Фердинанд Фрайліґрат(17 червня 1810 — 18 березня 1876) — німецький поет, перекладач і прихильник німецького лібералізму та націоналізму, якого вважають частиною руху «Молода Німеччина». Твори Фрайліґрата перекладав українською мовою Олександр Кониський.
Біографія Фрайліґрат народився в Детмольді, князівство Ліппе. Його батько був вчителем. Він закінчив місцеву гімназію у 16 років, далі почав підготовку до комерційної кар'єри в Зості. Там він познайомився з французькою та англійською літературою, і до 20 років опублікував перші вірші в місцевих журналах Gilman, D. C.; Peck, H. T.; Colby, F. M., eds. (1905). "Freiligrath, Ferdinand" . New International Encyclopedia (1st ed.). New York: Dodd, Mead.. З 1831 по 1836 рік він працював в Амстердамі банківським клерком. Після публікації перекладів «Од» та «Пісень сутінків» Віктора Гюго та заснування літературного журналу «Рейнські одеони» (1836–1838), у 1837 році він почав працювати бухгалтером у Бармені, де залишався до 1839 року Gilman, D. C.; Peck, H. T.; Colby, F. M., eds. (1905). "Freiligrath, Ferdinand" . New International Encyclopedia (1st ed.). New York: Dodd, Mead.. Пізніше він почав писати вірші для «Музейного альманаху» (під редакцією Адельберта фон Шаміссо та Густава Шваба) та «Моргенблатта» (ред. Котта).
Його перша збірка віршів «Gedichte» була опублікована в 1838 році в МайнціRines, George Edwin, ed. (1920). "Freiligrath, Ferdinand" . Encyclopedia Americana.. Вона містила його вірші «Löwenritt», «Prinz Eugen» та «Der Blumen Rache» Gilman, D. C.; Peck, H. T.; Colby, F. M., eds. (1905). "Freiligrath, Ferdinand" . New International Encyclopedia (1st ed.). New York: Dodd, Mead.. Його ранні вірші були натхненні «Східними традиціями» Віктора Гюго, які він також частково перекладав німецькою мовою. Вони часто зачіпали екзотичні тем. Наприклад, поема «Der Mohrenfürst» розповідає історію чорношкірого принца, який був лютим воїном. Він зазнає поразки в битві, потрапляє в рабство і стає довбишем у цирку. Лише левова шкура, яку він носив і яка тепер прикрашає барабан, нагадує йому про його попереднє життя. Цей вірш був покладений на музику Карл Льове.
Його збірка віршів 1838 року одразу здобула широку популярність. Фрайліґрат вирішив зайнятися літературною кар'єрою, яку розпочав у 1839 роціRines, George Edwin, ed. (1920). "Freiligrath, Ferdinand" . Encyclopedia Americana.. Він брав участь у кількох нині незначних творах, а в 1842 році отримав пенсію в розмірі 300 талерів від прусського короля Фрідріха Вільгельма IV Gilman, D. C.; Peck, H. T.; Colby, F. M., eds. (1905). "Freiligrath, Ferdinand" . New International Encyclopedia (1st ed.). New York: Dodd, Mead... Він одружився і, щоб бути ближче до свого друга Емануеля Гайбеля, оселився в Занкт-ГоаріRobertson, John George (1911). "Freiligrath, Ferdinand" . Encyclopædia Britannica. Vol. 11 (11th ed.). pp. 94–94..
Фрайліґрат був другом американського поета Генрі Лонгфелло. У 1842 році, коли Лонгфелло проходив суворе водолікування на курорті колишнього бенедиктинського монастиря Марієнберг у Боппарді на Рейні, інший пацієнт познайомив його з Фрайліґратом у його будинку в Занкт-Гоарі. Фрайліґрат мав особливий інтерес до англійської та американської поезії. Далі відбулося багато зустрічей та поїздок до Німеччини, де обговорювалася ця тема, і Лонгфелло подарував Фрайліґрату примірники своїх книг «Гіперіон» та «Балади та інші вірші». Спілкування митців продовжилось в їхньому листуванніJames Taft Hatfield, "The Longfellow-Freiligrath Correspondence," Publications of the Modern Language Association, Vol. 48, No. 4 (December 1933), pp. 1223-1291..
Через політичні репресії, цензуру та заохочення свого колеги-поета Гофмана фон Фаллерслебена, Фрайліґрат став більш політично активнимCarl Schurz (1913). Edward Manley (ed.). Lebenserinnerungen Bis zum Jahre 1850: Selections. У 1844 році він відмовився від своєї пенсії та у своєму «Glaubensbekenntnis» («Сповіді віри») присвятив свої поетичні здібності служінню демократичній ідеалам, яка досягла кульмінації в Революції 1848 року. Такі вірші, як «Trotz alledem» (переклад твору Бернса «Людина є людиною для цього»), «Die Freiheit», «Das Recht» та «Гамлет», зробили його виїзд з Німеччини доцільним.
Він вирушив до Бельгії, де зустрівся з Карлом Марксом Gilman, D. C.; Peck, H. T.; Colby, F. M., eds. (1905). "Freiligrath, Ferdinand" . New International Encyclopedia (1st ed.). New York: Dodd, Mead.. Звідти він вирушив до Швейцарії, а потім до Лондона, опублікувавши в 1846 році збірку перекладів «Англійські вчення з нового часу» та збірку політичних пісень «Ça ira » Gilman, D. C.; Peck, H. T.; Colby, F. M., eds. (1905). "Freiligrath, Ferdinand" . New International Encyclopedia (1st ed.). New York: Dodd, Mead.. Він жив до 1848 року в Англії, де відновив свою комерційну кар'єру. На запрошення Лонгфелло він розглядав можливість поїздки до Америки, але після короткочасного тріумфу лібералізму повернувся до Німеччини як лідер демократів Gilman, D. C.; Peck, H. T.; Colby, F. M., eds. (1905). "Freiligrath, Ferdinand" . New International Encyclopedia (1st ed.). New York: Dodd, Mead.. Там він був лідером Демократичної ліги в 1848 році разом з Карлом Марксом, Вільгельмом Вольфом та Фрідріхом Лесснером, останній з яких став його особистим другомLessner, Frederick (1907). "VI". Sixty Years in the Social-Democratic Movement (Carl Slienger ed.) (published 1976).. У 1843 році Ференц Ліст поклав вірш Фрейліграта «O lieb, so lang du lieben kannst» на музику, опубліковану в 1847 році — пізніше ця пісня була аранжована Лістом для сольного фортепіано як його «Liebesträume» № 3 (1850), яка згодом стала однією з його найвідоміших фортепіанних п’єс. Німецький композитор Еліза Шмецер поклала текст Фрайліґрата на музику у своєму творі Lieder, Romanzen und Balladen fur Tenor, opus 4Elise Schmezer Song Texts|LiederNet. www.lieder.net..
Після повернення до Німеччини Фрайліґрат оселився в Дюссельдорфі і працював у Neue Rheinische Zeitung (головний редактор: Карл Маркс, редактор культурних сторінок: Георг Веєрт), газеті, яку він заснував разом із Марксом, Фрідріхом Енгельсом та Вільгельмом Вольфом. Невдовзі він знову викрив зловживання правлячої влади віршем «Die Toten an die Lebenden» («Мертві живим», 1848). Його заарештували за звинуваченням у образі величності, але переслідування завершилося його виправданнямRobertson, John George (1911). "Freiligrath, Ferdinand". Encyclopædia Britannica. Vol. 11 (11th ed.). pp. 94–94.. Цей процес, на якому його виправдали, пам'ятний ще з однієї причини, оскільки це став перший суд присяжних, який будь-коли проводився в ПруссіїRines, George Edwin, ed. (1920). "Freiligrath, Ferdinand" . Encyclopedia Americana.. Він опублікував «Zwischen den Garben» (1849) та «Neue politische und soziale Gedichte» («Нові політичні та соціальні вірші», 1850). Через це виникли нові труднощі. Його зв'язок з демократичним рухом зробив його об'єктом постійного політичного нагляду, і в 1851 році він вирішив, що буде розумніше повернутися до ЛондонаRobertson, John George (1911). "Freiligrath, Ferdinand". Encyclopædia Britannica. Vol. 11 (11th ed.). pp. 94–94.. Там він став директором лондонського відділення Schweizer Generalbank та оселився на північному сході міста за адресою 3 Sutton Place, Hackney. Він залишався в Лондоні до 1868 року, заробляючи на життя офісною роботою та поетичними перекладами, серед яких були антологія «Троянда, будяк і трилисник» (1854), «Гаявата» Лонгфелло (1857) та «Цимбелін» і «Зимова казка» ШекспіраRobertson, John George (1911). "Freiligrath, Ferdinand". Encyclopædia Britannica. Vol. 11 (11th ed.). pp. 94–94.. Це підтримувало його популярність у Німеччині, де в 1866 році для нього було зібрано підписку в розмірі 60 000 талерів, частково як політичний маніфест Gilman, D. C.; Peck, H. T.; Colby, F.M., eds. (1905). "Freiligrath, Ferdinand" . New International Encyclopedia (1st ed.). New York: Dodd, Mead..
Повернувшись до Німеччини після амністії 1868 року, Фрайліґрат спочатку оселився у Штутгарті, а в 1875 році – у сусідньому місті Каннштатт. Він став націоналістом, опублікувавши патріотичні вірші «Ура, Німеччина!» та «Труба Віонвіль», натхненні перемогою Німеччини у франко-прусській війні Gilman, D. C.; Peck, H. T.; Colby, F.M., eds. (1905). "Freiligrath, Ferdinand" . New International Encyclopedia (1st ed.). New York: Dodd, Mead.. У своєму вірші 1848 року «У повітрі та темряві» він приписував військову символіку кольорам німецького триколірного прапора (який на той час символізував лише націю, а не якусь політичну сутність): чорний колір означав порох, червоний – кров, а жовтий – сяйво вогню. Він помер у Каннштатті в 1876 роціRobertson, John George (1911). "Freiligrath, Ferdinand". Encyclopædia Britannica. Vol. 11 (11th ed.). pp. 94–94..
Серед перших письменників, які переклали Фрайліґрата англійською мовою, був ірландський поет Джеймс Кларенс Манган (у його «Антології німецької мови», № XIX, опублікованій у журналі Дублінського університету в 1845 році). Вибірка англійських перекладів його віршів, написана його дочкою, була опублікована в «Збірці німецьких авторів Таухніца» (Лейпциг, 1869)Ripley, George; Dana, Charles A., eds. (1879). "Freiligrath, Ferdinand" . The American Cyclopædia..
Примітки