Ї́ржі Го́фман (; 16 травня 1923, Дружкопіль — 9 серпня 2011, Прага, Чехія) — чехословацький військовик, полковник, інженер-електротехнік, фахівець з радіорозвідки. Був секретарем Товариства волинських чехів та їхніх друзів, автором книг та досліджень на волинську тематику. Брав участь у розробці пасивних радіотехнічних систем розвідки, зокрема радара «Тамара». Ветеран Другої світової війни.

Життєпис Ранні роки Народився 16 травня 1923 року в українському селі Дружкопіль на Волині у родині волинських чехів Владіслава та Антоніє Гофманів. Своїм рідним селом вважав сусідню чеську колонію Мартинівка, де провів більшу частину життя до призову в армію. Його батько помер від хвороби нирок у 30-річному віці. Мати вийшла заміж вдруге за вдівця Леопольда Бачовського, який мав вісьмох дітей. Згодом у них народилося ще двоє спільних доньок, тому Їржі виховувався у великій родині як одинадцята дитина. У 1943 році родина врятувала від нацистів і прийняла як дванадцяту дитину єврейського хлопчика Йозефа (сина місцевого партизана Ешоми Данскера), який після війни виїхав до Ізраїлю.

Навчався в торговельній академії у Рівному. Влітку 1939 року поїхав на стажування до Познані, де проходив практику в магазині тканин. Зрозумівши, що комерція його не цікавить і він тяжіє до техніки, повернувся на Волинь напередодні початку Другої світової війни у вересні 1939 року.

Друга світова війна Пережив радянську (з 1939) та німецьку (з 1941) окупації Волині. Під час німецької окупації місцеві чехи створили підпільну організацію «Бланік» (Blaník), що мала понад 100 осередків. Їржі разом з іншою молоддю брав участь в охороні рідного села від нападів боївок УПА та мародерів.

Коли у лютому 1944 року Червона армія зайняла їхній район, Їржі пішов добровольцем до 1-го чехословацького армійського корпусу під командуванням Людвіка Свободи. Спочатку був зарахований до десантників, але після першого стрибка його перевели до військ зв'язку. Пройшов інтенсивний 4-місячний курс радистів у військовому училищі в місті Муром (РРФСР).

Після навчання приєднався до батальйону зв'язку 1-го чехословацького армійського корпусу. Брав участь у Карпатсько-Дуклянській операції як командир взводу зв'язку, забезпечуючи радіо- та телефонний зв'язок, зокрема для спостережного пункту генерала Свободи.

На зламі 1944/1945 років був відправлений на Закарпаття (до міста Хуст) для набору та навчання новобранців. Там він підготував 36 юнаків та одну дівчину-радистку (іспанську сироту Маргариту Сарканічову), сформувавши радіороту для новоствореної 4-ї окремої чехословацької піхотної бригади. З цією бригадою пройшов важкі бої в горах Словаччини (Ліптовський Мікулаш, Ружомберок, Мала Фатра). На початку травня 1945 року з боями перейшов на територію Моравії (Всетін), де його підрозділ пережив важкий нічний ближній бій в оточенні загону СС поблизу Гоштялькової.

Повоєнна кар'єра Після війни вирішив залишитися в Чехословаччині та продовжити військову кар'єру. Закінчив середню школу в Нове Место-над-Вагом.

У 1948–1952 роках навчався на електротехнічному факультеті Вищої технічної школи ім. д-ра Едварда Бенеша в Брно. Після здобуття інженерної освіти служив у спеціальному батальйоні радіорозвідки. Згодом працював у Генеральному штабі Чехословацької народної армії у групі спеціалістів з електроніки та впровадження новітніх технологій. Протягом багатьох років брав безпосередню участь у розробці та вдосконаленні унікальних чехословацьких пасивних систем радіотехнічної розвідки, зокрема відомого радара «Тамара». Дослужився до звання полковника.

У 1979 році вийшов у відставку з військової служби, після чого ще 10 років працював у Міністерстві електротехнічної промисловості ЧССР.

Громадська діяльність Їржі Гофман був активним діячем Чехословацької спільноти легіонерів та Товариства волинських чехів. Він присвятив багато років дослідженню історії чеського поселення на Волині. Є автором хроніки чеського села Мартинівка (заснованого 1871 року), співавтором ґрунтовних історичних праць.

Завдяки його зусиллям та ініціативі було встановлено низку пам'ятників та меморіальних дощок волинським чехам та чехословацьким легіонерам в Україні. Зокрема, за його сприяння були відкриті пам'ятники у Великій Дочі (2002), меморіальна дошка в Ужгороді (2003) та пам'ятник волинським чехам у Рівному (2007).

Помер 9 серпня 2011 року у Празі.

Бібліографія Hofman J., Bauer J. Tajemství radiotechnického pátrače TAMARA. — Praha: Sdělovací technika, 2003. — ISBN 80-86645-02-9. (Таємниця радіотехнічного розвідника ТАМАРА) Hofman J., Širc V., Vaculík J. Volyňští Češi v prvním a druhém odboji. — Praha: Český svaz bojovníků za svobodu, 1999. — ISBN 80-7005-030-6. (Волинські чехи у першому та другому русі опору)

Примітки