатися британцями — «щоб ми могли вирішити це питання раз і назавжди».
12 червня 2012 року Гевін Шорт, член Законодавчих зборів Фолклендських островів, оголосив про намір уряду провести референдум у першій половині 2013 року:Він зробив цю заяву під час візиту на острови міністра закордонних справ Великої Британії Джеремі Брауна на 30-і роковини Фолклендської війни. Браун підтримав проведення референдуму, назвавши його «дійсно важливим моментом», заявивши, що «він [референдум] дасть народу Фолклендських островів можливість чітко заявити... що жителі острова, і тільки вони, є господарями своєї долі». Прем'єр-міністр Великої Британії Девід Кемерон заявив, що його уряд підтримає проведення референдуму та «поважатиме й захищатиме» його результат.
Аргентинський уряд заявив, що результати референдуму не вплинуть на претензії країни на острови. Даніель Фільмус, голова Комітету із закордонних справ аргентинського Сенату, заявив, що він «зовсім не змінить позицію Аргентини», тоді як Гільєрмо Кармона, голова Комітету із закордонних справ Палати депутатів Аргентини, сказав: «Він взагалі не має значення, оскільки Аргентина відкидає можливість самовизначення для штучно заселених мешканців, таких як британці на Мальвінських островах».
2012 року, на саміті G20 у Мексиці, Кемерон звернувся до президентки Аргентини Крістіни Фернандес де Кіршнер із закликом поважати референдум, на що вона відповіла, що це питання має бути вирішене відповідно до резолюції Генеральної Асамблеї ООН №40 від 21 листопада 1985 року. Президентка Кіршнер раніше відмовилася від запрошення уряду Фолклендських островів особисто поговорити із делегацією Фолклендців.
28 листопада 2012 року повідомлялося, що Аргентина розпочала кампанію задля «підриву легітимності» референдуму. Вона полягала в тому, щоб британські політики не брали участь у референдумі спостерігачами, та у відправці двох дипломатів у турне Карибським басейном та Африкою, щоб обґрунтувати претензії Аргентини на острови та переконати місцеві уряди в «незручності» відправлення спостерігачів. Під час візиту до Лондона 6 лютого 2013 року міністр закордонних справ Аргентини Ектор Тімерман заявляв, що Фолклендці «не існують» як такі, а є громадянами Великої Британії на спірних островах.
Важливі деталі Юридично Фолклендські Острови – це заморська територія Великої Британії. Острови мають власне самоврядування, а Лондон контролює оборону та зовнішню політику. Згідно з розділом 1 Конституції Фолклендських Островів, народ цих островів має право на самовизначення. Рішення про проведення референдуму було прийняте після закликів Аргентини до переговорів щодо суверенітету Фолклендських островів і задля консультацій з народом щодо його поглядів на юридичний статус Фолклендів.
Остаточне формулювання питання було запропоноване Законодавчими зборами у жовтні 2012 року та прийняте Виконавчою радою 21 листопада 2012 року. Питання, на яке відповідали учасники референдуму, було таким: Умовами для права голосу на референдумі були: постійне проживання на островах; вік принаймні 18 років та статус громадянина Фолклендських Островів. Згідно з переписом населення 2012 року, 11% мешканців не народилися ані на Фолклендських Островах, ані у Великій Британії; серед них було 18 людей, народжених в Аргентині. Виборчі дільниці були відкриті з 10:00 до 18:00 за місцевим часом (UTC−3) у неділю, 10 березня, та понеділок, 11 березня 2013 року.
Наглядачі Після того, як рішення про проведення референдуму було прийняте, міністр закордонних справ та справ Співдружності Великої Британії Джеремі Браун заявив, що уряд Фолклендських островів запросить незалежних міжнародних спостерігачів для перевірки результатів референдуму. Міжнародну місію зі спостереження за референдумом очолював Бред Сміт зі США, до її складу входили також представники Канади, Мексики, Уругваю, Парагваю, Чилі та Нової Зеландії. Після оголошення результатів референдуму Сміт оголосив:
Результати Результати були оголошені Кітом Паджеттом, головою виконавчої влади Фолклендських Островів, о 22:40 11 березня у ратуші Порт-Стенлі. Результат референдуму був очікуваний, враховуючи те, що навіть аргентинське населення островів заявило, що проголосує «за». З 1518 поданих бюлетенів лише три були проти збереження нинішнього статусу островів. Явка перевищила 90%, при тому, що з 2841 жителів острова право голосу мали лише 1650. Газета «The Guardian» повідомляла, що принаймні одна людина, що проголосувала «проти», бажала повної незалежності островів.
Один із бюлетенів був порожній, ще один голос був визнаний недійсним. Це сталося через те, що один із учасників референдуму поставив позначку «Так», викресливши «Проти». Незважаючи на свій намір проголосувати «за», посадовці визнали його недійсним, оскільки правила, написані безпосередньо над бюлетенем, чітко забороняли робити позначки в обох клітинках. Під час підрахунку приблизно від двадцяти до тридцяти «сумнівних» бюлетенів з позначками, відмінними від позначок чи хрестиків у клітинці, були перевірені та визнані дійсними.
Невдовзі після оголошення результатів голосування кілька мешканців зібралися у центрі Порт-Стенлі, щоб відсвяткувати результат. Міжнародна реакція
Після оголошення результатів, прем'єр-міністр Великої Британії Девід Кемерон заявив: «Жителі Фолклендських Островів чітко висловилися про своє майбутнє, і тепер, я сподіваюся, інші країни по всьому світу поважатимуть і шануватимуть цей дуже і дуже чіткий результат».
Президентка Аргентини Крістіна Фернандес де Кіршнер відхилила результат і назвала референдум «пародією», заявивши: «Це так, ніби консорціум сквотерів проголосував за те, чи продовжувати незаконне заселення будівлі».
18 квітня 2013 року конгресмен США Маріо Діас-Баларт вніс до Палати представників США резолюцію, в якій закликав уряд Сполучених Штатів офіційно визнати результати референдуму. Резолюцію підтримали 25 членів Палати (18 республіканців та 7 демократів), і її було передано до Комітету Палати представників із закордонних справ без голосування.
Позиція Аргентини Щодо питання Фолклендських островів, уряд Аргентини висловив свою позицію, ґрунтуючись на таких підставах:
3 січня 1833 року британські війська вигнали аргентинську владу та мешканців, що оселилися на Фолклендських островах, і розпочали їх незаконну окупацію, створивши особливу колоніальну ситуацію, не порівнянну з іншими. Події 1833 року були негайно опротестовані та ніколи не приймалися Аргентинською Республікою, яка послідовно вимагала і продовжуватиме вимагати повернення островів. Плин часу та тривала британська окупація жодним чином не применшили права цієї країни. Продовження цієї ситуації не може розглядатися як створення будь-яких прав на ці території на користь окупаційної держави.
Резолюція 2065 (XX) точно встановлює, по-перше, що існує суперечка про суверенітет щодо Фолклендських островів; по-друге, що в цій суперечці є лише дві сторони: уряди Аргентинської Республіки та Сполученого Королівства; по-третє, що її вирішення має випливати з переговорів між двома урядами, що є єдиним способом покласти край колоніальній ситуації; і по-четверте, що в пошуках рішення обидві сторони повинні враховувати інтереси (а не бажання) жителів Фолклендських островів, виключаючи таким чином застосування принципу самовизначення. Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй двічі у 1985 році прямо відхилила пропозиції Великої Британії щодо включення принципу самовизначення до проекту резолюції з питання Фолклендських островів.
У пункті шостому резолюції 1514 (XV) зазначено, що будь-яка спроба підірвати, повністю або частково, національну єдність та територіальну цілісність країни — у цьому випадку Аргентинської Республіки — є несумісною з цілями та принципами Статуту Організації Об'єднаних Націй. У питанні Мальвінських островів порушення, шляхом імперіалістичних дій дев'ятнадцятого століття, суверенітету та територіальної цілісності незалежної республіки Аргентина, визнаної самою Великою Британією, надає перевагу принципу територіальної цілісності над принципом самовизначення.
Важливо зазначити, що Сполучене Королівство, після вигнання аргентинської влади, витіснило жителів материкової частини Аргентини з островів, створивши на їхньому місці населення британського походження.