Театр ляльок та актора у Валбжиху — це муніципальний театр, заснований 1945 року, розташований за адресою вулиця Яна Бжехви, 16 у ВалбжихуОфіційний сайт театру: Historia teatru.

Історія Історія Валбжицького театру ляльок та актора сягає 1945 року, коли невдовзі після відкриття музичної школи неподалік було засновано аматорський громадський ляльковий театр, відомий також як Театр ляльок. Театр виник і розвивався завдяки захопленню Меланії та Тадеуша Карватів, які до Другої світової війни працювали в театрі «Бай-Бай» у Сосновці Портал міста Валбжих: Teatr Lalki i Aktora w Wałbrzychu. Перші репетиції прем’єрної вистави «Хоробрий шевець, Золотоволоса принцеса, Грозний дракон та Король Гвоздько» відбувалися в приватній квартирі Карватів. Прем’єра відбулася в грудні 1945 року в залі «Циганерія» в районі Подгужа, яка на той час виконувала функції міської громадської залиhttps://encyklopediateatru.pl/teatry-i-zespoly/1009/teatr-lalki-i-aktora-walbrzych?utm_source=chatgpt.com. До початкового складу, окрім Тадеуша Карвата — режисера та керівника театру, входили сценограф Фердинанд Драбік та актори Анна Бялас, Меланія Карватова і Здзіслав Санецький.

1946 року театр отримав власне приміщення в ресторані «Заціше», водночас активно гастролюючи в навколишніх містах, зокрема Кам’янна Гура, Богушув-Горце, Любавка та Глушиця. Готувалися нові прем’єри, серед яких «Чотири милі за шматок» Марії Ковнацької, «Про Войтека Грайка» Яна Дормана та «Дзяд і Баба» Юзефа Ігнація Крашевського. 19 жовтня 1947 року театр представив свою соту виставу. З 1948 року заклад функціонував під назвою Міський театр ляльок та актора, а його директором залишався Тадеуш Карват. Цей стан тривав до 1953 року, коли Альфонс Драбент спочатку обійняв посаду адміністративного керівника, а згодом директора театру.

1951 року театр отримав фінансування від Соціального фонду відбудови столиці та придбав будівлю на вулиці Бучка, 16 (нині — вулиця Яна Бжехви), яку займає донині. 1 січня 1954 року театр перейшов під опіку Міністерства культури та мистецтва та отримав назву «Державний театр ляльок та актора у Валбжиху». Альфонс Драбент залишався його директором понад двадцять років, що є найдовшим періодом керівництва в історії театру. 1975 року через стан здоров’я він залишив посаду директора, обійнявши функцію генерального директора, тоді як керівником театру став Едвард Досла, який очолював його до 1978 року.

Нагороди та відзнаки

1960 – Провінційний огляд сценічних колективів у Поляниці-Здруй, 1-й приз за п'єсу під назвою «Сентиментальний вечір», також він отримав відзнаку на Національному фестивалі поетичних театрів у Вроцлаві. 1960 – Нагорода за «Найкращий поетичний театр Західних земель» у Вроцлаві 1960 – 1-й Національний фестиваль лялькових театрів, Е. Досла – відзнака за режисуру вистави К. І. Галчинського «Кавомолка» 1962 – 1-й фестиваль Сілезького лялькового театру в Ополі, Е. Досла – 2-га премія за режисуру – Biwaku z pieśniami 1964 – 2-й Фестиваль лялькових театрів в Ополі, 2-й приз за постановку та режисуру і 2-й приз за сценографію – Awantura w teatrze pulek 1965 – Національний фестиваль п'єс малого акторського складу у Варшаві, Анджей Реттінгер – 2-й приз за режисуру – «Бамба в оазисі Тонго» 1967 – 3-й Сілезький фестиваль лялькових театрів в Ополі, Влодзімеж Добровольський, Алі Бунш – 1-й приз за загальний художній рівень та 1-й приз за сценографію – Про людину, яка всіх обдурила (Золотий ключик) 1968 – Художня премія Президії Національної ради національного розвитку сільських районів 1972 – Національний конкурс солістів лялькових театрів у Білостоку, Я. Горецька, В. Петржик – 2-а премія – Ромео і Джульєтта 1984 – Театральні конфронтації, 6-та бієнале мистецтва для дітей у Познані, переможець «Срібних кіз» та 1-ї премії за групову акторську гру, 1-ї премії за режисуру та 3-ї премії за сценографію – «Котра година?». 1993 – XVI Національний фестиваль лялькових театрів в Ополі, нагороди та диплом «за гардероб», який виконує важливу функцію драматургії в адаптації – «Шторм» у театрі Гого. 1993 – VIII Ломжинська театральна виставка «Зустрічі у валізі», 1-й приз за сценографію – «Ромео і Джульєтта». 1996 – 10-й Ломжинський фестиваль театру у валізі, 1-й приз за сценографію – Десять маленьких чорношкірих.

Крім того, театр брав участь у численних фестивалях, конкурсах та театральних зустрічах, зокрема у Бєльсько-Бялій, Слупську, Ломжі, Білостоці, Кракові, Жешові та інших містах. Він також виступав на сценах по всьому світу, зокрема в Німеччині, Чехії, Румунії та Росії. Наразі театр є одним із 22 лялькових театрів у Польщі та одним із двох у Нижній Сілезії.

Примітки

Бібліографія Колективна робота під редакцією С. Міхалкевича : Валбжих – план монографії на тлі регіону, DTSK Сілезія, Вроцлав, 1993 K. Krzyżagórski: 25-річчя Державного театру ляльок у Валбжиху, Валбжих 1970 Вебсайт театру Ратуша Валбжиха – рекламна папка Валбжих 2003

Зовнішні посилання

Офіційний веб-сайт театру