Мірмекійський скарб (2002)

Мірмекійський скарб 2002 року — монетний скарб, знайдений у 2002 році археологічною експедицією Державного Ермітажу під керівництвом Олександра Бутягіна на античному городищі Мірмекій у межах міста Керч (Керченський півострів, Крим). Він містив 722 чи 723 (кількість різниться у джерелах) мідні монети, викарбувані в Пантікапеї, що мають на аверсі зображення голови сатира, на реверсі — зображення лука, стріли і напис «ПАN». Клад містив як перекарбовані примірники (менша частина), так і примірники, карбовані на нових монетних кружках (велика частина).

Скарб був виявлений у зольнику біля скелі мирмекійського акрополя, де був прихований близько до середини III століття до н. е. Він належить до найбільших монетних комплексів епохи грошової кризи в Боспорському царстві, куди входили Пантікапей і Мірмекій. Ця криза вибухнула у першій половині III століття до н. е. і була пов'язана із занепадом хлібної торгівлі Боспора, переважно з Афінами. Зібрання монет, знайдені в Мірмекії, відображає піковий етап кризи, коли відбулася деградація монет, викарбуваних з мідного сплаву, відразу за кількома напрямами: серйозно впала вага монет, хоча їх номінал залишився тим самим; суттєво погіршилася якість карбування; було допущено псування монет, у межах якого здешевлення металу у його складі було помітно завищено частку свинцю.

Обставини виявлення

У 2002 році Мірмекійською археологічною експедицією російського Державного Ермітажу, що працювала під керівництвом Олександра Бутягіна на античному городищі Мірмекій (Карантинний мис у Керченській бухті, на березі Керченської протоки Азовського моря, нині у межах Керчі), був виявлений монетний скарб. Він був знайдений на незначній глибині в ущелині скелі на ділянці «C» археологічного розкопу, у південно-західній частині городища, біля західного підніжжя скелі мирмекійського акрополя. Ймовірно, спочатку він був заритий у невелику яму в пухкому ґрунті.

Той шар, у якому був скарб, було сформовано з однорідного коричневого чи сірого суглинку з вкрапленнями раковин мідій і заповнював балку поруч із скелею. Цей шар досліджувався експедицією у 2002—2004 роках, і в ньому також було виявлено домішки золи. Очевидно, це був елліністичний зольник, який функціонував у III—II століттях до н. е., потужністю не менше 4 м, який утворився поверх великої чотирикутної споруди, зруйнованої в першій чверті III століття до н. е.

Скарб 2002 року було виявлено у найвищих шарах зі східного боку зольника. Було висловлено припущення, що його було заховано в одній із тріщин скелі до того, як його перекрив зольник, оскільки скарб значно давніший за сусідні шари II століття до н. е. Однак можливий сценарій, за якого щілина була закрита вже у III столітті до н. е., але ці нашарування поступово змивалися з поверхні скелі, поки щілина остаточно не зникла під золистим ґрунтом у наступному столітті.

Опис скарбу За час перебування в землі монети зазнали сильної корозії і були спресовані в єдиний моноліт, що нагадує за формою горіх, при цьому кілька монет було знайдено окремо, на відстані 5-10 см від нього. Можливо, спочатку всі вони були поміщені в полотняний або шкіряний мішок. Точне число знайдених монет відрізняється в джерелах: у більш ранніх публікаціях вказується, що скарб складався з 721 монети, у пізніших, як правило, йдеться про 722 монети. Скарб було передано до Керченського державного історико-культурного заповідника, де було проведено реставрацію монет. Клад складався з бронзових (мідних) монет Пантікапея одного типу: на аверсі вміщено зображення голови безбородого сатира у вінку з плюща, повернене вліво, на реверсі — лук, під ним стріла, навернена наконечником вправо, і внизу напис «ПАN». З особливостей карбування монет, у межах усього монетного комплексу російська нумізматка Ніна Фролова виділила 4 групи:

Примірники типу «голова сатира вліво — лук і стріла вправо, ПАN», перечеканені з більш раннього за часом свого існування типу пантикапейських монет, у яких на лицьовій стороні знаходилася голова сатира в плющовому вінку, на звороті — голова лева, осьтер і напис «ПАN», а також були надкарбування: 12-променева зірка — на аверсі (у деяких джерелах, ймовірно, помилково, йдеться про 8-променеву зірку), горит — на реверсі. Дмиро Шелов вважав, що оскільки робилася перечеканка, обидва типи могли мати один і той же номінал (можливо, це був обол). У складі скарбу було 11 таких монет; Примірники типу «голова сатира вліво — лук і стріла вправо, ПАN», карбовані на нових кружках металу більшого розміру, 86 штук; Примірники того ж типу, карбовані на монетних гуртках меншого розміру, часто зі слідами литників, 624 штуки (у однієї з монет цієї групи на реверсі — вдавлене зображення голови сатира, ); Одна монета типу «голова сатира вліво — лук і стріла вліво, ПАN», що представляє собою перекарбований примірник.

Монети зі скарбу збереглися в різному стані. Найбільші (близько 20 штук мають діаметр до 2 см) сильно потерті. Це стосується, зокрема, перекарбованих екземплярів першої групи: надкарбування у вигляді 12-променевої зірки чітко видно на 6 монетах, погано видно зображення голови лева та осетра на зворотному боці. Більшість монет меншого розміру (діаметром аж до 1,3-1,2 см) зберегла обрубані ливники, в деяких випадках розтіклий метал загнутий, а карбування виконано поверх нього. Окремі примірники через недбале лиття мають майже прямокутну форму. Гострі краї і тонкі залишки литників свідчать, що більшість монет дрібного діаметру практично були в обігу. Зовнішній вигляд монет постраждав від корозії, але зовсім не читаються рельєфи лише на 1/8 монет скарбу. Одне із зображень спочатку було трактовано як надкарбування у вигляді триніжка.

Скарб і фінансова криза III століття до н. е Мирмекійський скарб 2002 року дослідники датують другою чвертю або навіть серединою III століття до н. е. і потрапляє, таким чином, у період грошової кризи, що охопила в першій половині століття всі античні держави Північного Причорномор'я і, зокрема, Боспорське царство, куди входили Пантікапей і Мірмекій. Існують оцінки, що скарб детально відбив найбільш важливий, переломний момент фінансової кризи на Боспорі.

Знахідка 2002 року є найбільшим скарбом епохи кризи III століття до н. е., виявленим у Мірмекії, за кількістю монет вона зіставна з такими великими монетними комплексами як-от скарби 1963 з радгоспу «Джемете» (725 монет), 1974 з радгоспу «Правобережний» (925 монет) та 1977 року з Анапи (1050 монет), які теж датуються часом грошової кризи.

Нарис фінансової кризи III століття до н. е.

У науковій літературі висловлювалося припущення, що на початку III століття до н. е. Боспорське царство могло зіткнутися зі швидким вичерпанням власних запасів дорогоцінних металів, а також відчувати труднощі з отриманням металевої сировини, що використовується в монетному виробництві з інших країн. Цьому сприяли війна зі скіфами за царя Перісада I, а потім міжусобна війна синів Перисада — Сатира II, Притана та Євмела.

Як основна причина фінансової кризи називається спад у торгівлі зерном, відігравала значну роль в економіці Боспора. Він був викликаний конкуренцією з боку Єгипту та загальним занепадом Афін — одного з головних торгових контрагентів Боспорського царства. У результаті Пантікапей втратив валютні надходження до скарбниці. У III столітті до н. е. припиняється карбування срібних боспорських монет, зумовлене, мабуть, нестачею цього металу в державі. За однією з версій, сировиною для карбування Боспора в V—IV століттях до н. е. було срібло з Лаврійських копалень, яке надходило до Північного Причорномор'я з Афін в обмін на зерно. Таким чином, саме припинення хлібної торгівлі з Афінами спровокувало фінансову кризу.

Імовірно, найбільш яскраво криза виявилася у другому десятилітті правління Перисада II, тобто починаючи з 275 до н. е. Ближче до середини III століття до н. е. на боспорському ринку стали переважати монети з мідного сплаву, перекарбовані з ранніх за часом випуску, або монети з серйозно погіршеними характеристиками, порівняно з ранніми. Тип «голова сатира — лук і стріла» деградував як як за показником редукції ваги монет, так і за зниженням якості карбування. Відбулася, крім того, псування монет через додавання до сплаву великої кількості свинцю. До кінця другої чверті III століття до н. е. на грошовому ринку Боспора залишився лише деградований тип мідної монети. Подолати кризу вдалося за правління Левкона II у другій половині III століття до н. е.

Скарб із Мірмекія в хронології кризи В умовній хронології монетної кризи, запропонованої дослідниками, Мірмекійський скарб характеризує його четвертий етап. Попередником у цьому ряду є Анапський скарб 1882, похований близько 270 року до н. е. У ньому домінують перекарбовані монети, проте всі монети типу «голова сатира — лук, стріла, ПАN», викарбувані на нових гуртках, є досить важкими (масою від 4,65 до 8,65 г). Найлегша монета такого типу у складі даного скарбу важить 3,39 г (це екземпляр, перекарбований з більш раннього типу).

Мірмекійський скарб містить лише одну монету зі стрілою вліво, тоді як в Анапському скарбі було 11 таких монет. Відсоток перекарбування в Мірмекійському скарбі вже незначний. Ці монети (перша група за класифікацією Н. А. Фролової) спочатку були випущені наприкінці IV століття або на початку III століття до н. е. Їх вага коливається у межах 3,78-7,37 р. За даними проведеного в 2018 році рентгенофлуоресцентного аналізу складу сплаву монет скарбу, перекарбовані примірники можуть містити явно не більше 5 % свинцю і від 1 до 8 %. Це звичайний доброякісний бронзовий сплав, який використовувався в античності для виготовлення монет дрібних номіналів — оболов. Саме перекарбування виконана вміло.

Серед нових монет великого розміру, викарбуваних у першій чверті III століття до н. е., лише одна одиниця у складі скарбу має діаметр 20 мм і вагу 7,34 г, причому в межах усього монетного комплексу тільки 5 нових монет потрапляють у діапазон маси від 5 до 7,5 г (хоча саме такою, вочевидь, мала б бути звичайна вага для номіналу типів «голова сатира — лук і стріла» та «голова сатира — голова лева, осетер»), а вміст свинцю в цих примірниках явно не може перевищувати 6–7 %.

Переважна більшість монет другої групи викарбувана на кружках діаметром 17–19 мм, причому, за винятком згаданих вище п'яти одиниць, вага більшості примірників цієї групи зменшилася майже вдвічі (маса від 2,73 до 4,84 г), що супроводжувалося різким зростанням частки свинцю — до 8 % в окремих зразках, а в одній монеті навіть до 26 %, свідчачи про перехід до карбування з низькосортного сплаву з аномально великою кількістю домішок.

Основну частину мірмекійської знахідки 2002 року становлять монети третьої групи за класифікацією Ніни Фролової, виготовлені у 275—250 роках до н. е. з невеликих кружків розміром 12–16 мм та масою в діапазоні 0,66–2,9 г, причому в межах цієї групи відбулася деградація пантікапейських монет одразу за трьома напрямами: по-перше, за вагою, оскільки ці монети належать до того ж типу й номіналу, що й ранні, проте є суттєво легшими (деякі важать навіть менше ніж 1 г, що може свідчити про їхнє пізніше карбування), а по-друге, за якістю виконання, для якої характерні використання неохайних за формою заготовок, недбалість штемпелів, поспішність карбування, а також наявність слідів обрубування ливників та скошений гурт.

По-третє, якість сплаву продовжує погіршуватися. У монетах третьої групи вміст свинцю сягає 10 %, а в деяких випадках — навіть понад 20 %. Частина екземплярів, щоправда, як і раніше, містить невелику кількість цього металу. Дослідники припускають, що це переплавлені монети початку століття, в яких рівень свинцю ще не був штучно завищений. Свинець є поширеною домішкою в монетній справі, невелика його частка (на рівні декількох відсотків) полегшує процес лиття та карбування. При високому вмісті якість монет погіршується, оскільки свинець не розчиняється в міді, страждає фактура металевого кружка і зростає ступінь схильності до корозії. Підвищення відсотка свинцю в монетах, як правило, здійснюється з метою здешевити сплав.