Зофія Саломея Несьоловська, у шлюбі Несьоловська-Ротертова (; 18 листопада 1903 року, Варгавка Ленчицький повіт, Польща - 18 червня 1959 року, Варшава, Польська Народна Республіка) — польська дослідниця історії мистецтва і літератури, музеєзнавиця, викладачкаStanisław Konarski: Zofia Niesiołowska-Rothertowa (1903–1959). W: Polski Słownik Biograficzny. T. Tom XXIII. Kraków: Instytut Historii im. Tadeusza Manteuffla PAN, s. 50–52., активна членкиня Літературного товариства імені Адама МіцкевичаPiotr Grzegorczyk Zofia Niesiołowska-Rothertowa (1903–1959). „Pamiętnik literacki: czasopismo kwartalne poświęcone historii i krytyce literatury polskiej”. 53, 1962. Towarzystwo Literackie imienia Adama Mickiewicza, Instytut Badań Literackich (Polska Akademia Nauk). Zakład im. Ossolińskich.
До початку Другої світової війни Зофія Саломея Несьоловська була дочкою Мирона Несьоловського герба Коржбок (1868–1940), землевласника та службовця Міністерства сільського господарства, та Єви, до шлюбу Венглінської (1876–1960)Zofia Salomea Niesiołowska h. Korzbok M.J. Minakowski, Genealogia potomków Sejmu Wielkiego [dostęp 2023-12-04].Cmentarz Stare Powązki: MIRON NIESIOŁOWSKI, [w:] Warszawskie Zabytkowe Pomniki Nagrobne [dostęp 2020-01-31].. Після закінчення Варшавської жіночої школи імені Зофії Серпінської (1922) вона розпочала навчання у Варшавському університеті. Серед її викладачів були Юзеф Уєйський (польська філологія) та Зигмунт Батовський (історія мистецтва).
1923 року вона одружилася з інженером Болеславом Ротертом (1894–1952).
У 1925–1928 роках працювала вчителькою польської мови у приватній жіночій школі на вулиці Вєйській, якою керували Ядвіга Ковальчуківна та Ядвіга ЯвурківнаJadwiga Cierniak: Zofia Niesiołowska-Rothertowa. W: praca zbiorowa, red. Wanda Karpowicz: Szkoła na Wiejskiej. Kraków: Znak, 1974, s. 174–177.Aneks do książki op.cit.: Szkoła na Wiejskiej. s. 259–265. zawiera listę nauczycieli i wychowawczyń (1903–1944), z informacją o wykładanym przedmiocie i okresie pracy w Szkole.. Після цього зосередилася на науковій діяльності. Написала докторську дисертацію на тему «Художній аналіз творчості Корнеля Уєйського» та здобула ступінь доктора філософії (1930). У 1930–1931 роках вивчала педагогіку.
1932 року склала державний іспит, що давав право викладати у державних середніх школах, і розпочала роботу в Опікунській семінарії Леокадії Туржанської (1931–1932). Також читала лекції з історії мистецтва в Університеті для дорослих. 1934 року повернулася до роботи в школі Ковальчуківни та Явурківни.
Окрім викладання, писала критичні статті та есе з історії мистецтва, виступала з лекціями та брала участь у радіопередачах. Була активною в Товаристві охорони історичних пам’яток і Літературно-науковому клубі.
Період війни 1939 року, напередодні Другої світової війни, закінчила курс медичної допомоги та під час оборони Варшави працювала медсестрою у шпиталі Червоного Хреста. Під час німецької окупації до початку Варшавського повстання продовжувала працювати в школі Ядвіги Ковальчуківни, вела підпільні заняття (у середній школі та університеті) та брала активну участь у діяльності Армії Крайової, зокрема у розповсюдженні підпільної преси.
Під час Варшавського повстання діяла під псевдонімом «Доктор Зофія», керувала медичним патрулем 3-ї роти у 2-му районі 1-го округу Армії Крайової (південно-східне Середмістя). За участь у повстанні була нагороджена Хрестом Доблесті.
Після придушення повстання входила до складу персоналу шпиталю Армії Крайової під керівництвом Станіслава Замецького, який евакуювали до Залісся Дольного. Брала участь у роботах груп під керівництвом Станіслава Лоренца (грудень 1944 року) та Вацлава Борового (січень – лютий 1945 року), які рятували книжкові колекції варшавських бібліотек, зокрема Бібліотеки Варшавського університету.
Післявоєнний період Після закінчення війни продовжувала діяльність із захисту та впорядкування книжкових фондів Бібліотеки Варшавського університету та приватних колекцій. Працювала:
співробітницею бібліотеки Державного інституту історії мистецтв та учасницею відновлення діяльності Національного музею (листопад 1945 – жовтень 1947), завідувачкою бібліотеки цього музею (листопад 1947 – серпень 1954), кураторкою Музею Міцкевича та Словацького у Варшаві (пізніше – Музей літератури імені Адама Міцкевича у ВаршавіThe Adam Mickiewicz Museum of Literature in Warsaw. [w:] Culture.pl > English > Museums [on-line]. culture.pl. [dostęp 2011-12-30]. [zarchiwizowane z tego adresu (2012-10-12)]. (ang.). ; серпень 1954 – березень 1957) співробітницею Державного інституту мистецтв (пізніше – Інституту мистецтв Польської академії наук; з квітня 1957 року до кінця життя).
На кафедрі історії мистецтва XIX і XX століть Інституту мистецтв була співредакторкою «Словника польських художників» (особисто редагувала численні біографічні статті) та співпрацювала з редакцією «Польського біографічного словника». У межах діяльності в Асоціації істориків мистецтва брала участь у популяризації історії мистецтва, зокрема через лекції у ВаршавіStowarzyszenie Historyków Sztuki. [w:] Strona internetowa [on-line]. www.shs.pl. [dostęp 2011-12-30]. (pol.).. Також була членкинею Літературного товариства імені Адама МіцкевичаTowarzystwo Literackie im. Adama Mickiewicza. [w:] Strona internetowa [on-line]. towarzystwo-literackie.org. [dostęp 2011-12-30]. (pol.)..
19 січня 1955 року за клопотанням міністра культури та мистецтва була нагороджена медаллю 10-річчя Польської Народної Республіки - Uchwała Rady Państwa z dnia 19 stycznia 1955 r. nr 0/196 - na wniosek Ministra Kultury i Sztuki..
Померла у Варшаві та була похована на Повонзківському кладовищі (ділянка 152-1-1)inauthor:”Zofia Niesiołowska-Rothertowa”. [w:] Wyszukiwarka publikacji [on-line]. www.google.pl. [dostęp 2011-12-30]. (pol.)..
Публікації Науковий доробок Зофії Несьоловської-Ротертової налічує близько 50 праць. У міжвоєнний період її роботи публікувалися, зокрема, у щомісячниках «Аркадія», «Літературні зв’язки», «Графіка» та «Кобета сучасна». Під час німецької окупації вона видала антологію «Варшава» під псевдонімом М. Коржбок (підпільне видання Народного інституту освіти та культури, 1943).
Серед її праць:
«Від Кохановського до Стаффа. Антологія польської поезії» (спільно з Вацлавом Боровим, опубліковано 1958 року); «Сакральне мистецтво в Польщі. Живопис» (разом з Тадеушем Добженецьким і Ядвігою Рущицовною, 1958); «Портрет Томаша Замойського на тлі книг: спроба інтерпретації» (1957); «Дитина в польському живописі» (1956).
Спогади Ядвіга Церняк, учениця Зофії Несьоловської-Ротертової у довоєнний період (випускниця періоду окупації), написала на згадку про свою вчительку :
"Вона привнесла в клас іншу, незвичайну атмосферу. Відчувалося, що вона почувається як вдома у світі літератури, що вона рухається крізь нього з великою легкістю. Література раптово перестала бути літературою і стала чимось дуже пов'язаним з життям. Нам тоді було не більше чотирнадцяти чи п'ятнадцяти років, і можна сказати, що її прихід до нашого класу був проривом..."
Авторка підтримувала тісний контакт із Зофією Несьоловською-Ротертовою до кінця її життя. Вона підсумувала свої спогади так :
"Що ще я можу сказати? Що в її житті був певний королівський шик. Що вона мужньо ним володіла – активно брала участь у підпільному опорі, нагороджена Хрестом Доблесті під час Варшавського повстання – якщо й була віддана справі, то робила це до кінця, з повною послідовністю. Неймовірно яскрава інтелектуальна особистість, активна в організації підпільного університету, [...], чудова ораторка, неперевершена організаторка виставок. Хоча часто була бідно одягнена, у потертому пальті та розшарпаному взутті – вона завжди була елегантною".
Примітки