Битва при Дурресі була одним із ключових зіткнень під час вторгнення італійських військ до Албанії у квітні 1939 року. Сутичка відбулася 7 квітня, у перший день вторгнення, між італійськими силами та албанськими оборонцями й завершилася перемогою Італії.

Сили сторін

Італія Збройні сили Італії залучили до вторгнення в Албанію близько 22 000 військовослужбовців під командуванням генерала Альфредо ГуццоніBernard J. Fischer, Albania at War, 1939–1945, Purdue University Press, 1999, с. 22. Основні сили, яким доручили захоплення Тирани, також очолював Гуццоні; угруповання планували висадити в Дурресі. До його складу входили два батальйони 3-го полку «Ґранатьєрі ді Сардеґна», один батальйон 47-го піхотного полку, п’ять батальйонів берсальєрів (два з 2-го полку берсальєрів і по одному з 3-го, 7-го та 11-го полків), VIII та X танкові батальйони L 4-го танково-піхотного полку, оснащені танкетками L3/35, а також одна батарея гармат калібру 65/17 мм і одна зенітна батарея 20/65. Усі ці сили перебували під безпосереднім командуванням генерала Джованні Мессе.

Контингент чисельністю приблизно 4 700 осіб перевозився десятьма транспортними суднами (реквізовані торговельні судна Adriatico, Argentario, Barletta, Palatino, Toscana і Valsavoia, ремонтне судно Quarnaro, авіаносець гідролітаків Giuseppe Miraglia, який у цій операції використовувався для транспортування танкеток, а також танкери Adige і Tirso, здатні виконувати функції десантних кораблів). Висадку підтримувало військово-морське угруповання під командуванням адмірала Етторе Спорт'єлло, до складу якого входили важкі крейсери Zara, Pola, Fiume і Gorizia, есмінці Alfieri, Oriani, Gioberti і Carducci, а також торпедні катери Lupo, Lince, Libra і Lira.

Албанія Албанські оборонці складалися з одного батальйону прикордонної охорони, одного батальйону Албанської армії, взводу морської піхоти Королівського албанського флоту, інженерної роти та гірської батареї з двома гарматами 75/13 мм (загалом близько 360 солдатів і 140 морських піхотинців за албанськими джерелами), а також численних добровольців, озброєних лише стрілецькою зброєю.

Обороною керували командир жандармерії Дурреса майор Абаз Купі та майор албанської армії Алібалі. Узбережну батарею «Prandaj» (під командуванням майора Гаґе Джорґо), озброєну чотирма гарматами 75/27 мм системи Škoda, також було залучено до оборони. Основне озброєння захисників, окрім стрілецької зброї, складалося з гвинтівок і трьох кулеметів SchwarzloseOwen Pearson, Albania in the Twentieth Century, A History, Volume I - Albania and King Zog, I. B. Tauris Publishing, 2004, p. 444Charles D. Pettibone, THE ORGANIZATION AND ORDER OF BATTLE OF MILITARIES IN WORLD WAR II, Trafford Publishing, 2014, p. 15.

Чотири патрульні катери Королівського албанського флоту спочатку були озброєні 76-мм гарматами (по одній на кожному судні) після введення в експлуатацію у 1926 році. Однак на момент італійського вторгнення їхнє озброєння було зведене до одного застарілого кулеметаMoikom Zeqo, Mujo Ulqinaku, Nëntori Publishing House, 1980, p. 78, оскільки основні гармати були зняті й використані для створення берегової батареї на сусідньому пагорбі, що домінував над ДурресомMoikom Zeqo, Mujo Ulqinaku, Nëntori Publishing House, 1980, p. 156.

Хід битви Італійські військові кораблі прибули поблизу Дурреса вдень 6 квітня, тоді як транспорти з десантними силами підійшли о 4:50 ранку 7 квітня, із затримкою приблизно на 30 хвилин через густий туманMassimo Borgogni, Tra continuità e incertezza: Italia e Albania (1914-1939), FrancoAngeliLa Regia Marina tra le due guerre mondiali, Marina.difesa.it. Перед початком атаки до берега було відправлено човен із двадцятьма італійськими офіцерами, однак албанці відмовили їм у проході. Після цього відбулася перестрілка, що фактично й започаткувала бій; висадка основних сил почалася о 5:25.

Італійські морські піхотинці та солдати висаджувалися й рухалися щільними колонами, не очікуючи опору, оскільки місто було освітлене і не подавало ознак бойової готовності. Однак щойно війська ступили на пірси, вони потрапили під щільний вогонь гвинтівок і кулеметів із засідки в портових будівлях, що спричинило значні втратиOwen Pearson, Albania in the Twentieth Century, A History, Vol. ILa Regia Marina tra le due guerre mondiali, Marina.difesa.it. Невдовзі була здійснена друга хвиля висадки вже більшими силами, однак албанські оборонці зайняли позиції ближче до бетонного хвилеріза порту і знову відкрили кулеметний вогонь після того, як італійці повністю висадилися.

Третя атака виявилася успішною завдяки підтримці корабельної артилерії італійського флоту. Бої тривали кілька годин і місцями переходили у ближній рукопашний бій; зрештою албанські сили почали відступ. Близько дев’ятої години ранку Дуррес повністю опинився під контролем італійців, які також висадили з кораблів легкі танки та бронеавтомобіліOwen Pearson, Albania in the Twentieth Century, A History, Volume I - Albania and King Zog, I. B. Tauris Publishing, 2004, pp. 444–445.

Під час бою також діяла албанська берегова батарея, яка обстрілювала італійські позиціїMoikom Zeqo, Mujo Ulqinaku, Nëntori Publishing House, 1980, p. 168. В останню годину бою морський сержант Муджо Улкінаку, один із трьох кулеметників, загинув від снаряда італійського військового корабляMoikom Zeqo, Mujo Ulqinaku, Nëntori Publishing House, 1980, p. 171.

Наслідки Албанські втрати в бою склали 51 загиблого. Італійські втрати офіційно оцінюються у 25 убитих і 97 поранених, однак албанська сторона стверджувала, що реальні втрати були значно більшими — за окремими оцінками, до 400 осібOwen Pearson, Albania in the Twentieth Century, A History, Volume I - Albania and King Zog, I. B. Tauris Publishing, 2004, p. 445. Чотири патрульні катери Королівського албанського флоту були захоплені італійськими силами, як і берегова артилерійська батарея.

Битва при Дурресі стала найзапеклішим опором, з яким зіткнулися італійські десантні підрозділи під час вторгнення до Албанії. Після захоплення міста італійські війська продовжили наступ у напрямку Тирани, яка була взята вже наступного дня.

Примітки