Ганс Георг Вільгельм фон Шуберт (; 12 грудня 1859, Дрезден — 6 травня 1931, Гейдельберг) — німецький протестантський теолог та історик.

Життєпис Ганс фон Шуберт походив зі старовинної саксонської родини державних службовців. Його батьком був саксонський генерал-лейтенант (1824–1907). Його мати, Матильда Барт, була родом з Гамбурга. По материнській лінії він був племінником дослідника Африки Генріха Барта, а з боку батька його походження сягає нюрнберзького міського писаря та реформатора Лазаруса Шпенглера.

Після закінчення гімназії Вітцум у Дрездені Шуберт спочатку вивчав історію та історію літератури в університетах Лейпцига, Бонна, Страсбурга та Цюриха. Однак незабаром він став вивчати теологію в університетах Тюбінгена та Галле-Віттенберга. У 1884 році він здобув ступінь доктора філософії в Страсбурзькому університеті, а з 1887 року працював викладачем у Рауе-Хаусі в Гамбурзі.

У 1891 році Шуберт став доцентом богослов'я зі спеціалізацією на церковній історії в Страсбурзькому університеті, де в 1892 році отримав почесний докторський ступінь з богослов'я. Того ж року він став професором богослов'я в Кільському університеті. У 1897 році його було призначено консисторським радником та членом Кільської консисторії Євангелічно-лютеранської церкви Шлезвіг-Гольштейна. У 1906 році він перейшов до Гейдельберзького університету на посаду професора богослов'я. Там він став секретарем Гейдельберзької академії наук, дійсним членом Баденської історичної комісії, а в 1919 році очолив Асоціацію історії Реформації. У 1917 році він отримав почесний докторський ступінь Лейпцизького університету.

Сім'я Одружився 24 травня 1887 року з Бертою (1860–1946), дочкою Вільгельма Кепперна з Гагена у Вестфалії, подружжя мало одного сина та п'ятьох дочок.

Гертруда фон Шуберт (* 1888) Маргарете фон Шуберт (1892–1979) Ганс Гельмут фон Шуберт (1894–1918), морський лейтенант Ельза фон Шуберт (* 1895) Ірмгард фон Шуберт (* 1896) Еріка Дінклер-фон Шуберт (1904–2002), дружина гейдельберзького протестантського теолога Еріха Дінклера (1909–1981)

Праці

Unterwerfung der Alemannen unter die Franken. 1884. Roms Kampf um die Weltherrschaft. 1888. Die evangelische Trauung, ihre geschichtliche Entwicklung und gegenwärtige Bedeutung. 1890. Petrus Evangelium (mit synoptischen Tabellen). 1893. Entstehung der Schleswig holsteinischen Landeskirche. 1895. Siebenbürgen. 1900. Aussichten und Aufgabe der evangelischen Mission. 1900. Ansgar und die Anfänge der Schleswig holsteinischen Kirchengeschichte. 1901. Lehrbuch der Kirchengeschichte I. 1902 (Neubearbeitung von Nicolaus Müller). Die heutige Auffassung und Behandlung der Kirchengeschichte. 1902. Praedestinatus. 1903. Grundlagen der Kirchengeschichte III. 1906. Der hamburgische Kapitelstreit und Martin Bucer. 1904. Hamburg, die Missionsmetropole des Nordens im Mittelalter. 1904. Kurze Geschichte der christlichen Liebestätigkeit. II. 1905. Kirchengeschichte Schleswig Holsteins I. 1907. Luther und seine lieben Deutschen, eine Volksschrift zur Reformationsfeier. 1917. Die Geschichte des deutschen Glaubens. 1925. Der Kampf des geistlichen und weltlichen Rechts. Winter, Heidelberg 1927 ().

Примітки

Джерела Hermann A. L. Degner: Wer ist’s? Unsere Zeitgenossen, Zeitgenossenlexikon. Degner Verlag, Leipzig 1908, S. 1248 (III. Ausgabe).

Bernd Moeller: Hans von Schubert (1859–1931). Vorsitzender des Vereins für Reformationsgeschichte 1918–1931. In: 125 Jahre Verein für Reformationsgeschichte. Hrsg. von Luise Schorn-Schütte, Gütersloher Verlagshaus 2008, ISBN 978-3-579-05764-4, S. 46–59. Michael Plathow: Schubert, Hans von. In: Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon (BBKL). Band 9, Bautz, Herzberg 1995, ISBN 3-88309-058-1, Sp. 1040–1041 Adolf Martin Ritter: Schubert, Hans von. In: Theologische Realenzyklopädie (TRE). Band 30, de Gruyter, Berlin / New York 1999, ISBN 3-11-016243-1, S. 563–565. Hans von Schubert: Lebenserinnerungen von Gustav von Schubert, kgl. sächs. Generalleutnant. Deutsche Verlags-Anstalt, 1909.

Посилання