Будинок на вулиці Великій Васильківській, 50/23 — будинок у Голосіївському районі Києва, на розі вулиць Великої Васильківської та Саксаганського. Зведений як прибутковий у 1907 році у стилі цегляного модерну. За радянських часів будинок був внесений до реєстру пам'яток під охоронним № 300 як пам'ятка архітектури та містобудування, рішення про взяття під охорону було підтверджене Розпорядженням КМДА від 2 березня 1999 року № 302, проте Наказом Міністерства культури України від 7 листопада 2008 року № 1285/0/16-08 будинок визнали таким, що не підлягає занесенню до Державного реєстру пам'яток.

Історія За даними адресних книг на межі XIX та XX століть місце, де стоїть будинок, належало різним власникам. Ділянка, що виходила на вулицю Саксаганського (тоді — Маріїнсько-Благовіщенську) належала інженеру Якиму Васильовичу Сироткіну, ділянкою з боку Великої Васильківської володів міщанин Іван Володимирович Шинкаренко. Не пізніше 1901 року Я. Сироткін купує ділянку у Івана Шинкаренка і стає власником досить великої садиби на розі вулиць. У 1907 році (за іншими даними — у 1907—1909 роках) Сироткін збудував в садибі прибутковий будинок, оформлений у популярному тоді різновиді раціоналістичного модерну — цегляному модерні.

У 1943 році будинок згорів, був відновлений наприкінці 1940-х років. За радянських часів у будинку розміщувався штаб залізничних військ Київського військового округу, за незалежної України будинок був у власності Міністерства оборони. В ніч з 19 на 20 грудня 2002 року в будинку сталася пожежа, після якої були розібрані дах і четвертий поверх. У 2003 році розпорядженням Кабінету міністрів України будинок передали Державному комітету спорту для розміщення тут Національного олімпійського комітету та національних федерації з олімпійських видів спорту, реконструкцію будинку мали забезпечити Міністерства економіки та фінансів. Через нестачу фінансування у 2006 році вийшло нове Розпорядження КМУ, де було підтримано пропозицію Держкомспорту, на той час вже перетвореного на Міністерство, щодо пошуку на конкурсних засадах інвестора, який мав би реконструювати будинок, отримавши за це половину його площі. Того ж року за умовами конкурсу був обраний генеральний інвестор та укладений договір про реконструкцію. У подальшому договір двічі змінювався, зокрема, зміни торкнулися розподілу площі між Міністерством спорту та інвестором на користь останнього. У 2011 і 2012 роках ці зміни були скасовані у судовому порядку, проте будівельні роботи в будинку так і не почалися. З середини 2010-х років фасад будинку закрили рекламним банером. У 2019 році рішенням Господарського суду Києва договір між інвестором і ДП «Олімпійський навчально-спортивний центр „Конча-Заспа“», на чиєму балансі знаходиться будинок, був розірваний через невиконання інвестором умов договору. Станом на листопад 2021 року нового інвестора так і не знайшли.

У 2021 році Фонд держмайна звернувся до Міністерства молоді та спорту із пропозицією внести будинок до списку об'єктів, що підлягають приватизації, проте відповіді не отримав. Згідно із законодавством щодо охорони спортивних споруд будинок не підлягає приватизації.

У 2024 році, в рамках виконання петиції щодо зняття рекламних банерів з історичних будинків Києва, коли з будинку № 50/23 тимчасово зняли банер, виявилося, що будинок майже зруйнований, ніяких будівельних робіт в ньому з моменту пожежі не проводилося. У вересні 2025 року Київська прокуратура подала позов до суду, за яким вимагає від Міністерства культури включити будинок до Державного реєстру культурної спадщини з метою його захисту від подальшого руйнування. На думку експертної комісії Міністерства культури будинок після пожежі втратив автентичність і не відповідає критеріям пам'ятки.

Опис Розташований на розі вулиць, на червоній лінії забудови, на ділянці з перепадом рельєфу, будинок у плані має Г-подібний вигляд. Первісно чотириповерховий з підвалом, цегляний, за радянських часів був пофарбований, до цього фасади мали відкрите мурування. Внутрішнє планування двосекційне, коридорного типу.

Чільні фасади мають лаконічне оформлення у стилі цегляного модерну — різновиду раціонального модерну, з використанням ліпного декору геометричних форм. Композиція фасадів неоднакова: центральна вісь фасаду, що виходить на Велику Васильківську, виділена розкріповкою, увінчаною аттиком, бічна вісь завершується високими фігурними щипцями, центральна вісь фасаду з боку вулиці Саксаганського оформлена у вигляді еркера і також завершена щипцями, а бічна — аттиком. Наріжна частина будинку виділена еркером на рівні другого-третього поверхів, вертикальне членування фасаду підкреслюють зтроєні вузькі вікна та щипці. Горизонтальне членування фасаду забезпечують балкони другого поверху на масивних кронштейнах і монументальними цегляними балюстрадами, а також значно винесений вінцевий карниз. Парадні входи розташовані на центральних осях обох фасадів. Вікна прямокутні, прикрашені сандриками геометризованих форм.

Будинок є цінним прикладом цегляного модерну, а також архітектурним акцентом у забудові перехрестя вулиць Великої Васильківської та Саксаганського.

Примітки

Джерела

Посилання