Секбани — найманці селянського походження в Османській імперії. Термін «секбан» спочатку стосувався нерегулярних військових формувань, зокрема тих, що не мали зброї, але згодом він став стосуватися будь-яких загонів поза регулярною армією. Секбани були не лише вірними Османській державі, але й могли стати вірними будь-кому, хто платив їм достатню зарплату.
Ці війська утримувалися шляхом стягнення податку, який називався секбан акчесі. Їх набирали в такій кількості, що вони стали найчисленнішим компонентом імперських армій. Використання цих військ зрештою призвело до тяжких наслідків: закінчення воєнних дій, як-от війни проти Персії 1590 року та війні проти Австрії 1606 року, призвело до того, що велика кількість секбанів залишилася без роботи та засобів до існування. В результаті багато з цих солдатів стали грабувати та повставати. Між 1596 і 1610 роками і вони пограбували значну частину Анатолії.
Суперництво між яничарами та секбанами зрештою призвело до повстання. Після того, як яничари зазнали поразки на Румелійському фронті, вони у 1687 році вирушили на Стамбул, щоб скинути Мехмеда IV. Щоб стримувати яничарів султан призначив керівником оборони Єгена Османа Агу, самовільного командира секбанів. Однак Єген Осман не справився із завданням і Мехмеда IV було скинуто.
Його наступник, Сулейман II, продовжив політику свого попередника, призначивши Єгена Османа генерал-губернатором Румелії. Єген Осман, який на той час вже був пашею, спробував стати великим візиром. Коли це сталося, чинний великий візир оголосив поза законом корпус секбанів, погрожуючи стратою солдатам, які не бажали розходитися, і почалася громадянська війна.
Секбани взяли гору, але черговий розворот у політиці османської центральної адміністрації призвів до того, що Єген Османа було захоплено в полон і страчено. Це не поклало край повстанням секбанів, і хоча в 1698 році султан уклав з ними угоду, надавши їм гарантії в обмін на дотримання порядку в майбутньому, ця угода була швидко порушена, і повстання секбанів тривали протягом усього XVIII століття.
Див. також
Мечеть Секбанбаші
Примітки