Станіслав Веніамінович Петров (, Горький — 2 травня 2026, Москва) — радянський і російський воєначальник, генерал-полковник (1990), доктор військових наук (2001). Начальник хімічних військ Міністерства оборони СРСР (1989—1992). Начальник Військ РХБ захисту Збройних сил РФ (1992—2001). Лауреат Ленінської премії (1991).
Біографія Народився 3 квітня 1939 року у місті Горький.
З 1956 по 1959 рік навчався в Саратовському військово-хімічному училищі, яке закінчив з відзнакою. У 1966—1971 роках навчався на командному факультеті Військової Червонопрапорної академії хімічного захисту імені С. К. Тимошенка. У 1978—1980 роках навчався на основному факультеті Військової академії Генерального штабу Збройних сил СРСР імені К. Є. Ворошиловагенерал-полковник Петров, Степан Вениаминович // Союз ветеранов войск РХБЗ80 лет генерал-полковнику С. В. Петрову // Вестник войск РХБ защиты / ФГБУ 27-й НЦ МО РФ. — , 2019. — № 1 (3)..
З 1959 по 1966 рік проходив службу в частинах хімічного захисту Воронезького військового округу на посадах командира взводу та роти. У 1971—1982 роках служив у Білоруському військовому окрузі, де обіймав посади заступника начальника і начальника хімічної служби танкової дивізії, старшого офіцера, заступника начальника та начальника хімічних військ округу. У 1982—1986 роках був начальником хімічних військ Сибірського військового округу та Групи радянських військ у Німеччинігенерал-полковник Петров, Степан Вениаминович // Союз ветеранов войск РХБЗ80 лет генерал-полковнику С. В. Петрову // Вестник войск РХБ защиты / ФГБУ 27-й НЦ МО РФ. — , 2019. — № 1 (3)..
У 1986—1989 роках був першим заступником начальника хімічних військ, а в 1989—1992 роках — начальником хімічних військ Міністерства оборони СРСРФеськов В. И., Голиков В. И., Калашников К. А., Слугин С. А. Вооружённые Силы СССР после Второй мировой войны: от Красной Армии к Советской (часть 1: Сухопутные войска) / под науч. ред. В. И. Голикова. — Томск: Изд-во НТЛ, 2013. — 640 с. — 500 экз. — ISBN 978-5-89503-530-6.. Брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У 1992—2001 роках очолював Війська радіаційного, хімічного та біологічного захисту Збройних сил Російської Федерації. Керував роботами зі знищення хімічної зброї в межах федеральної цільової програмигенерал-полковник Петров, Степан Вениаминович // Союз ветеранов войск РХБЗ80 лет генерал-полковнику С. В. Петрову // Вестник войск РХБ защиты / ФГБУ 27-й НЦ МО РФ. — , 2019. — № 1 (3)..
У 1987 році захистив кандидатську дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата військових наук, а у 2001 році — докторську дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора військових наук. Із 2001 року був головним науковим співробітником 27-го Наукового центру Міністерства оборони Російської Федерації та головою наглядової ради Союзу ветеранів військ РХБЗгенерал-полковник Петров, Степан Вениаминович // Союз ветеранов войск РХБЗ80 лет генерал-полковнику С. В. Петрову // Вестник войск РХБ защиты / ФГБУ 27-й НЦ МО РФ. — , 2019. — № 1 (3)..
Із 2017 року — головний редактор науково-практичного журналу «Вестник войск РХБ защиты».
Тіло генерал-полковника Петрова було виявлено вранці 2 травня 2026 року в його квартирі в Будинку на набережній. За повідомленнями, причиною смерті стало самогубство. Похований із військовими почестями на Федеральному військовому меморіалі «Пантеон захисників Вітчизни».
Військові звання Генерал-майор (16.12.1982) Генерал-лейтенант (29.10.1988) Генерал-полковник (30.06.1990)Петров, Станислав Вениаминович // Элита Вооружённых сил
Нагороди Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня Орден «За військові заслуги» Орден «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» ІІІ та ІІ ступеня Медаль «За бойові заслуги» Медаль «За порятунок загиблих» Ленінська премія (1991)80 лет генерал-полковнику С. В. Петрову // Вестник войск РХБ защиты / ФГБУ 27-й НЦ МО РФ. — , 2019. — № 1 (3).Руководство // Союз ветеранов войск РХБЗ Ордена «Алгис» (Подяка) (2019, Казахстанський митрополичий округ)
Примітки