У праві набрання чинності — , за допомогою якого законодавчі акти, нормативні акти, договори та інші набувають юридичної сили та дії. Цей термін тісно пов'язаний з датою цього переходу. Момент, коли такий документ набирає чинності, може бути встановлений у самому документі, або після закінчення певного періоду, або після настання певної події, такої як проголошення чи об'єктивна подія, така як народження, шлюб, досягнення певного віку або смерть певної особи. У рідкісних випадках... дату набрання чинності законом можна встановити заднім числом, починаючи з дати, що передує його прийняттю.

Щоб набрати чинності, договір або акт спочатку повинен отримати необхідну кількість голосів або ратифікацій. Хоча загальноприйнятою практикою є закріплення цієї кількості як вимоги в тексті самого договору, вона також може бути викладена у вищому законі або правовій базі, такій як конституція або законодавчого органу, в якому він був прийнятий.

«Набрання чинності» зазвичай включає публікацію в офіційному віснику, щоб люди знали про існування закону чи договору.

Договори

Після їх прийняття договори, а також до них, можливо, повинні будуть відповідати офіційним юридичним процедурам організації, такої як Організація Об'єднаних Націй, яка їх уклала, включаючи підписання, ратифікацію та набрання чинності.

Законодавство

Процес прийняття, в результаті якого законопроєкт стає законом, є окремим від процесу набрання чинності. Навіть якщо законопроєкт пройде всі необхідні етапи, щоб стати законом, він може не набути чинності автоматично. Більше того, закон може бути скасований, так і не набувши чинності.Наприклад, Закон про уряд Ірландії 1914 року так і не набрав чинності; він отримав королівську санкцію 18 вересня 1914 року, був призупинений Законом про призупинення 1914 року та скасований Законом про уряд Ірландії 1920 року.

Закон країни може визначати, що після прийняття законодавцями законопроєкт стає актом без подальших слів. Однак частіше процедура, за якою законопроєкт стає актом, чітко прописана в загальному конституційному або адміністративному законодавстві. Цей процес відрізняється залежно від країни та від політичної системи до політичної системи.

Зазвичай процес, за допомогою якого законопроєкт стає законом, включає підписання або інший знак згоди главою держави та публікацію в офіційному віснику. У деяких системах глава держави або інша посадова особа повинні чітко підтвердити своє схвалення, як, наприклад, під час надання королівської санкції у Співдружності. В інших законопроєкт автоматично стає законом, якщо на нього не накладено вето, як, наприклад, у Сполучених Штатах. Але ці кроки самі по собі не роблять акт юридично обов'язковим для населення. Закон зазвичай набирає чинності одним із трьох способів:

За допомогою чіткої дати набрання чинності (а іноді й часу доби), зазначеної в самому законі. Різні розділи закону можуть набирати чинності в різні дати або час. У результаті наказу про набрання чинності. Зазвичай, закон або частина закону може бути введений в дію лише наказом про набрання чинності, якщо є чітке положення. Накази про набрання чинності, як правило, видаються виконавчою гілкою влади, хоча вони також можуть вимагати схвалення законодавчого органу або принаймні інформування законодавчого органу. Як і у випадку з чіткими датами набрання чинності, різні частини закону можуть бути введені в дію різними наказами про набрання чинності в різний час. Автоматично. Закон, який не містить чітких дат набрання чинності або положень про накази про набрання чинності, або який містить дати чи передбачає накази про набрання чинності лише для деяких його частин, зазвичай тлумачиться як такий, що набрав чинності у певний час відносно його прийняття. Цей час зазвичай визначається тлумачним законом або, за відсутності такого закону, правовою нормою. Наприклад, у Сполученому Королівстві до кінця 18 століття правова норма тлумачила закони як такі, що набирають чинності на початку законодавчої сесії, на якій вони були прийняті, але Закон про парламентські акти (набрання чинності) 1793 року (33 Geo. 3. c. 13) передбачав, що майбутні закони без чітких положень про набрання чинності набиратимуть чинності в день, коли вони отримають королівську санкцію. Подібний приклад наведено Новою Зеландією, де закон без положень про набрання чинності набирає чинності на наступний день після дня, коли він отримав королівську санкцію. Закон може набути чинності будь-якою комбінацією цих трьох методів.

Не обов’язково, що закон, який набирає чинності, залишається чинним до моменту його скасування; його можуть прямо скасувати, а згодом, можливо, знову ввести в дію. Наприклад, в Ірландії розділ V Закону про злочини проти держави 1939 року (який передбачає створення Спеціального кримінального суду) вводиться в дію та скасовується урядовим проголошенням: він набрав чинності 24 серпня 1939 року, втратив чинність 2 жовтня 1962 року та знову набрав чинності 26 травня 1972 року.

Національна практика

Нідерланди З 2007 року уряд Нідерландів експериментує зі спільними датами набрання чинності законодавством, що стосується:

витрати на охорону здоров'я освіта екологічні питання будівництво будинків та будівель фінансові ринки оподаткування.

У цих галузях датами початку навчання мають бути або 1 січня, або 1 липня.European Commission Expert Group, Report of the Expert Group: Think Small First – Considering SME interests in policy-making, page 20, published on 31 March 2009, accessed on 13 June 2025

Велика Британія Розділ 4 Закону про тлумачення 1978 року (глава 30) передбачає:

Таке положення замінює старе з Закону про акти Парламенту (набрання чинності) 1793 року (33 Geo. 3. c. 13).

Додаток 1 до цього закону містило таке визначення:

Див. також

Датування та шляхом, підписання документа з фальшивою позначкою часу (іноді законно), що представляє момент часу вперед або назад. Верховенство права

Примітки

Посилання