Піратське радіо — це радіостанція, яка веде мовлення без дійсної ліцензії, незалежно від того, чи є вона недійсною, чи взагалі відсутньою.  У деяких випадках радіостанції вважаються легальними там, де передається сигнал, але незаконними там, де сигнали приймаються, особливо коли сигнали перетинають національний кордон.

В інших випадках трансляцію можна вважати «піратською» через характер її змісту, формат передачі (особливо нездатність передати ідентифікацію станції відповідно до правил) або потужність передачі (яка вимірюється в ватах) станції, навіть якщо передача технічно не є незаконною (наприклад, аматорська радіопередача). Піратське радіо іноді називають бутлег-радіо  (термін, особливо пов'язаний з двостороннім радіозв'язком ), підпільним радіо або вільним радіо.

Існує міжнародний радіокод "UNLIS", що позначає незаконно діючий передавач.

Історія Радіо-"піратство" почалося з появою регулювання ефіру на зорі ери радіо. Спочатку радіо, або бездротовий зв'язок, як його частіше називали в той час, було відкритим полем для любителів, ранніх винахідників та експериментаторів. Ступінь державного контролю варіювався залежно від країни. Наприклад, у Великій Британії робота Марконі підтримувалася поштовим відділенням, але в епоху слабкого регулювання фокусник з музичного залу Невіл Маскелін навмисно перехопив демонстрацію.

Військово-морські сили Сполучених Штатів почали використовувати радіо для передачі сигналів часу та звітів про погоду на східному узбережжі Сполучених Штатів у 1890-х роках. До появи технології електронних ламп ранні радіоентузіасти використовували (електронно) шумні передавачі з іскровим зазором. Невдовзі Військово- морські сили почали скаржитися пресі на те, що аматори порушують військово-морські передачі. У статті під назвою «Бездротовий зв'язок та беззаконня» від 25 травня 1907 року повідомлялося, що влада не змогла запобігти втручанню аматора в роботу урядової станції на військово-морській верфі у Вашингтоні, округ Колумбія, використовуючи законні засоби.

Напередодні Лондонської радіотелеграфної конвенції 1912 року, а також на тлі занепокоєння щодо безпеки морського радіо після затоплення пароплава «Титанік» 15 квітня того ж року, газета "Нью-Йорк Геральд" від 17 квітня 1912 року опублікувала статтю під назвою «Президент вживає заходів для зупинення панування натовпу над бездротовим зв’язком» під заголовком «Ініціатива президента Вільяма Говарда Тафта щодо регулювання громадського радіомовлення».

Піратське радіо в СРСР Піратське радіо в СРСР породжувалося, з одного боку, спільним інтересом молоді до технічної творчості, з іншого — прагненням самоствердження через «незалежне» радіомовлення. Вважається, що рух «радіохуліганів» зародився на рубежі шістдесятих років, за часів хрущовської відлиги, і пік розквіту припав на другу половину 1960-х і 1970-х років.

Радіоаматорство та поширення радіотехнічних знань вважалося у СРСР важливим напрямом військово-патріотичного виховання молоді. Ця діяльність велася в основному через мережу радіотехнічних шкіл ДТСААФ. Однак на місцях, особливо в сільській місцевості, робота радіотехнічних шкіл була часто поставлена формально, а то й зовсім була відсутня. Крім того, шлях легального радіооператора-аматора ускладнювався деякими нудними формальностями: потрібно було пройти спостережний стаж, оволодіти абеткою Морзе, скласти іспит на право володіти передавачем, в ефірі дотримуватися досить суворих правил радіообміну і так далі. Набагато цікавіше було, зібравши найпростіший передавач, забезпечити найближчі околиці передачами, які неможливо було почути радянським радіо: концертами Аркадія Сєвєрного, Володимира Висоцького, західних рок-гуртів, «блатним» фольклором та власними піснями.

Типове технічне оснащення радіохулігану складалося з так званої шарманки (вона ж приставка, машина, марахайка та ін.) - кустарного середньохвильового передавача з амплітудною модуляцією, зазвичай на радіолампі 6П3С або 6П6С. Джерелом живлення та модулятором для шарманки служила, як правило, лампова радіола або магнітофон. Якість сигналу такого передавача зазвичай була невисокою. Його паразитні випромінювання цілком могли створювати перешкоди радіомовленню та службовому зв'язку далеко поза межами середньохвильового діапазону.''''

Радіохуліганство переслідувалося в адміністративному, а у разі рецидиву – і в кримінальному порядку. Органи Державної інспекції електрозв'язку постійно стежили за ефіром та знаходили незаконні передавачі за допомогою рухливих пеленгаторів.

Також спілкування нелегальних операторів можна чути, наприклад, на частотах близько 1600…2200 кГц («піонерка»), 3000…3300 кГц («трійка») та деяких інших.

Існував ще один різновид радіохуліганства. Справа в тому, що квартирні радіоточки-"брехунці" за часів СРСР щодня з 14.00 до 15.00 замовкали на обідню перерву. Цією годинною паузою і користувалися провідні радіохулігани.

Ці умільці ніяких радіопередавачів не майстрували - підключали до мережі вихід підсилювача та транслювали свою улюблену музику. Крім підсилювача, таким меломанам достатньо було мати магнітофон і два дроти.

Україна В часи Другої Світової війни (з 1943 до 1945 року) на території Львівсьої області діяла радіостанція Самостійна Україна (також відома під назвами "Радіо Афродіта" та "Вільна Україна").

Похідною групою ОУН, яка увійшла 30 червня 1941 року до Львова, після відступу радянської влади, було захоплено радіостанцію у Львові, цю станцію нарекли іменем Євгена Коновальця (див. Радіостанція імені Євгена Коновальця). Вона мовила в ефірі з 30 червня по 2 липня 1941 року.

В сучасному світі Піратськи радіостанції виходять на новий рівень. Можливість спілкуватись через супутники була відкрита бразильськими радіоінженерами в середині 90-х років, коли вони виявили, що можуть працювати в УВЧ-діапазоні, виділеному для потреб супутників флотської системи зв'язку Navy Fleet Satellite Communication (SATCOM). Щоб дістатися супутників, пірати беруть звичайний аматорський радіопередавач, що працює на частотах від 144 до 148 МГц, і додають до нього зібраний нашвидкуруч із котушок і параметричних діодів подвоювач частоти. В результаті частота роботи передавача зростає до нижнього краю діапазону висхідного каналу супутникового зв'язку FLTSATCOM (292-317 МГц). Бразилія – лідер за кількістю незаконних передавачів для FLTSATCOM, проте такими речами займаються не лише там. Так, у лютому 2008 року фахівці Федеральної комісії зв'язку США за допомогою пересувного радіопеленгатора засікли незаконну передачу, яку зі штату Нью-Джерсі вів бразильський емігрант. При обшуку у нього виявили налаштований на частоту FLTSAT приймач, підключений до антени на задньому дворі. У результаті Йоахіму Барбосі виписали 20 000 доларів штрафу.

На пострадянському просторі використання супутніків SATCOM також стало доволі розповсюдженим явищем. Через супутники транслюються піратськи радіостанції різної направленості (наприклад релігійні чи музичні). Але в більшості випадків використання цього каналу зв'язку зводится до спілкування без правил, зачасту з взаємними образами, а також з використанням ненормативної лексики. Ліцензовані радіоаматори засуджують таке використання супутників, а особливо таку манеру спілкування в ефірі. Але не дивлячісь на те, що використання супутників SATCOM є "сірою" зоною в радіоаматорстві, деякі виробники портативних радіостанцій додають ці частоти в свої апарати.

Останнім часом у країнах колишнього СРСР, порівняно, наприклад, зі США чи Європою, інтерес до радіопіратства помітно зменшується. Це пояснюється такими причинами:

постійна цілодобова конкуренція Інтернет-радіо та FM-радіо не дозволяє піратським станціям знаходити свого слухача так само легко, як це було колись; сучасний слухач звик до регулярного виходу радіостанції в ефір, а регулярність виходу – це ознака, більш характерна для легального радіо;

Вільне радіо Інший варіант терміну піратське радіо виник під час "Літа кохання" у Сан-Франциско в 1960-х роках. «Вільне радіо» зазвичай стосувалось секретних та неліцензованих наземних передач. «Вільне радіо» використовувалося лише для назв радіопередач, які перебували поза контролем уряду, як і офшорне радіо у Великій Британії та Європі.

Термін "вільне радіо" був прийнятий Асоціацією слухачів вільного радіо, яка захищала права офшорних радіостанцій, що ведуть мовлення з кораблів та морських споруд біля узбережжя Сполученого Королівства.

Піратство в радіоаматорському зв'язку

Використання неліцензованих частот Особливо пов'язана з аматорським радіо та ліцензованими послугами персонального зв'язку, неліцензована експлуатація означає використання радіообладнання на ділянці спектра, для якої обладнання розроблено, але на якій користувач не має ліцензії на експлуатацію (більшість таких операторів неофіційно відомі в США як «пірати бульбашкової упаковки» через герметичну пластикову роздрібну упаковку, поширену серед таких рацій).

Хоча піратство на ліцензійних діапазонах є поширеним явищем (за деякими оцінками кількість піратських радіостанцій перевищує кількість ліцензійних), таке використання, як правило, карається лише у випадках, коли діяльність пірата заважає ліцензіату.

Ненавмисні перешкоди Ненавмисні перешкоди є поширеним явищем, коли засоби особистого зв'язку ввозяться до країн, де вони не сертифіковані для роботи. Такі перешкоди виникають внаслідок конфлікту розподілу частот і іноді вимагають повного перерозподілу існуючої смуги через нездоланну проблему перешкод; наприклад, схвалення в Канаді в 2004 році неліцензійного використання частот служби загальної мобільної радіозв'язку США через перешкоди від користувачів радіостанцій FRS /GMRS зі Сполучених Штатів, коли Міністерству промисловості Канади довелося перевести низку ліцензованих користувачів частот GMRS на незайняті канали.

Навмисне або зловмисне втручання Навмисне втручання в переговори на ліцензованих частотах або створення завад що унеможливлюють переговори на цих частотах. Така поведінка в ефірі як правило заважає роботі критично важливих служб - авіадиспетчерів та повітряних суден, оперативних служб поліції або пожежників і т.інш.

Типовим прикладом є втручання в роботу авіадиспетчеру аеропорту. Згідно інструкцій якщо пілот не чує команд авіадиспетчера він має припинити посадку (Go Around) та піти на друге коло, а також встановити код транспондеру 7600 (втрата зв'язку). Умисне втручання в роботу керування повітряним простором є кримінальним злочином. Наприклад в Україні ст. 281 Повітряного Кодексу України передбачає покарання штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк.

Студент університету та радіоаматор з Тайваню спочатку використав SDR приймач для аналізу сигналів Тайванської швидкісної залізниці (THSRC), завантажив дані на комп'ютер, зламав параметри, а потім запрограмував коди у свої радіопристрої.

Потім він надіслав загальний сигнал тривоги до диспетчерського центру THSRC, в результаті чого центр попередив чотири поїзди про тимчасову зупинку руху відповідно до процедури.

Піратське радіо в творах мистецтва

В кінематографі

Врубай на повну котушку - фільм 1990 року Рок-хвиля - фільм 2009 року Піратське радіо (Pirates Radio) - фільм 2021 року Радіо "Фреччія" - фільм 1988 року

В літературі

Олег Криштопа "Радіо Афродіта" Девід Кіндред "Pirate Radio: An Illustrated History" Роберт Чепмен "Selling the Sixties: The Pirates and Pop Music Radio" Рей Кларк "Radio Caroline: The True Story of the Boat that Rocked"