Петро Козелецький герба Лебідь — урядник Великого князівства Литовського.Rody rycerskie Wielkiego Księstwa Litewskiego
Біографія Походив з роду Козелецьких гербу Лебідь — вихідців з Центральної Польщі, які до 1600 року осіли в Ошмянському повіті Великого князівства Литовського. Його родичами були ошмянський гродський суддя Ян (1654) та брацлавський підчаший Владислав (1734).Rodzina. Herbarz szlachty polskiej, t.7
4 червня 1746 року обійняв уряд берестейського підчашого, на якому пробув до 30 вересня 1765. Крім того обіймав уряд брацлавського (браславського) підчашого.Urzędnicy Wielkiego Księstwa Litewskiego : spisy. T. 8, Ziemia brzeska i województwo brzeskie XVI-XVIII wiek Втім вірогідно обіймав якісь уряди і до того, бо того ж червня 1746 року він позивався до міської влади з вимогою виплатити йому половину загального боргу, що складала 5000 злотих, а також додаткові 1200 злотих за попередній рік, включаючи витрати на проживання («акомодацію»).Историко-юридические материалы, извлеченные из Актовых книг губерний Витебской и Могилевской, т. 14
Конфлікти 4 травня 1747 року, під час ярмарку в селі Печерськ у день святого Юрія, стався конфлікт між його підданим з маєтку Пашков — Лук’яном Казєріном та селянином білоруського єпископа Ієроніма Вовчанського — Іваном Буланим, який призвів до ненавмисного вбивства. Це сталося внаслідок випадкової сварки та бійки на ґрунті алкогольного сп’яніння під час спроби «помірятися силою». Казєрін завдав Буланому удару дерев’яною дугою по голові, від якого той помер наступного дня.
Як власник обвинуваченого, Козелецький був залучений до розгляду справи магістратом міста Могильова. У ході процесу його інтереси представляв адвокат Ян Матусевич, який наголошував на відсутності злого умислу в діях селянина, класифікуючи злочин як такий, що стався випадково (causaliter). Апеляція базувалася на нормах Литовського статуту та Магдебурзького права, що дозволяли заміну смертної кари виплатою грошової компенсації — «головщини». Також захист окремо акцентував увагу суду на фінансових збитках Козелецького, пов’язаних із необхідністю оплачувати утримання («віктування») підданого у ратушній в’язниці протягом усього періоду слідства.
Попри початковий вирок до страти, 23 жовтня 1747 року Лук’ян Казєрін був помилуваний завдяки втручанню єпископа, який з огляду на християнське милосердя дарував злочинцю життя. Петро Козелецький був звільнений від подальших процесуальних зобов'язань, а справу було внесено до гродських актів Могильова.Историко-юридические материалы, извлеченные из Актовых книг губерний Витебской и Могилевской, т. 15
Коментарі
Примітки