Франція головувала в Раді Європейського Союзу протягом першої половини 2022 року.The presidency of the Council of the EU Це головування було першим із трьох головувань, що утворювали головуюче тріо, після чого йшли головування Чеської Республіки та Швеції.The end of the French-Czech-Swedish trio: what now?

Початкові плани президентства включали вирішення таких питань: (1)  молоді, (2) оборона та безпека, (3) екологічні проблеми, (4) реформа міграційної політики, (5) переоцінка економіки, (6) відносини з Африкою та (7) регулювання онлайн-сервісів.French Presidency of the Council of the European Union

Російська Федерація розпочала повномасштабне вторгнення в Україну через два місяці після початку французького головування.Ukraine: Why do world leaders take the night train to Kyiv? Через два тижні у відповідь було прийнято Версальську декларацію, у якій лідери Європейського Союзу виклали плани щодо підвищення енергетичної безпеки союзу, посилення його військової оборони та спільного будівництва сильнішої економіки. У декларації також було підтверджено підтримку союзом України.European Council Meeting Французьке головування в Раді Європейського Союзу досягло кількох значних результатів протягом свого терміну. Воно сприяло схваленню пакету Європейського кліматичного законодавства, включаючи Механізм коригування вуглецевих викидів на кордонах, для скорочення викидів на 55% до 2030 року. Головування підтримувало Стратегічний компас, нову оборонну систему для ЄС з метою посилення колективної безпеки та визначення спільних стратегічних інтересів. В економічному плані головування забезпечило інструмент взаємності для державних закупівель та заходи проти іноземних субсидій, що спотворюють конкуренцію. Головування започаткувало Європейську політичну спільноту для залучення ширших європейських країн до політичного діалогу та співпраці, що виходить за рамки членства в ЄС.

Джорджина Райт з зазначила, що головування загалом вважається успішним, хоча деякі критикували амбіції президентства, а інші висловлювали занепокоєння щодо заяв президента Франції Еммануеля Макрона щодо російського вторгнення.Overall, the French EU Council Presidency was a success... but not everyone agrees

Передісторія Згідно з європейськими інституційними правилами, Франція втринадцяте бере на себе головування в Раді Європейського Союзу на шість місяців. Таким чином, Франція готується очолити Раду Європейського Союзу в контексті закінчення кризи, спричиненої коронавірусом, та економічного спаду. На внутрішньому фронті візит віцепрезидента США Камали Гарріс до Єлисейського палацу має на меті полегшити двосторонні відносини, які значно постраждали від скандалу навколо австралійських підводних човнів. Франція прагне дистанціюватися від своїх англосаксонських партнерів і 26 листопада 2021 року підписала з Італією Квіринальський договір – дуже символічний договір про дружбу та співпрацю. До того часу Франція підписала лише договір подібного значення з Німеччиною у 1963 році – Єлисейський договір. 27 вересня 2021 року Франція також підписала Франко-грецьке стратегічне партнерство – двосторонню оборонну угоду між Францією та Грецією, яка містить пункт про взаємну оборону (стаття 2) у разі нападу третьої країни. Партнерство було підписано під час візиту прем'єр-міністра Греції Кіріакоса Міцотакіса до Парижа. 11 листопада Париж також приймав четвертий Паризький форум миру. Президент Франції Еммануель Макрон зустрівся з президентом Нігерії Мухаммаду Бухарі та прем'єр-міністром Бангладеш Шейх Хасіною та оголосив, що під час головування Франції в Раді Європейського Союзу він працюватиме над стратегічним зближенням з Африканським Союзом. Він також оголосив про постачання 2 мільйонів вакцин Covax до Бангладеш. На честь початку головування під Тріумфальною аркою з 31 грудня по 1 січня було вивішено європейський прапор, що викликало значні суперечки у Франції, оскільки французький прапор на Тріумфальній арці вважається недоторканним національним символом. Численні пам'ятники також були підсвічені в європейських кольорах.

Франція перебувала в розпалі передвиборчої кампанії до президентських виборів 2022 року, які відбулися навесні під час головування Франції в ЄС. 3 березня 2022 року президент Макрон оголосив про своє рішення балотуватися на другий термін у листі до французького народу, опублікованому в регіональній пресі. Позиції французького президента на внутрішній арені були ослаблені після поразки його партії на регіональних та департаментських виборах у червні 2021 року. Відповідно, він розраховував на те, що головування Франції в Європейському Союзі стане ключовим моментом його президентського терміну. Макрон використав свою міжнародну популярність та проєвропейську зовнішню політику, щоб утвердитися як провідний кандидат у президентських перегонах — позицію, якої не мали його конкуренти. Деякі суперники поділяли його проєвропейські погляди, зокрема Анн Ідальго з Соціалістичної партії та Валері Пекресс із партії «Республіканці». Однак інші займали більш критичну позицію. Наприклад, Жан-Люк Меленшон із «Непокірної Франції» прагнув запровадити принцип екологічної та соціальної нерегресії в європейській політиці, планував організувати європейську конференцію щодо вступу країн Західних Балкан до ЄС і звинувачував Макрона в поступках авторитарним режимам через ослаблення механізмів верховенства права. Кандидати від крайніх правих партій Марін Ле Пен із «Національного об’єднання» та Ерік Земмур із «Реконкєти», незважаючи на судимість Земмура за розпалювання расової ненависті, балотувалися на євроскептичній платформі.

Програма 9 грудня 2021 року французьке головування окреслило ключові пріоритети свого головування в Раді Європейського Союзу. Ці пріоритети включають встановлення політичного нагляду за управлінням кордонами та механізму екстреної підтримки в кризові часи, організацію саміту за участю лідерів Європейського Союзу та Африканського Союзу, присвяченого молоді та міграційним потокам, проведення конференції з питань інтеграції Західних Балкан до Європейського Союзу, створення системи притягнення основних цифрових платформ до відповідальності за боротьбу з ненавистю в Інтернеті, збереження раніше прийнятої програми, ініційованої Францією, для досягнення вуглецевої нейтральності до 2050 року, та впровадження європейської мінімальної заробітної плати.

Генеральний секретаріат французького головування в Раді Європейського Союзу було створено указом від 8 грудня 2020 року. Генеральний секретаріат працює під керівництвом прем'єр-міністра Франції. Вартість французького головування в Раді Європейського Союзу оцінюється в 148 мільйонів євро. Заплановано майже 400 заходів, включаючи 200 зустрічей високопосадовців, близько 20 зустрічей міністрів Європейського Союзу, 80 зустрічей на рівні міністрів, а також різні семінари та конференції. Головування обрало гасло Relance, Puissance, Appartenance (Відновлення, Сила, Приналежність). Візуальна ідентичність французького головування включає триколор та європейські зірки, які об'єднані навколо ініціалів Європейського Союзу, U та E. За словами державного секретаря Франції з європейських справ Клемана Бона, стрілка в центрі другої літери символізує «послання амбіцій, надії [та] майбутнього», щоб протистояти «спокусам відступу та капітуляції».

Хронологія

Європейський день З нагоди Дня Європи та Конференції про майбутнє Європи президент Макрон виступив з довгою промовою перед Європейським парламентом, зосередившись на двох основних темах: незалежності та ефективності Союзу. Під час свого виступу він також висловив бажання оновити Хартію основних прав, «зокрема, щоб вона була більш чіткою щодо захисту довкілля та визнання права на аборт». Щодо європейських інституцій, президент Макрон підтримує надання Європейському парламенту права ініціативи, позицію, яку також підтримує федеральний уряд Німеччини. Крім того, він захищав універсалістські цінності Європи, але не взяв на себе жодних конкретних зобов'язань щодо просування культурної спадщини.«Нас об’єднує унікальність цієї європейської демократичної обіцянки, а також унікальна культура, спосіб буття у світі — насмілюся сказати. Що означає бути європейцем? Це означає відчувати спільні емоції перед нашими скарбами, плодами нашої спадщини та історії, від пагорба Пнікс до золотих цибулин Кракова, і резонувати з романтичним духом, від творів Шопена до творів Пессоа. Це також означає розділяти ввічливість, спосіб буття у світі, від наших кафе до наших музеїв, який ні з чим не порівнянний. Цей європейський спосіб буття у світі є частиною нашої унікальності, незважаючи на наші численні відмінності. Від Стародавньої Греції до Римської імперії, від християнства до Відродження та Просвітництва, ми є спадкоємцями особливого підходу до людських пригод».

Російське вторгнення в Україні Питання України швидко стало головним пріоритетом для французького головування. Перед запланованим самітом між президентом Франції Еммануелем Макроном та президентом Росії Володимиром Путіним у Кремлі, Макрон розмовляв з президентом Джо Байденом 2 лютого, президентом Польщі Анджеєм Дудою та президентом України Володимиром Зеленським 3 лютого, канцлером Німеччини Олафом Шольцем 4 лютого, генеральним секретарем НАТО Єнсом Столтенбергом та прем'єр-міністром Сполученого Королівства Борисом Джонсоном 5 лютого, а також прем'єр-міністром Естонії Каєю Каллас 6 лютого. Під час свого візиту до Кремля 7 лютого Макрон пропонував Путіну встановити «конкретні гарантії безпеки». Однак він не отримав жодних реальних ознак деескалації від нього. Речник Кремля Дмитро Пєсков визнав важливість візиту Макрона, але зазначає, що «занадто складно очікувати рішучого прориву лише від однієї зустрічі». 20 лютого відбулася тристороння телефонна розмова між Байденом, Путіним та Макроном для обговорення напруженості в Україні, що призвело до принципової домовленості про зустріч між Байденом та Путіним. У комюніке французького президентства наголошується, що ця зустріч може відбутися лише за умови, що Росія не вторгнеться в Україну. Ця угода втратила чинність у наступні дні, оскільки Російська Федерація порушула міжнародне право та територіальну цілісність України.

30 травня 2022 року всі 27 країн-членів ЄС одноголосно погодилися запровадити ембарго на 90% російської нафти.

Версальський саміт