Тунель Клайд — тунель в межах міста Глазго, що прокладений під річкою Клайд. З'єднує прямим автомобільним, велосипедним і пішохідним сполученням райони і Говань, що розміщені на різних берегах річки.

Технічно складається з двох паралельних тунелів, які з'єднані між собою єдиним вузьким міжтунельним переходом посередині шляху. Довжина кожного тунелю складає 762 м (2500 футів), а внутрішній діаметр 9 м (29 футів і 6 дюймів). Кожен тунель розділено трипролітною естакадою на дві частини. Більша верхня частина містить автомобільну дорогу шириною 6,7 метрів з двома смугами руху. В меншій нижній частині розміщено велодоріжку, пішохідну зону і вентиляційні канали.

Історія Плани будівництва переправи через річку Клайд між Вайтінчем та Гованєм вперше зустрічаються в документах за 1945 рік. На той час там діяла поромна переправа, але вона не могла задовольнити зростаючі потреби міста. Оскільки річка Клайд була судноплавною і багато міських доків знаходилися вище за течією, то будівництво мосту вимагало складних і дороговартісних технічних рішень, щоб забезпечити прохід суден під мостом. Тому при проєктуванні переправи, було прийнято рішення прокласти тунель під руслом ріки. Проєктні роботи розпочалися 1951 року, а безпосередньо будівництво стартувало 1957 року.

Будівництво було небезпечним, технології прокладання тунелів були ще недосконалими, прохідницький щит, що використовувався для прокладання тунелів був подібний до щита конструкції Марка Брюнеля, що використовувався для прокладання тунелів ще в середині XIX століття. Всередині цього щита вручну працювало 16 шахтарів в кесонному середовищі. Через використання підвищеного тиску, для працівників було передбачено процедуру вишлюзовування перед початком і після завершення робочої зміни. Проте багато хто ігнорував ці процедури, не бажаючи втрачати зайвий час, внаслідок чого були частими випадки кесонної хвороби, два з яких навіть закінчилися смертю працівників.

Перший етап будівництва, зведення західного тунелю, було завершено 3 липня 1963 року. Урочисте відкриття західного тунелю здійснювала особисто королева Єлизавета II. Після відкриття західної гілки тунель деякий час функціонував для руху в обидві сторони. Це тривало до 23 березня 1964 року, коли було відкрито другий тунель, східний. Після цього автомобільний і велосипедний рух західним тунелем здійснювався в напрямку з півдня на північ, а східний тунель почав працювати в зворотному напрямку з півночі на південь. Пішоходи як і раніше могли рухатися будь-яким тунелем, в будь-якому напрямку.

Загальна вартість побудови тунелю склала 10,5 мільйонів £, що в перерахунку на ціни 2023 року складало б понад 180 мільйонів £. Пожежа в Монбланському тунелі, яка забрала життя 39 людей, призвела до встановлення нових, жорстких вимог до обладнання тунелів. Роботи по приведенню тунелю Клайд до нових стандартів безпеки (встановлення додаткового шару вогнетривкого покриття навколо старої конструкції) тривали з 2005 по 2010 рік і коштували майже стільки ж, скільки й саме будівництво тунелю.

Конструкція тунелю З технічної точки зору тунель Клайд — це не один а два однакові тунелі, розміщені паралельно поруч один з одним і в середині прольоту з'єднані єдиним невеликим міжтунельним переходом. Довжина кожного тунелю складає 762 м (2500 футів), а внутрішній діаметр 9 м (29 футів і 6 дюймів). Кожен тунель розділено трипролітною естакадою на дві частини. Більша верхня частина містить дорогу призначену для руху автомобілів, шириною 6,7 метрів з двома смугами руху. Конструктивно ця дорога розрахована для руху зі швидкістю до 30 миль/год (близько 48 км/год). В нижній частині, посередині розміщено велодоріжку та тротуар для пішоходів, з обох боків оточені вентиляційними каналами.

Під час будівництва планувалося, що навантаження на тунель не буде перевищувати 13000 автомобілів на добу, проте вже в день відкриття, тунелем скористалося 22000 автомобілів. Станом на 2023 рік щодня, усереднено тунель перетинали понад 65000 автомобілів, що є в п'ять разів більше ніж заплановане проєктне навантаження. Кожного року понад 25 мільйонів людей перетинають цей тунель. Експлуатаційні витрати на підтримку робочого стану тунелю, за даними 2016 року, складають 1 мільйон £.

Цікаві факти Мистецький перформанс З нагоди початку нового тисячоліття, в травні 2000 року, за фінансової підтримки , фонду тисячоліття мистецької ради та в співпраці з фундацією Pearce Institute in Govan, шотландський концептуальний митець Стівен Скринька перетворив занедбану пішохідну гілку східного тунелю Клайд, на величезний витвір мистецтва, відкритий для вільного відвідування. До початку робіт тунель перебував в жахливому стані, вкритий брудом і шарами старих графіті, які накопичувалися тут впродовж десятиліть з моменту відкриття тунелю в 1963 році. Перед тим як розпочати трансформацію, Стівен детально відфотографував всі написи й графіті на стінах. Згодом тунель було пофарбовано в білий колір, встановлене яскраве освітлення, а текст графіті і написів зі стін було озвучено голосами дітей, додатково було зібрано велику колекцію звукових записів з самого тунелю, з центрального вокзалу міста, з , та інших знакових місць Глазго. Потім всі ці звуки були поєднані у велику бібліотеку, і транслювалися через 64 динаміки встановлені вздовж тунелю, створюючи всередині постійний звуковий ландшафт. Окрім цього було створено клієнтський застосунок, за допомогою якого до 16 користувачів одночасно могли обирати колекцію звуків і контролювати їх рух тунелем. Тунель як мистецький простір функціонував з 28 травня до 18 червня 2000 року. Вхід для людей був вільним з 10 ранку до 10 вечора. Окрім цього 18 червня, в останній день роботи арт-простору, в ньому було влаштовано художню виставку, на якій були присутні роботи: Піта Доулінга, Нікі Гінд, Алістера Макдональда, Пітера Нельсона, Джона Пантера, Білла Суїні, Джо Томаса, Грегга Вагстаффа, Джудіт Вір, Гільдергарда Вестеркампа та самого Стівена Скриньки. Після завершення виставки, обладнання було демонтоване а тунель перетворився на звичну багатьом, буденну пішохідну зону, яка поєднувала південний і північний береги річки Клайд.

Затримай дихання Гра популярна у місцевих дітей, а подекуди і у деяких дорослих. Суть гри полягає в тому, щоб спробувати затримати дихання під час проїзду тунелем Клайд. Завдяки короткій довжині тунелю і дозволеній швидкості руху близько 50 км/год, автомобіль може подолати тунель приблизно за 1 хвилину, тож багатьом вдається виконати завдання. Але рух може сповільнитися через щільний трафік і тоді завдання вже не видається таким простим. Ця гра була зображена ​​у відео шотландського митця , яке називалося Gobstopper і отримало низку мистецьких відзнак та премій. В цьому відео діти на задньому сидінні авто намагаються затамувати подих під час проїзду тунелем Клайд.

Примітки

Джерела