Винне озеро () — термін, що позначає явище надмірного перевиробництва вина в Європейському Союзі. Вперше це явище було помічене та набуло стійкого характеру приблизно в середині 1980-х років , а в середині 2000-х знову постало як значна проблема. Спільна сільськогосподарська політика ЄС передбачала низку субсидій для виробників вина, що призвело до надлишку пропозиції. Цей профіцит змусив ЄС переглянути свою аграрну політику.
У 2007 році з'явилися дані, що протягом кількох попередніх сезонів врожаю Європа виробляла на 1,7 мільярда пляшок вина більше, ніж було продано. Щороку сотні мільйонів пляшок вина перероблялися на технічний спирт. Ця практика, яку іноді називали «екстренною дистиляцією», обходилася платникам податків у 500 мільйонів євро на рік. Основним чинником такого надлишку вважалося виноробство в регіоні Лангедок-Русійон, на який припадала третина всього винограду, вирощеного у Франції.
Одним із запропонованих шляхів розв'язання проблеми «винного озера» став «План Бордо» — ініціатива, висунута 2005 року французькою асоціацією виноробів ONIVINS з метою скорочення виробництва у Франції та підвищення цін. Частиною плану було викорчовування 17 000 гектарів (42 000 акрів) із 124 000 га (310 000 акрів) виноградників у Бордо. Запропонований план наштовхнувся на певний опір.
2020 року винороби попередили, що через наслідки пандемії COVID-19, зокрема через закриття ресторанів, Європейському Союзу знову загрожує масовий надлишок продукції. Виробники закликали виділити додаткові субсидії для дистиляції надлишків вина. Значну частину надлишкового вина врешті-решт перегнали на антисептики для рук.
2023 року було знову виділено 200 мільйонів євро на переробку надлишків вина на промислову продукціюFrance to spend €200m destroying wine as demand falls.
Примітки