Галюциногенна епістемологія () або "Епістемологія штучного інтелекту" чи "Проблема галюцинацій у генеративних моделях" це розділ сучасної епістемології та філософії техніки, що вивчає природу знання, отриманого через системи штучного інтелекту, які схильні до так званих «галюцинацій». Феномен описує кризу довіри до інформації в епоху, коли синтетичний контент стає невідрізними від реальних фактів.
Основні положення Галюциногенна епістемологія фокусується на зміні парадигми сприйняття істини: Ерозія верифікації: Традиційні методи перевірки знань стають неефективними проти ШІ-моделей, що генерують хибну, але логічно структуровану інформацію. Правдоподібність замість істини: Критерієм «знання» стає не його відповідність реальності, а внутрішня несуперечливість та стилістична переконливість алгоритмічної відповіді. Синтетичне апріорі: Формування уявлень про світ на основі даних, які ніколи не існували в фізичній реальності, але були інтегровані в колективну пам'ять через ШІ
Соціальні наслідки Дослідники виділяють кілька ризиків, пов'язаних із поширенням галюциногенної епістемології: Деградація експертності: Доступність швидких, але потенційно хибних відповідей ШІ знижує цінність глибокого академічного навчання. Інформаційна ентропія: Наповнення інтернету згенерованими помилками призводить до того, що майбутні моделі ШІ навчатимуться на «галюцинаціях» своїх попередників. Криза свідчення: Втрата статусу відео- та фотоматеріалів як доказів реальних подій.
Див. також Постправда Гіперреальність Етика штучного інтелекту
Джерела