Ракель Дінк (; 1959, Силопі, Туреччина) — турецько-вірменська правозахисниця, голова Фонду Гранта Дінка.
Вона є останньою представницею вірменського племені варто, що осіло у Джизре. Ракель — вдова Гранта Дінка, турецького журналіста та правозахисника вірменського походження, якого убили 19 січня 2007 року.
Вона виросла в вірменському притулку Камп Армен у Тузлі та протягом багатьох років працювала його керівником. Пізніше здобула широку популярність завдяки своїй промові на похороні чоловіка. Її фраза: «Нічого не можна домогтися, не поставивши під сумнів темряву, яка перетворює немовля на вбивцю», — була тепло зустрінута громадськістю та опублікована у ЗМІ. Після вбивства Гранта Дінка вона зайнялася правозахисною діяльністю і з 2007 року очолює Фонд Гранта Дінка.
Біографія Народилася 1959 року в Йолагзи, Силопі. Вона — друга дитина вождя племені варто Сіямента Ягбасана (Вартаняна) та його дружини Делаль.
1915 року вірменське плем'я варто отримало наказ про депортацію, але у дорозі на них напали, вони сховалися на горі Джуді за допомогою арабського мусульманського племені таянлар і прожили там 25 років. Через 25 років, після Другої світової війни, плем'я переїхало до Джизре. Там вони зазнали асиміляції серед курдського населення, почали говорити в основному курдською мовою і провадити християнські богослужіння курдською. Провівши якийсь час у кочових наметах, плем'я оселилося у селі Варто, нині званого Йологзи. 1978 року члени племені переїхали до Стамбула, а пізніше, у 1980-х роках, — в Бельгію і Францію. 2004 року у Брюсселі помер батько Ракель, Сіямент. Ракель Дінк — остання представниця племені на території Туреччини.
Ракель виросла в селі Варто і 1967 року втратила матір, коли їй було 8 років. Батько відвіз її разом з іншими дітьми (всього 12 осіб) до Стамбула під час візиту вірменського протестантського проповідника Гранта Гюзеляна (також знаного як Кючюкгюзелян), який займався програмою розміщення анатолійських вірмен у Стамбулі. Ракель Дінк була у другій групі, відправленій до міста. 1968 року вона приїхала до Стамбула з двома братами і її розмістили у вірменському притулку Камп Армен в Тузлі. Влітку вона жила в Тузлі, а взимку її переводили до притулку Гедікпаша. Ракель, яка не знала на той момент інших мов, крім курдської, вивчила в Стамбулі турецьку та вірменську. Вона закінчила вірменську початкову школу Інсірдібі в Гедікпаші. Оскільки вона була офіційно зареєстрована як громадянка Туреччини, подальше відвідування вірменської школи стало для неї неможливим. Після того як батько заборонив їй відвідувати турецьку школу після п'ятого класу, вона опинилася поза системою формальної освіти і навчалася приватним чином у притулку Гедікпаша.
Пізніше вона познайомилася з Грантом Дінком в вірменському дитячому таборі в Тузлі і вийшла за нього заміж 19 квітня 1976 року. 23 квітня 1977 року відбулося вінчання у церкві. У пари народилося троє дітей: Делаль (1978), Арат (1979) і Сера (1986).
1979 року директора табору в Тузлі Гюзеляна заарештували і Ракель Дінк разом з чоловіком стала керувати вірменським дитячим табором.
19 січня 2007 року її чоловіка, Гранта Дінка, вбили, коли він повертався до редакції газети «Агос». Похорон Гранта Дінка відбувся 23 січня 2007 року, в них взяла участь величезна кількість людей. Ракель Дінк виступила на церемонії з промовою.
Ракель Дінк є президентом Фонду Гранта Дінка, створеного 2007 року для розвитку культури діалогу, миру та співпереживання, щоб зберегти ідеї та дух Гранта Дінка заради більш справедливого та вільного світу.
Примітки
Посилання