Сеймени, сеґмени або сеймани () — озброєні підрозділи або патрулі, що охороняли кочові каравани у давньотюркських племен. З переходом до осілого життя назва збереглася за стороного нареченого, яка ходила з села в село, щоб забрати наречену. Це була процесія юнаків верхи на конях, з барабанами, флейтами, зброєю та в куртках.TDK, Türkiye Türkçesi Ağızları Sözlüğü Вважається, що це слово походить від слова Sökmen (سكمان, титул, що дається хоробрим чоловікам)TDK, Divanü Lugati't-Türk Veri Tabanı у турецькій мові Хаканіє.
Османська імперія Початково вони були представниками особливого виду яничарської піхоти в Османській імперії. Спершу це слово стосувалося іррегулярних військових підрозділів, особливо тих, що не мали вогнепальної зброї, але згодом воно почало позначати будь-яку збройну групу поза межами регулярної армії. Сеймени були лояльними не лише Османській державі — вони ставали відданими будь-кому, хто був готовий платити достатньо p.174. Ці найманці мали селянське походження p. 419.
Ці війська утримувалися коштом збільшення податку під назвою sekban aqçesi. Сейменів вербували в такій кількості, що вони стали найчисельнішою складовою імперських армій. Використання таких підрозділів зрештою призвело до важких наслідків: завершення бойових дій, як-от війни проти Ірану у 1590 році та війни проти Австрії у 1606 році, спричинило масове безробіття та відсутність засобів до існування серед сейменів. Через це багато солдатів вирішили вдатися до бандитизму та повстань, тож у період з 1596 по 1610 рік вони розграбували значну частину Анатолії.
Румунські країни Сеймени — група найманців-піхотинців, озброєних кременевими рушницями, які були відповідальні за охорону господаря (правителя) та його двору у Волощини та Молдавії XVII та XVIII століть.
Здебільшого вони мали сербське походження, або набиралися із інших балканських народів. Термін має турецьке походження: seğmen означає «молодий озброєний чоловік», сам він походить від перського سگبان (sagbān). У сучасних слов'янських транскрипціях він також може зустрічатися як simén (множина: siméni) або siimén (siiméni).
Під тиском зростання привілеїв бояр та загрозою втратою земельних наділів і перетворенням на кріпаків, 1655 року розпочалося повстання волоських сейменів. Проте, воно було придушені після того, як господар Костантин Шербан заручився допомогою трансильванського господаря Дєрдя II Ракоці, а також молдавського воєводи Георгія Штефана. Після застосування терору в Бухаресті, захоплення та страти кількох бояр, 26 червня 1655 року вони були вщент розбиті Ракоці в битві на річці Теляжен.
В інших регіонах У Македонії сеймени також працювали охоронцями та сторожами заможних людей. Крім того, за гроші вони захищали цілі села та монастирі.
28 червня 1882 року в Сербії, яка на той час уже була вільною, законом було засновано гвардію громадської безпеки — жандармерію. Прогресисти, які перебували при владі, стверджували, що вона необхідна задля порядку та спокою, а особливо для «переслідування бандитів». З іншого боку, опозиція — радикали на чолі з одним із засновників партії Перою Тодоровичем — заявляла, що гвардію створили для цькування політичних опонентів, насамперед самих радикалів. Пера Тодорович негайно дав їм прізвисько — «сеймени».
Див. також
Серби в Румунії
Примітки
Література
Gheorghe I. Brătianu, Sfatul domnesc și Adunarea Stărilor in Principatele Române, Bucharest, 1995 Constantin C. Giurescu, Istoria Bucureștilor. Din cele mai vechi timpuri pînă în zilele noastre, Bucharest, 1966, p. 73