Джейн Кук Райт (30 листопада 1919 р. – 19 лютого 2013 р.), відома також як Джейн Джонс, була новаторкою в галузі дослідження онкології та хірургинею, відома своїм внеском у розвиток хіміотерапії. Зокрема, Джейн Райт приписують розробку методики використання культури тканин людини замість лабораторних мишей для тестування впливу потенційних ліків на ракові клітини. Вона також була піонеркою у використанні препарату метотрексат для лікування раку молочної залози та раку шкіри (зокрема, грибоподібного мікозу).
Раннє життя, сім'я та освіта Джейн народилася в 1919 році у Мангеттені (штат Нью-Йорк), у родині Корінн Кук, вчительки державної школи, та Луїса Т. Райта, одного із перших афроамериканських випускників Гарвардської медичної школи. Батько Джейн був першим афроамериканським лікарем у державній лікарні Нью-Йорка. Протягом 30 років роботи в лікарні Гарлема він заснував і керував Фондом дослідження раку лікарні. Біологічний батько Луїса Т. Райта, доктор Сіа Кетчем Райт, народився в рабстві, але закінчив медичний факультет, перш ніж померти, коли Луїсу Т. Райту було чотири роки. Вітчимом Луїса Т. Райта був Вільям Ф. Пенн, перший афроамериканський випускник Єльського медичного коледжу. Дядько Джейн Райт, Гарольд Дадфорд Вест, також був лікарем, який згодом став президентом медичного коледжу Мехаррі(Meharry Medical College) в Нешвілі, штат Теннесі.
У дитинстві Райт навчалася в школі етичної культури Філдстона, яку вона закінчила в 1938 році. Під час навчання у школі Філдстона вона часто була залучена до позакласної діяльності. Вона працювала художнім редактором шкільного щорічника та була призначена капітаном команди із плавання. Її улюбленими предметами були математика та природничі науки. Після навчання у школі Філдстона Райт отримала стипендію в коледжі Сміт, де продовжила навчання та продовжувала активно займатися позакласною діяльністю. Вона плавала в складі університетської команди з плавання, із захоплення вивчала німецьку мову та деякий час жила в німецькому будинку школи. Райт закінчила коледж Сміт із ступенем бакалавра мистецтв у 1942 році. Після навчання отримала ще одну стипендію для навчання в Нью-Йоркському медичному коледжі, який вона закінчила навчання в рамках прискореної трирічної програми з відзнакою.
Професійна кар'єра Після закінчення медичного факультету Райт проходила ординатуру в лікарні Бельв'ю (1945–1946 роки), а пізніше - в лікарні Гарлем (1947–1948) Там вона стала головною ординаторкою. У 1949 році вона приєдналася до свого батька в дослідженнях у Науково-дослідному центрі раку лікарні Гарлем, який він заснував, і зрештою Джейн стала його наступницею на посаді директора після його смерті в 1952 році.
У 1949 році докторка Райт приєдналася до свого батька у справах Фонду дослідження раку в лікарні Гарлема. Під час роботи в дослідницькому інституті вона та її батько зацікавилися хіміотерапевтичними засобами. Вони шукали можливість зробити хіміотерапію доступнішою для всіх верств населення. У 1940-х роках хіміотерапія ще тільки розвивалась, вона не була добре відомим джерелом лікування, оскільки все ще перебувала на експериментальній стадії розробки ліків. Хіміотерапія вважалася «крайнім засобом», а доступні препарати та дозування не були чітко визначені. І Джейн, і її батько були першими науковцями, які повідомили про використання азотистих іпритів та антагоністів фолієвої кислоти як методів лікування раку. Антагоніст фолієвої кислоти може блокувати фолієву кислоту в організмі, яка використовуєттся клітинам для вироблення певних типів амінокислот. Пригнічуючи фолієву кислоту, клітини не можуть виробляти нові ланцюги ДНК чи РНК або виробляти білки для стимуляції поділу клітин (мітозу). Оскільки ракові клітини мають високу проліферацію порівняно з іншими класами клітин в організмі людини, лікарям вкрай важливо запобігти їх поділу (мітозу). Антагоністи фолієвої кислоти, які були протестовані у дослідженні, стали дуже важливим відкриттям, оскільки антифолати мають високу ефективність проти широкого спектру солідних пухлин (мають чітку локалізацію та щільну структуру тканин), включаючи кілька типів лейкемії, хворобу Ходжкіна, лімфосаркому, меланому, рак молочної залози та рак простати. Метотрексат до сих пір є одним з основних хіміотерапевтичних препаратів, що використовуються сьогодні для лікування багатьох видів раку, і він є основою всієї сучасної хіміотерапії.
Дослідницька робота Райт полягала у вивченні впливу різних препаратів на пухлини. У 1951 році за допомогою своєї команди вона першою визначила метотрексат, один з основних хіміотерапевтичних препаратів, як ефективний засіб проти ракових пухлин. Ранні роботи науковиці вивели хіміотерапію із сфери неперевіреного, експериментального та гіпотетичного лікування у сферу перевірених, доведених ефективних методів лікування раку, що згодом врятувало мільйони життів. Робота Джейн із цією формою хіміотерапії виявилася трампліном для використання комбінованої терапії, а також зробила можливим індивідуальне коригування лікування через токсичну дію препаратів на пацієнта. У своєму початковому дослідженні вони із батьком брали пухлину кожного пацієнта, яку потім оцінювали і знову вирощували в культурі тканин. Ці пухлини потім лікували тим самим препаратом, який використовувався при лікуванні пацієнта до видалення пухлини. Клінічні критерії, необхідні для оцінки ефективності хіміотерапевтичних засобів, показано на рисунку. У своїх дослідженнях у культурі тканин науковиця розглядала, як пацієнти реагували, порівняно із тим, як реагували тканини. Це давало візуально уявити про те, як діють ліки.
Зрештою, вони визначили, що справді існує кореляція між хіміотерапевтичним засобом, який вводять пацієнту, та тими, що вирощуються в культурах тканин. Завдяки цьому науковиця змогла розробити препарат метотрексат для боротьби з цими пухлинами. Райт та її батько запровадили азотисті гірчичні агенти, подібні до сполук гірчичного газу, що використовувалися під час Першої світової війни, які успішно лікували ракові клітини пацієнтів із лейкемією. Пізніше Райт стала піонером комбінаторної роботи в хіміотерапії, зосереджуючись не просто на введенні кількох препаратів, а на послідовному лікуванні, використовуючи різні варіації та дозування для підвищення ефективності хіміотерапії та мінімізації побічних ефектів. На додаток до схем комбінованого лікування з кількома препаратами, вона підбирала препарати та схеми лікування для певних типів пухлин у пацієнтів з лейкемією та лімфомою. Вона успішно визначила методи лікування раку молочної залози і раку шкіри, розробивши протокол хіміотерапії, який збільшив тривалість життя пацієнтів з раком шкіри до десяти років. Джейн Райт також розробила нехірургічний метод, використовуючи систему катетерів для доставки потужних ліків до пухлин, розташованих глибоко в організмі(наприклад, до печінки та селезінки). Протягом своєї кар'єри вона опублікувала понад 100 статей про хіміотерапію раку та була членом редакційної колегії журналу «Журнал Національної медичної асоціації».
Президент США Ліндон Б. Джонсон призначив Джейн до Президентської комісії з питань серцевих захворювань, раку та інсульту (1964–1965 роки) та Національної консультативної ради з питань раку (1966–1970 роки).
Протягом своєї кар'єри Кук також співпрацювала з клітинним біологом та фізіологом Джуел Пламмер Кобб, ще однією відомою афроамериканською жінкою-вченою. Райт отримала багато нагород, зокрема почесний ступінь доктора медичних наук від Жіночого медичного коледжу Пенсільванії. Райт вийшла на пенсію в 1985 році та була призначена почесним професором Нью-Йоркського медичного коледжу в 1987 році. Райт відкрила світ хіміотерапії, заснованої на доказах, та показала, наскільки вона насправді ефективна в лікуванні раку. Описуючи своє новаторське дослідження в хіміотерапії, вона сказала журналісту Ферну Екману: «Досліджувати невідоме — це дуже весело. Немає більшого захоплення, ніж коли експеримент завершується таким чином, що ти робиш позитивний внесок».
Вона консультувала президентів США з питань національної політики щодо раку, входила до складу Національної консультативної ради з питань раку та була наставницею покоління онкологів, багато з яких згодом очолювали великі установи. Національна медична асоціація включила її до списку «жінок-піонерок медичних досліджень», і її часто називають «Матір'ю хіміотерапії».
Особисте життя 27 липня 1947 року Джейн Райт одружилася із Девідом Д. Джонсом. У подружжя народилося дві доньки: Джейн Райт Джонс та Елісон Джонс. Чоловік Джейн був адвокатом і став засновником організацій по боротьбі із бідністю та професійної підготовки для молодих афроамериканців. У 1976 році пан Джонс помер від серцевої недостатності. Доньки Райт виросли, обравши працю в медичній сфері, одна із них стала психіатром, а друга - клінічним психологом. Swain, Sandra M. “A Passion for Solving the Puzzle of Cancer: Jane Cooke Wright, M.D., 1919‐2013.” The Oncologist (Dayton, Ohio), vol. 18, no. 6, 2013, pp. 646–648., .
Окрім любові до наук, Джейн мала й інші захоплення, такі як мистецтво та плавання, які вона полюбила ще в шкільні та коледжні роки. Сім'я також була для неї дуже важливою. Отримавши нагороду «За заслуги» від Мадемуазель (Merit Award from Mademoiselle) у 1952 році, вона заявила: «Мої плани на майбутнє — продовжувати шукати ліки від раку, бути хорошою матір'ю для своїх дітей і хорошою дружиною для свого чоловіка».
У 1980 році, коли з'явився знаменитий кубик Рубіка, Райт одразу ж купила його та навчилася його розгадувати. Вона захоплювалася головоломками та навчанням їх розгадуванню, зокрема головоломками, що використовуються в медицині (зокрема, в лікуванні раку). Swain, Sandra M. “A Passion for Solving the Puzzle of Cancer: Jane Cooke Wright, M.D., 1919‐2013.” The Oncologist (Dayton, Ohio), vol. 18, no. 6, 2013, pp. 646–648., doi10.1634/theoncologist.2013-0139. Вона усвідомлювала, що живе у світі, де чоловіки домінують у медичній галузі, але їй було байдуже — вона прагнула зробити внесок у медицину, зокрема в лікування раку, і не дозволяла питанням статі стримувати себе. Крім того, вона жила в часи, коли рух Black Pride був величезним, і, будучи афроамериканкою, вона усвідомлювала своє місце в історії. Newman, Laura. “Jane Cooke Wright.” BMJ (Online), vol. 346, no. may10 1, 2013, pp. f2902–f2902., . Кажуть, що Райт була дуже скромною та ніжною зі своїми пацієнтами, водночас залишаючись дуже мотивованою та безстрашною у догляді за ними. Якщо інший лікар не мав часу чи бажання розглянути інші методи лікування хвороби, які могли б принести більше користі її пацієнту, Джейн Райт завжди пробувала.
Після того, як у 1987 році Райт вийшла на пенсію, вона провела решту свого життя, займаючись улюбленими справами, такими як вітрильний спорт, малювання аквареллю та читання детективів. Райт померла 19 лютого 2013 року в Гуттенберзі (штат Нью-Джерсі), у віці 93 років. Jane cooke wright. (2013). The Lancet, 381(9875), 1354. . Її дві доньки пережили її. Її сестра, Барбара Райт Пірс, також відома як доктор Барбара Пенн Райт, та місіс Семюел Р. Пірс-молодша, померли уві сні у своєму будинку на Мангеттені, штат Нью-Йорк, у суботу, 24 листопада 2018 року, у віці 94 років.
Вибрані публікації
Дж. К. Райт, Дж. П. Кобб, С. Л. Гампорт, Ф. М. Голомб та Д. Сафаді, «Дослідження взаємозв’язку між клінічною та тканинною реакцією на хіміотерапевтичні засоби при раку людини», New England Journal of Medicine 257 (1957): 1207-1211. Дж. К. Райт, Дж. І. Пламмер, Р. С. Койдан та Л. Т. Райт, «Вплив хіміотерапевтичних засобів на пухлинні захворювання людини in vivo та in vitro», Бюлетень лікарні Гарлема 6 (1953): 58-63.
Джейн К. Райт, «Хіміотерапія раку: минуле, сьогодення та майбутнє – частина I», Журнал Національної медичної асоціації, т. 76, № 8, с. 773–784 (1984).
Нагороди Джейн Райт отримала ряд нагород за свої дослідження:
«Нагорода за заслуги» від журналу Mademoiselle (1952) за оцінку ефективності хіміотерапії Премія Деймона Раньона (1955) Обрана членом Sigma Xi (1962)